Постанова № 26443026, 15.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2012 р. Справа № 5023/1509/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -судді Капацин Н.В. -доповідача у справісуддів :Бернацької Ж.О. Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Нові Технології Плюс"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.08.2012у справі№ 5023/1509/12господарського судуХарківської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Універсал Банк" доПриватного підприємства "Нові Технології Плюс"третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Промполета"прозвернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників від: позивача не з'явився, повідомлений належним чиномвідповідача не з'явився, повідомлений належним чиномтретьої особине з'явився, повідомлений належним чином

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.05.2012р. у справі № 5023/1509/12, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2012р., задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (Позивач), стягнуто суму заборгованості у розмірі 1 483 163,88 грн. за рахунок переданого в іпотеку майна, яке належить Приватному підприємству "Нові Технології Плюс" (Відповідач) і розташоване за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69. На Відповідача покладено судові витрати на суму 29 663,28 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на тому, що на забезпечення основного зобов'язання ТОВ "Промполета" (Третя особа) Відповідач уклав з Позивачем договір іпотеки, Третьою особою не виконані зобов'язання за Генеральним договором про надання кредитних послуг, а тому в силу статей 3, 7, 12, 33, 35, 38, 41 Закону України "Про іпотеку" заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню за рахунок заставленого майна.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Приватне підприємство "Нові Технології Плюс" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 23.05.2012р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2012р. у справі № 5023/1509/12, прийняти нове рішення, в якому визначити порядок звернення стягнення на майно з урахуванням вимог частини 5 статті 33 Закону України "Про іпотеку".

В касаційній скарзі заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховані вимоги частини 5 статті 33 Закону України "Про іпотеку", де вказано, якщо предметом іпотеки є два або більше об"єктів нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя, розмір заборгованості перед Позивачем складає 1 483 161,88 грн., а за іпотечним договором вартість предмета іпотеки визначена у розмірі 2 266 000 грн. Тобто, на порушення статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини Відповідач частково позбавляється права власності на своє майно, оскільки за судовими рішеннями підлягає реалізації вся виробнича база вартістю, яка перевищує суму боргу.

Також Відповідач зазначає, що згідно з частиною 6 статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб"єктом оціночної діяльності, під час укладення іпотечного договору ціна продажу майна не узгоджувалася.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 02.06.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (Банк) укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № ВL 4666 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Промполета" (Позичальник) та додаткові до нього угоди від 02.06.2008р., від 15.12.2009р.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, ВАТ "Універсал Банк" (Іпотекодержатель) 02.06.2008р. уклав іпотечний договір з Приватним підприємством "Нові Технології Плюс" (Іпотекодавець).

За умовами іпотечного договору Іпотекодавець передав у заставу Банку виробничу базу, що розташована в місті Вишгороді Київської області по вул. Ватутіна, 69, загальною площею будівель 2 949,9 кв.м. Пунктом 1.2 іпотечного договору визначена загальна вартість предмета іпотеки на суму 2 266 000 грн.

3 березня 2011 року Банк звернувся з вимогою до ТОВ "Промполета" і ПП "Нові Технології Плюс" про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором на суму 1 189 910,01 грн., а 26.03.2012р. ПАТ "Універсал Банк" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Нові технології Плюс" заборгованості у розмірі 1 483 163,88 грн. за рахунок заставленого майна згідно іпотечного договору від 02.06.2008р.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Універсал Банк", суди попередніх інстанцій вказали на їх обґрунтованість.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина 1 статті 575 ЦК України).

Іпотека -вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною 1 статті 35 вказаного Закону у разі порушення основного зобов"язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов"язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель справі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки: опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Пунктом 1.2 договору іпотеки сторони оцінили вартість предмета іпотеки -виробничої бази на підставі звіту незалежного суб"єкта оціночної діяльності, яка складає суму 2 266 000 грн.

В пункті 1.1.1 іпотечного договору зазначені об"єкти і їх площа, що є складовою виробничої бази, але вартість окремого об"єкта сторонами в договорі не узгоджена.

Застереження про часткову реалізацію предмета іпотеки не містить і розділ 4 іпотечного договору, який передбачає порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд не наділений правом вносити зміни до узгодженого сторонами договору.

Оскільки, сторонами іпотечного договору не узгоджено їх поведінку про порядок реалізації заставленого майна у разі, якщо сума боргу менша вартості майна, визначеного іпотечним договором, суди правильно послалися на статті 38, 39 Закону України "Про іпотеку", де зазначено, що в рішенні суду вказується початкова ціна предмета іпотеки, що визначена сторонами і решта коштів, вилучених від реалізації предмета іпотеки повертається іпотекодавцю.

При цьому, стаття 41 цього Закону містить застереження, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Стаття 54 Закону України "Про виконавче провадження" регламентує порядок звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, частина 6 цієї статті встановлює, що за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 Закону України "Про виконавче провадження", яка встановлює, що розподіл коштів від реалізації майна боржника здійснюється у такому порядку: 1.) у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; 2.) у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов"язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; 3.) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми; 4.) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до цього Закону.

Після цих відрахувань кошти спрямовуються для задоволення вимог заставодержателя.

Таким чином, суд не міг здійснити звернення стягнення на заставлене майно у розмірі заборгованості по кредитному договору.

Крім того, в силу статті 39 Закону України "Про іпотеку" в рішенні суду зазначається початкова ціна предмета іпотеки, що не виключає можливості її зменшення у разі уцінки державним виконавцем у порядку, встановленому статтею 62 Закону України "Про виконавче провадження".

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає правових підстав для зміни чи скасування рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів.

Тому, касаційна скарга Приватного підприємства "Нові Технології Плюс" залишається без задоволення, а постанова Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2012р. у справі № 5023/1509/12 залишається без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Нові Технології Плюс" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2012р. у справі № 5023/1509/12 залишити без змін.

Головуючий - суддя Н.В. Капацин

Судді Ж.О. Бернацька

Д.С. Кривда