Рішення № 26438576, 15.10.2012, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-0590/10154/12 Головуючий у 1 інстанції Худіна О.О.

Категорія 27 Доповідач Дундар І.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2012 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Санікової О.С.,

суддів Дундар І.О., Барсукової О.І.,

при секретарі Пасічній О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»

на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 серпня 2012 року,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що 28 липня 2008 року між АТ «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК», повним правонаступником якого є ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», та ОСОБА_2 укладено договір, за яким він отримав кредит в сумі 10000 дол.США строком до 27 липня 2018 року. Також з ОСОБА_3 укладено договір поруки. ОСОБА_2 взяті зобов'язання не виконує. Просили стягнути з відповідачів солідарно заборгованість в сумі 72650,50 грн. та судові витрати.

В подальшому позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідачів заборгованість в сумі 79213,67 грн.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 серпня 2012 року позовні вимоги задоволені частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» сума заборгованості за кредитним договором №978/408935 від 28 липня 2008 року в розмірі 61502,93 грн., судові витрати в сумі 615,03 грн.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги, оскільки рішення суду винесено внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права - суд помилково вважав, що відбулася заміна кредитора, в той час як змінилося лише найменування юридичної особи, що не є реорганізацією та безпідставно не взяв до уваги, що мало місце повідомлення про таку зміну. Крім того, суд не врахував, що після зміни назви кредитора, відповідачі здійснювали поточні платежі за договором, що свідчить про те, що вони мали можливість виконувати свої зобов»язання.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги і просив задовольнити з підстав, зазначених в неї.

Представник відповідачів ОСОБА_5 заперечував проти апеляційної скарги.

Відповідачі до суду не з»явились, надали суду заяви з проханням розглянути справу без їх участі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з таких підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що між сторонами було укладено кредитний договір та договір поруки, але відбулася заміна кредитора, з приводу чого відповідачам не було запропоновано укласти правочин, тобто кредитор порушив умови договору, внаслідок чого відповідачі не мали можливості у повному обсязі виконувати зобов»язання за договором, тому не має підстав для стягнення простроченої позики, нарахованих процентів, прострочених процентів та пені.

Але з такими висновками суду погодитися неможливо.

Судом встановлено, що 28 липня 2008 року між АТ «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №978/408935 - АП, за яким було надано кредит в сумі 10000 дол.США зі сплатою 15% річних на умовах, визначених договором до 27 липня 2012 року, в цей же день укладено договір поруки між АТ «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК» та ОСОБА_3, заборгованість складає 79213,67 грн., ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» є правонаступником ПАТ «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК».

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для солідарної відповідальності відповідачів, але помилково застосував до даних правовідносин положення ст.ст.516, 613 ЦК України.

Як виходить з матеріалів справи за рішенням Загальних зборів акціонерів Банку від 7 серпня 2009 року у зв»язку з набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства» та приведенням діяльності акціонерних товариств у відповідність до вимог цього Закону Банк змінив своє найменування з Акціонерного товариства «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК» на Публічне акціонерне товариство «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК», згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів Банку від 20 січня 2011 року Банк змінив своє найменування з Публічного акціонерного товариства «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК» на Публічне акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (статут - арк..спр.36).

Таким чином позивач два рази змінював своє найменування.

На підставі ч.2 ст.5 Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VI "Про акціонерні товариства" зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Згідно з ч. 1 ст. 90 ЦКУ юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму,ч.4 - у разі зміни свого найменування юридична особа, крім виконання інших вимог, встановлених законом, зобов'язана повідомити про це всім особам, з якими вона перебуває у договірних відносинах.

Таким чином, законодавство прямо передбачає обов'язок юридичної особи повідомити контрагентів про зміну найменування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач повідомив відповідачів про зміну свого найменування, направивши вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором (арк..спр.18). Це узгоджується з положеннями п.3.1.1 кредитного договору щодо зобов»язання Кредитора інформувати Позичальника в разі зміни рахунків та реквізитів Банку (арк..спр.7).

Що ж стосується внесення змін до договору у зв'язку зі зміною найменування, це не є обов'язковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 652 ЦК України також передбачено, що договір може бути змінено у випадку суттєвої зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладання договору.

Згідно із ст. 188 ГК України сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. Сторона, яка одержала пропозицію про зміну договору, у 20-денний термін після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

На підставі ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З аналізу даних норм права можна зробити висновок, що при зміні найменування суттєва зміна обставин відсутня. Юридична особа змінила тільки назву. Ніяких дій із майном (зменшення статутного капіталу, реалізація основних засобів, припинення юридичної особи) не здійснюється. Таким чином, змінювати договір у зв'язку із зміною найменування однієї із сторін цього договору не потрібно. Внесення до договору змін у такому випадку здійснюється суто за добровільним бажанням сторін.

Статтею 512 ЦК України дійсно передбачена можливість заміни кредитора у зобов»язанні внаслідок правонаступництва.

Але, як було встановлено під час розгляду справи, в даному випадку заміна кредитора не відбулася, змінилася лише його назва.

Виходячи з викладеного суд першої інстанції помилково вважав доведеною ту обставину, що у спірних правовідносинах відбулася заміна кредитора.

Висновки суду першої інстанції про необхідність застосування до даних правовідносин положень статті 613 ЦК України щодо прострочення кредитора та його наслідків не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення.

На підставі встановлених обставин справи, доказів по справі та відповідно до зазначених норм матеріального права позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Таким чином апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 792,14 грн. (арк..спр.4, 84).

Враховуючи, що апеляційний суд задовольнив позовні вимоги повністю, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору в сумі по 396,07 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» задовольнити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 серпня 2012 року скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (01004 м.Київ вул..Пушкінська, 42/4, ЕДРПОУ 14361575, рах.№37397840000001 в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» м.Київ МФО 300614) заборгованість по кредитному договору в сумі 79213,67 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі по 396,07 грн. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: