Постанова № 26444070, 27.09.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2012 № 5011-42/6676-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипка І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Шипка В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Павленко М.Л. - дов. б/н від 30.12.2011р.

від відповідача: Латишев П.В. - дов. б/н від 11.06.2012р.

Лисяний В.В. - дов. б/н від 10.02.2011р.

від третьої особи: Вілько Н.Г. - дов. № 227 від 07.05.2012р.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова

компанія "Соверен"

на рішення Господарського суду м.Києва

від 20.06.2012р.

у справі № 5011-42/6676-2012 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства

"Страхова компанія "Соверен" (позивач)

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний

індустріальний банк" (відповідач)

третя особа Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова

компанія "ІНГО Україна"

про відшкодування шкоди, ціна позову 10 864,82 грн.

В судовому засіданні 27.09.2012р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рiшенням Господарського суду м.Києва вiд 20.06.2012р. у справi № 5011-42/6676-2012 позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний індустріальний банк" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Соверен" 510 грн. матеріальної шкоди та 75,55 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Господарського суду м.Києва, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м.Києва вiд 20.06.2012р. у справi № 5011-42/6676-2012 скасувати в частині відмови у стягненні суми в розмірі 10 354, 82 грн., прийняти нове, яким стягнути з відповідача на його користь 10 354,82 грн., а в частині стягнення 510 грн. франшизи залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального права, оскільки, третьою особою, що є особою, відповідальною за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, відшкодовано позивачу лише 16 193, 72 грн., а у відповідності до ст.1194 ЦК України з відповідача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди, виплаченим позивачем своєму страхувальнику та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), проведеним третьою особою у справі.

Апелянт звертає увагу на те, що судом не враховано положення ст.29 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у відповідності до якої 3-ю особою проведено розрахунок та здійснено виплату в порядку регресу 16 193, 72 грн. страхового відшкодування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2012р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, посилаючись на відсутність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, оскільки заподіяна шкода була виплачена третьою особою у справі.

В судових засіданнях апеляційної інстанції за клопотанням представника позивача строк розгляду справи продовжувався, а у відповідності до ст. 77 ГПК України відкладався, останній раз на 27.09.2012р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 27.09.2012р. представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 27.09.2012р. представник відповідача заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 27.09.2012р. представник третьої особи підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2011р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Соверен" (надалі - позивач, страховик) та Тарнопольським Андрієм Віліановичем (надалі - страхувальник) було укладено Договір №1-010-005/11 страхування транспортного засобу (надалі - Договір страхування), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем "Volkswagen", д.н. АА 0037 СЕ (а.с.11-12).

Згідно розширеної довідки ВДАІ з обслуговування Шевченківського району м.Києва №8867213 (а.с.16-17), 30.08.2011р. по вул. Павлівський, 18 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Volkswagen", д.н. АА 0037 СЕ, під керуванням його власника Тарнопольського А.В. та автомобіля "Toyota", д.н. АА 4810 ВЕ, що належить ТОВ "Комерційний індустріальний банк" (надалі - відповідач), під керуванням водія Овраменка А.М.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 10.11.2011р. у справі № 3-9102/11 (а.с.18) Овраменка А.М. визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України у вигляді штрафу.

Відповідно до Звіту № 558 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Volkswagen", д.н. АА 0037 СЕ, від 08.08.2011р. (а.с.21-35),

складеного СПД - ФО Суліменко В.В., вартість матеріального збитку без урахування втрати товарної вартості, завданого власнику автомобіля "Volkswagen", д.н. АА 0037 СЕ, внаслідок пошкодження при ДТП, складає 27 142, 00 грн.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором №1-010-005/11 страхування транспортного засобу від 17.01.2011р., на підставі страхового акту №10/11-01 Т від 05.10.2011р.(а.с. 8-9), заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 02.11.2011р. (а.с. 13), здійснив виплату своєму страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 27 058, 54 грн., що підтверджується платіжним доручення № 603 від 07.10.2011р., належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.10).

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Наведене також випливає з приписів п.1 ч.3 ст.22 Цивільного кодексу України, згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Матеріалами справи підтверджується, що автомобіль "Toyota", д.н. АА 4810 ВЕ, водієм яким спричинено ДТП, що потягло за собою нанесення шкоди автомобілю, застрахованому позивачем, належить Публічному акціонерному товариству "Комерційний індустріальний банк" (відповідачу по справі).

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Toyota", д.н. АА 4810 ВЕ, на момент ДТП була застрахована ПрАТ АСК "Інго Україна" (третя особа), що підтверджується Полісом № АА/3203040 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 107). Термін дії полісу з 17.06.2011р. до 16.06.2012р., тип полісу - 1.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на дату ДТП) договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 50 000, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 510, 00 грн.

Вина особи, яка керувала автомобілем "Toyota", д.н. АА 4810 ВЕ, під час ДТП, встановлена у судовому порядку, а матеріалами справи підтверджується законність керування водієм Овраменком А.М. - працівником відповідача забезпеченим автомобілем під час вчинення даної ДТП.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, третьою особою на користь позивача на підставі страхового акту №14431 від 20.02.2012р. (а.с.114) виплачено страхове відшкодування в розмірі 16 193, 72 грн. (а.с.54), при цьому з пояснень третьої особи, наданих суду першої інстанції (а.с.109 - 110) вбачається, що при розрахунку страхового відшкодування, що підлягає виплаті, останнім було враховано у відповідності до ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" коефіцієнт фізичного зносу автомобіля у розмірі 46%, встановлений в додатку до висновку №5486 (а.с.112-113), оскільки автомобіль "Toyota", д.н. АА 4810 ВЕ, на момент ДТП вже перебував у дорожньо-транспортних пригодах, що є підставою для розрахунку коефіцієнта фізичного зносу при оцінці матеріального збитку відповідно до п.7.39 Методики.

Так, матеріалами справи підтверджується перебування автомобіля "Toyota", д.н. АА 4810 ВЕ станом на 30.08.2011р. в дорожньо-транспортних пригодах 11.06.2007р., 21.03.2008р., 19.07.2010р. (а.с.111).

З відповіді ТОВ "Автосоюз", що здійснює обслуговування автомобіля "Toyota", д.н. АА 4810 ВЕ (а.с.47-49), що прийнята апеляційним судом до уваги, вбачається проведення останнім відновлювального ремонту переднього бампера, капота та 2-х передніх крил 12.08.2010р., відновлювального ремонту заднього бампера, 4-х дверей та 2-х задніх крил 12.08.2010р., відновлювального ремонту переднього бампера, капота та переднього крила 07.09.2011р. (а.с.161), що є підставою для проведення розрахунку коефіцієнту фізичного зносу при оцінці матеріального збитку, завданого власнику автомобіля відповідно до п.7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом МЮ України, ФДМ від 24.07.2009р. № 1335/5/1159 (якщо в попередніх ДТП було пошкоджено складові частини кузова, кабіни, рами і був відновлювальний ремонт, або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації).

Задовольняючи позов лише в частині стягнення з відповідача 510 грн. франшизи, передбаченої Полісом № АА/3203040, місцевий господарський суд виходив з того, що лише зазначена сума є непокритою страховкою, обов"язок по сплаті якої слід покласти на відповідача, а інші права позивача, пов"язані з відшкодуванням заявленої шкоди, відповідачем не порушені, у зв"язку з чим у решті позовних вимог слід відмовити.

При цьому, суд першої інстанції вважав, що позивач не позбавлений можливості в установленому порядку захистити свої права шляхом звернення з належною вимогою до третьої особи, якщо, на його думку, розмір сплаченого на його користь страхового відшкодування не відповідає вимогам чинного законодавства.

Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, вважає їх помилковими виходячи з наступного.

Так, місцевий господарський суд не звернув увагу на положення ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якої третя особа відшкодовує позивачу не вартість відновлювального ремонту автомобіля "Toyota", д.н. АА 4810 ВЕ, а витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, тобто матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля "Toyota", д.н. АА 4810 ВЕ, в результаті його пошкодження при ДТП, який становить 16193, 72 грн. (відповідно до розрахунків, що містяться в матеріалах справи).

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, на страхувальника покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка наступає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

Колегія суддів констатує, що особами, відповідальними за заподіяну позивачу шкоду, є страхова компанія (третя особа) відповідно до положень Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" та в межах ліміту 50 000, 00 грн., передбаченого Договором обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності (Полісом № АА/3203040) та відповідач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний індустріальний банк" відповідно до вимог ст.ст.1188, 1194 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню третьою особою як страховиком.

Отже, відповідальність за шкоду в сумі 10 864, 82 грн., виходячи із розрахунку (27 058, 54 грн. - вартість відновлювального ремонту без коефіцієнту фізичного зносу, на підставі Звіту №558 про визначення вартості матеріального збитку від 08.08.2011р. - мінус 16 193, 72 грн. розмір страхового відшкодування, що виплачений страховиком (третьою особою) за умовами Полісу № АА/3203040, з урахуванням положень ст.29 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" = 10 864, 82 грн.), покладається на відповідача та підлягає відшкодуванню останнім у відповідності до ст.ст. 993, 1188, 1194 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Соверен" з підстав, викладених у ній, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 20.06.2012р. у справi № 5011-42/6676-2012 підлягає частковому скасуванню з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст.49 ГПК України у зв"язку із задоволенням позову та апеляційної скарги позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1609, 50 грн., сплачений позивачем при подачі позову до суду та 804, 75 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу "Страхова компанія "Соверен" на рішення Господарського суду м.Києва від 20.06.2012р. у справi № 5011-42/6676-2012 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 20.06.2012р. у справi № 5011-42/6676-2012 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний індустріальний банк" (04053, м. Київ, вул. Воровського, 6, код ЄДРПОУ 21580639) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Соверен" (01034, м. Київ, вул. О.Гончара, 24, офіс 5-А, код ЄДРПОУ 25264645) 10 864 (десять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 82 коп. матеріальної шкоди, 1609 (одна тисяча шістсот дев"ять) грн. 50 коп. судового збору".

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний індустріальний банк" (04053, м. Київ, вул. Воровського, 6, код 21580639) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Соверен" (01034, м. Київ, вул. О.Гончара, 24, офіс 5-А, код 25264645) 804, 75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 5011-42/6676-2012 повернути до Господарського суду м.Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена

до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Остапенко О.М.

Шипко В.В.