Постанова № 26441337, 18.09.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2012 р. Справа № 2-а-1105/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім - 97" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним (протиправним) податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Херсонський оптовий торговий дім - 97" (надалі - позивач, ПрАТ "Херсонський оптовий торговий дім -97") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0001942301 від 19.03.2012 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 70 290,55 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 70 289,55 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1,00 грн.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що оскільки спірне податкове повідомлення-рішення про визначення зобов'язання з податку на додану вартість прийнято на підставі висновків податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ПП "Фіто Сервіс Плюс» тому воно є неправомірним. На думку позивача, укладений між вказаними сторонами договір купівлі-продажу товару та отримані від ПП "Фіто Сервіс Плюс" видаткові та податкові накладні підтверджують фактичне виконання умов вказаного договору. Позивач вказує, що факт ухилення ПП "Фіто Сервіс Плюс" від сплати податків, який не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, позбавляє ДПІ права на визнання угод нікчемними, оскільки відсутні докази умислу та мети в діях юридичних осіб щодо приховування доходів від оподаткування. Крім того позивач зазначає, що відповідно до ст. 61 Конституції України, будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб, зокрема, за неналежне ведення облікових регістрів та збереження первинних документів своїми постачальниками.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких зазначає, що спірне податкове повідомлення - рішення прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства, оскільки матеріалами перевірок позивача та його контрагента - ПП "Фіто Сервіс Плюс" підтверджено безтоварність здійснених господарських операцій у перевіряємому періоді, що стало підставою для визнання такої угоди нікчемною. Отримані позивачем від ПП "Фіто Сервіс Плюс" податкові накладні є недійсними, оскільки виписані без фактичної передачі товарів та з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Ухвалою суду від 03.04.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі.

В судове засідання, призначене на 18.09.2012 року представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчить лист-повідомлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.02.2012 року на підставі наказу від 29.02.2012 року №71 головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором 1 рангу, відділу перевірки платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Старюченко Іриною Сергіївною, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ "Херсонський оптовий торговий дім - 97" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Фіто Сервіс Плюс" за квітень, травень 2011 року, про що був складений акт від 29.02.2012 року № 29/23-5/24121211 (далі - акт перевірки).

У висновках вищевказаного акту перевірки встановлені наступні порушення:

- ч.1-5 ст. 203, ч.1-2 ст. 215, ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Приватним акціонерним товариством "Херсонський оптовий торговий дім - 97" при придбанні товару у ПП "Фіто Сервіс Плюс" у квітні, травні 2011 року;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за березень 2011 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в Державний бюджет України за квітень 2011 року на суму 39029,94 грн., травень 2011 року на суму 31259,61 грн.

У зв'язку з встановленими порушеннями, на підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.03.2012 року № 0001942301, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 70290,55 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 70289,55 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1,00 грн.

З акту перевірки судом встановлено, що одним із постачальників продукції ПрАТ "Херсонський оптовий торговий дім -97" у квітні, травні 2011 року було ПП "Фіто Сервіс Плюс" на загальну суму ПДВ 70289,55 грн.

В ході проведення перевірки ПрАТ "Херсонський оптовий торговий дім -97" було використано дані „Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та декларації з ПДВ за квітень, травень 2011 року, згідно яким позивачем включено до податкового кредиту вказаного періоду суму ПДВ в розмірі 70 289,55 грн. від контрагента ПП " Фіто Сервіс Плюс". Крім того, згідно акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Фіто Сервіс Плюс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку від 12.01.2012 р. №13/15-2/36671297 та на підставі аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено відсутність у ПП " Фіто Сервіс Плюс " необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, при значних обсягах реалізації товарів, підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Крім того, показники податкової звітності ПП "Фіто Сервіс Плюс" за січень 2011 року, були сформовані за рахунок взаємовідносин з постачальниками ПП "Стилет-Юг" та ПП "Альтекс-Юг", стосовно яких за фактом фіктивного підприємництва, була порушена кримінальна справа. Таким чином, вказані обставини дають підстави вважати здійснення ПП "Фіто Сервіс Плюс" господарських операцій з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру, тому відповідно до ч. 1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України такі угоди мають ознаки нікчемності. Вищевказане вплинуло на встановлення факту порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення ПрАТ "Херсонський оптовий торговий дім -97" сум податкового кредиту по господарським взаємовідносинам з ПП "Фіто Сервіс Плюс" за квітень, травень 2011 року на суму ПДВ -70 289,55 грн., який сформований внаслідок нікчемних правочинів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відносини між ПрАТ " Херсонський оптовий торговий дім -97" та ПП "Фіто Сервіс Плюс" були оформлені договором купівлі-продажу № 71 від 06.04.2011 року, згідно умов якого ПП "Фіто Сервіс Плюс" ( за договором - продавець) зобов'язується передати ПрАТ "Херсонський оптовий торговий дім -97" ( за договором - покупець) товар - ізюм світлий іранський за замовленням, яке є невід'ємною частиною даного договору. Постачання товару здійснюється в строки, узгоджені з покупцем в замовленні, автомобільним транспортом продавця (п. 3.1, 3.2 Договору), за товар покупець розраховується з відстрочкою платежу (п. 3.3 Договору).

У підтвердження фактичного виконання вказаного договору, позивачем надано суду видаткові та податкові накладні, з яких вбачається, що протягом квітня - травня 2011 року ПП "Фіто Сервіс Плюс" поставило ПрАТ "Херсонський оптовий торговий дім -97" картоплю сортову, цибулю ріпчасту, капусту, ізюм на загальну суму 421 737,30 грн., в тому числі ПДВ 70 289,55 грн. Розрахунки за вказаним договором здійснені частково відповідно до договору про відступлення права вимоги № 25/07-01 від 25.07.2011 року та листа ПП "Фіто Сервіс Плюс" від 25.07.2011 р. за № 25/07.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI ( далі Податковий кодекс України) даним Кодексом регулюється відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Зазначені обставини є предметом доказування і підлягають обов'язковому встановленню, оскільки мають значення для вирішення справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи підтверджують тільки факт документування операції з купівлі-продажу товару.

Отже, якщо фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Наявні у справі документи не підтверджують зміну активів та зобов'язань ПрАТ "Херсонський оптовий торговий дім -97" за наслідками виконання ПП "Фіто Сервіс Плюс" господарського договору, реальність здійснення якого не визнається відповідачем.

При цьому, суд погоджується з позицією позивача, що порушення ПП "Фіто Сервіс Плюс" податкового законодавства щодо не відображення в податковому обліку певної господарської операції або визнання податкової звітності недійсною не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Однак, суд зауважує, що позивач, як суб'єкт господарювання при здійсненні своєї підприємницької діяльності на свій ризик, повинен бути обізнаним з колом суб'єктів, які на постійній основі працюють на ринку щодо купівлі - продажу товарів, мають налагоджені зв'язки з виробниками певної категорії товарів, поважають ділову репутацію своїх контрагентів шляхом надання для підтвердження своєї легітимної діяльності реєстраційні документи, а суб'єкт господарювання повинен визнати своїм обов'язком перевіряти повноваження осіб, які укладають договори, підписують бухгалтерські та податкові накладні.

Суд вважає, що у даних спірних правовідносинах позивач діяв без належної обачності та обережності, встановивши господарські стосунки з юридичною особою, яка не має необхідних умов для придбання продукції внаслідок закупки або безпосереднього її виготовлення, що підтверджується доводами ДПІ про відсутність у ПП «Фіто Сервіс Плюс» необхідних умов для ведення господарської діяльності ( відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби). ПП «Фіто Сервіс Плюс» не знаходиться за юридичною адресою, що підтверджує факт того, що за адресою, яка зазначена в договорах, видаткових та податкових накладних які надані позивачем до матеріалів справи, постачальник - ПП «Фіто Сервіс Плюс» фактичну діяльність не здійснював.

Суд зазначає, що сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що купівля-продаж мали місце, тому наявні у справі документи дають підстави для визнання того, що господарська операція між ПрАТ "Херсонський оптовий торговий дім - 97" та ПП «Фіто Сервіс Плюс» фактично не була здійснена, а позивач вказане не спростував належним чином.

Оцінюючи подані сторонами докази та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім - 97" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1