Рішення № 26443932, 01.10.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2012 року справа № 5020-616/2012За позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк",

ідентифікаційний код 34047020

(01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(99003, АДРЕСА_1)

про стягнення 119 439,22 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ПАТ „Дельта Банк") -Алейніков Д.В. -представник, довіреність від 23.09.2010;

відповідач (ФОП ОСОБА_1.) -ОСОБА_1 -паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України в місті Севастополі 25.08.1998.

Обставини справи:

28.05.2012 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк" (далі -позивач, ПАТ „Дельта Банк") звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач, ФОП ОСОБА_1.) про стягнення 120 268,27 грн, з яких: 85 069,00 грн -заборгованість по кредиту (тіло кредиту); 6 405,17 грн -проценти за користування кредитом; 21 505,11 грн -пеня за прострочку повернення кредиту; 7 288,99 грн -пеня за несвоєчасну сплату процентів. Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у розмірі 2 405,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором кредитної лінії № НКЛ-2006203 від 29.03.2011 в частині строків повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Під час розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача на свою користь 119 439,22 грн, з яких: 85 069,00 грн -сума заборгованості за кредитом; 6 405,17 грн -сума заборгованості за процентами; 20 676,06 грн -розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 7 288,99 грн -розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Зважаючи на те, що зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, яке може бути ним використано до ухвалення рішення у справі, суд прийняв зменшення розміру позовних вимог.

У засіданні суду 20.09.2012 в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 01.10.2012. Після перерви розгляд справи був продовжений.

У судовому засіданні 20.09.2012-01.10.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, -з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову не надав, проте в судовому засіданні не заперечував проти позову, зазначивши, що заборгованість склалась внаслідок протиправної поведінки його партнерів по бізнесу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2011 між ПАТ „Дельта Банк" (Кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Позичальник) був укладений договір кредитної лінії № НКЛ-2006203 /арк. с. 9-16/ (далі -Договір кредитної лінії/Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору кредитної лінії, Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 120 000,00 гривень, зі сплатою за користування грошовими коштами 24,99% річних, з кінцевим терміном повернення до 29.03.2013 включно (далі -кредит).

Згідно з пунктом 1.3 Договору кредитної лінії, погашення кредиту здійснюється до 10 числа місяця включно відповідно до Графіку (Додаток 1 до Договору).

Видача Кредиту на цілі, визначені пунктом 1.2 цього Договору, проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника в гривні № НОМЕР_3, відкритий в АТ „Дельта Банк", МФО 380236, згідно з письмовими заявами Позичальника відповідно до положень цього Договору (пункт 2.1 Договору кредитної лінії).

Позичальник сплачує Кредитору проценти за користування кредитом, виходячи із розміру процентної ставки, встановленої в пункті 1.1, або зміненої відповідно до пунктів 3.5-3.7, цього Договору (пункт 3.1 Договору кредитної лінії).

Відповідно до пункту 3.2 Договору кредитної лінії, нарахування та сплата процентів за користування Кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування Кредитом в періоді (28-29-30-31/365) на непогашену суму Кредиту (залишок заборгованості за Кредитом), починаючи з дати видачі Кредиту до дат його повернення. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення Кредиту.

За умовами Договору (пункт 3.3), сплата процентів здійснюється в валюті Кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на рахунок, відкритий у Кредитора.

В подальшому Сторонами були укладені Додаткові договори № 1 від 06.07.2011 /арк. с. 19-21/ та № 2 від 29.12.2011 /арк. с. 22-23/, якими Графік зменшення максимального ліміту заборгованості викладався у новій редакції.

На підставі заяви відповідача від 30.03.2011 /арк. с. 24/ позивач видав Позичальникові кредит в сумі 120 000,00 грн, що не заперечується останнім та підтверджується відповідним розпорядженням від 30.03.2011 на переведення коштів /арк. с. 25/, випискою з рахунку відповідача /арк. с. 80-81/, а також платіжними дорученнями № 1 від 30.03.2011 на суму 100 000,00 грн; № 3 від 30.03.2011 на суму 18 600,00 грн /арк. с. 74-75/.

Отже, позивач свої зобов'язання за Договором кредитної лінії виконав у повному обсязі.

Натомість, відповідач умови Договору в частині строків повернення отриманого кредиту та сплати процентів за користування ним порушив, внаслідок чого у нього перед позивачем станом на 02.04.2012 утворилась строкова заборгованість за кредитом сумі 82 419,00 грн; прострочена заборгованість за кредитом в сумі 2 650,00 грн; заборгованість за процентами в сумі 3 638,81 грн. Крім того, за прострочення повернення кредиту та сплати процентів позивач нарахував відповідачеві пеню.

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав відповідачу претензію № 02.1-2221 від 03.04.2012 на суму 98 541,11 грн /арк. с. 26/.

Відповідач отримав вказану претензію 27.04.2012, що підтверджується його підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення /арк. с. 22/, проте відповіді на претензію не надав, погашення заборгованості за Договором кредитної лінії не здійснив, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом з вимогою про стягнення з відповідача кредиту в сумі 85 069,00 грн; заборгованості по процентах в сумі 6 405,17 грн; пені за несвоєчасне повернення кредиту -в сумі 20 676,06 грн; пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 7 288,99 грн, що разом становить 119 439,22 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними відносинами, що виникли з кредитного договору (кредитні правовідносини), тому підпадають під правове регулювання норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Як установлено судом, 29.03.2011 між сторонами був укладений договір № НКЛ-2006203 /арк. с. 9-16/, який за своєю правовою природою та ознаками є кредитним договором. Саме цей договір є підставою виникнення у відповідача зобов'язань щодо погашення отриманого за рахунок невідновлювальної кредитної лінії кредиту та сплати процентів за користування ним.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (щодо позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як зазначалося вище, за Графіком зменшення максимального ліміту заборгованості (Додаток 1 до Договору в редакції Додаткового договору № 2 від 29.12.2011 /арк. с. 22-23/), відповідач був зобов'язаний погашати основну суму кредиту (88 419,00 грн) в такі строки:

2 000,00 грн -до 10.01.2012; 2 000,00 грн -до 10.03.2012;

2 000,00 грн -до 10.02.2012; 6 869,00 грн -до 10.04.2012;

6 869,00 грн -до 10.05.2012; 6 869,00 грн -до 10.09.2012;

6 869,00 грн -до 10.06.2012; 6 869,00 грн -до 10.10.2012;

6 869,00 грн -до 10.07.2012; 6 869,00 грн -до 10.11.2012;

6 869,00 грн -до 10.08.2012; 6 869,00 грн -до 10.12.2012;

6 869,00 грн -до 10.01.2013;

6 869,00 грн -до 10.02.2013;

6 860,00 грн -до 29.03.2013.

Утім, відповідач сплатив лише 2 000,00 грн 10-11.01.2012 та 1 350,00 грн -02.03.2012, що є порушенням умов Договору. Таким чином, заборгованість за кредитом становить 85 069,00 грн (88 419,00 -2 000,00 -1 350,00).

За приписами частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 8.2 Договору Сторони встановили, що у випадку невиконання Позичальником будь-яких своїх зобов'язань за цим Договором, зокрема, у випадку порушення ним строків платежів, встановлених пунктами 1.1, 1.3 та 3.3 цього Договору, Кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, а Позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому пунктами 8.3, 8.4 Договору.

Згідно з пунктом 8.3 Договору, вимога про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним надсилається Позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 календарних днів з моменту її надсилання Кредитором за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах цього Договору або адресою, повідомленою Позичальником. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище 30-денного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається Кредитору відділенням зв'язку при відправленні Позичальником листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення.

Як установлено судом і убачається з матеріалів справи, позивач надіслав відповідачеві претензію з вимогою про дострокове повернення кредиту 03.04.2012 /арк. с. 27/. Отже, відповідач був зобов'язаний виконати вимогу позивача про дострокове повернення кредиту та сплату процентів за користування ним в строк до 03.05.2012 включно.

Станом на день прийняття рішення у цій справі заборгованість за кредитом в сумі 85 069,00 грн відповідачем не погашена.

Згідно з частиною першою статті 1048 параграфа 1 „Позика" глави 71 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Наведені положення узгоджуються з частиною другою статті 1056 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як зазначено вище, сторони встановили процентну ставку за користування кредитом на рівні 24,99% річних (пункт 1.1 Кредитного договору).

В свою чергу, пунктом 5.1 Кредитного договору на Позичальника покладений обов'язок забезпечувати своєчасне внесення платежів, передбачених Договором.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факту систематичного порушення ним строків повернення кредиту та сплати нарахованих процентів, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача кредитні кошти в сумі 85 069,00 грн (тіло кредиту) та проценти за користування кредитом в сумі 6 405,17 грн.

Враховуючи те, що повернення Банку отриманого кредиту є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, зважаючи на відсутність належних доказів повернення кредиту та визнання боргу зі сторони відповідача суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу (тіла кредиту) в сумі 85 069,00 грн.

Перевіривши розрахунок процентів за користування кредитом /арк. с. 85/, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом суд визнає такими, що підлягають до задоволення повністю у сумі 6 405,17 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 20 676,06 грн та несвоєчасну сплату процентів у сумі 7 288,99 грн -суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто пеня є мірою відповідальності боржника за порушення ним строків виконання грошового зобов'язання. При цьому, виходячи зі змісту наведеної норми, пеня застосовується лише за умови встановлення сторонами її розміру.

Як убачається з матеріалів справи, Сторони у пункті 9.1 Договору кредитної лінії дійшли згоди, що за прострочення строків повернення кредитних коштів та/або сплати процентів Позичальник сплачує Кредитору пеню із розрахунку 3% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Обґрунтовуючи фактичний розмір пені (3% від простроченої суми за кожен день прострочення) позивач у письмових поясненнях /арк. с. 109-112/ посилається на абзац другий частини другої статті 551 Цивільного кодексу України, згідно з якою розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Також позивач наводить положення частини шостої статті 231 Господарського кодексу України, відповідно до якої штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд зазначає, що наведені позивачем норми є загальними, в той час як стаття 343 Господарського кодексу України є спеціальною щодо фінансових правовідносин із банками та має імперативний характер, тобто в даному випадку розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені /арк. с. 85, 106/ суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені, виходячи з умов Договору (3% від суми заборгованості за кожен день прострочення), але всупереч вимогам статті 343 Господарського кодексу України (не більше подвійної облікової ставки НБУ).

Зважаючи на викладене суд здійснив власний розрахунок пені, що наведений нижче, за такою формулою:

Сз * 2 * 7,75% (або 7,5%) / 365 (або 366) * Д, де: Сз -сума заборгованості;

7,75% (7,5% - з 23.03.2012) -облікова ставка НБУ;

365/366 -кількість днів у році;

Д -кількість днів прострочення.

Сума боргу, грнПеріод простроченняКількість днівСума пені, грн зпо 627,0021.11.201105.12.2011153,995527,0013.12.201129.12.20111739,902000,0013.02.201201.03.20121815,25650,0002.03.201212.03.2012113,032650,0013.03.201222.03.20121011,222650,0023.03.201210.04.20121920,649519,0011.04.201210.05.201230117,0416388,0011.05.201221.05.20121173,88РАЗОМ:284,95Таким чином, за розрахунком суду сума пені за прострочку повернення кредиту становить 284,95 грн, що є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

За викладених обставин позовні вимоги щодо стягнення пені за прострочку повернення кредиту підлягають задоволенню частково -в сумі 284,95 грн. В решті (20 676,06-284,95=20 391,11 грн) позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Аналогічно, сума пені по прострочених процентах за розрахунком суду становить 107,24 грн, а саме:

Сума боргу, грнПеріод простроченняКількість днівСума пені, грн зпо 1847,1313.02.201201.03.20121814,081715,8602.03.201212.03.2012117,991628,3113.03.201222.03.2012106,901628,3123.03.201209.04.20121812,011628,3110.04.201210.04.201210,673434,7711.04.201210.05.20123042,235182,0611.05.201221.05.20121123,36РАЗОМ:107,24Отже, розмір пені за прострочку сплати процентів за користування кредитом за розрахунком суду становить 107,24 грн, що на 7 181,75 грн менше, ніж заявлено позивачем до стягнення (7 288,99 грн).

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення пені за прострочку сплати процентів підлягають задоволенню частково -в сумі 107,24 грн. В частині стягнення пені по прострочених процентах в сумі 7 180,85 грн -в позові слід відмовити.

Підсумовуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг за кредитом в сумі 85 069,00 грн; проценти за користування кредитом у сумі 6 405,17 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту -284,95 грн та пеня за прострочку сплати нарахованих процентів -107,24 грн, а разом 91 866,36 грн. В частині стягнення пені в сумі 27 572,86 грн (20 391,11+7 181,75) -позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Витрати Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" по сплаті судового збору (2 405,37 грн) за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача та підлягають стягненню з нього на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог: 91 866,36 * 2% = 1 837,33 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; 99003, АДРЕСА_1; відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020; 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б) п/р 373910011 в АТ „Дельта Банк", м. Київ, МФО 380236) 91 866,36 грн (дев'яносто одна тисяча вісімсот шістдесят шість грн 36 коп.), з яких: 85 069,00 грн -заборгованість за кредитом; 6 405,17 грн -заборгованість по процентах за користування кредитом; 284,95 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 107,24 грн -пеня за несвоєчасну сплату процентів; а також судові витрати у сумі 1 837,33 грн (одна тисяча вісімсот тридцять сім грн 33 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення пені в сумі 27 572,86 грн -в позові відмовити.

Повне рішення складено 08.10.2012.

Суддя підпис В.О. Головко