Ухвала суду № 26437908, 11.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/49480/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Головчук С.В., Ліпського Д.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29 вересня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2012 року по справі № 2а-2480/11/2770

за позовом ОСОБА_4

до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України

треті особі Міністерство фінансів України, Кабінет Міністрів України

про стягнення недоотриманого грошового забезпечення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України треті особи Міністерство фінансів України, Кабінет Міністрів України про зобов'язання Державного казначейства України провести видатки з державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України для виплати заборгованості по заробітній платі, стягнення з Державної судової адміністрації України на користь позивача заборгованості по заробітній платі за січень - лютий 2011 року у сумі 5214,25 грн.

Позов обґрунтовано тим, що діями відповідачів порушено права та законні інтереси позивача щодо оплати праці.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Зобов'язано Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України, 5214,25 грн. для виплати ОСОБА_4 заробітної плати за січень та лютий 2011 року.

Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь позивача заробітну плату за січень та лютий 2011 року у розмірі 5214,25 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями Державна судова адміністрація України подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наказу Голови військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 27 вересня 2010 року № 141, виданого на виконання вимог наказу голови Державної судової адміністрації України від 15 вересня 2010 року № 135, утворено ліквідаційну комісію військового апеляційного суду Військово-Морських Сил. До складу зазначеної комісії, крім інших, було включено помічника голови військового апеляційного суду Військово-Морських Сил ОСОБА_4.

Наказом голови ліквідаційної комісії військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 17 лютого 2011 року № 8 ОСОБА_4 звільнено з роботи 21 лютого 2011 року за пунктом 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України (у зв'язку з ліквідацією військового суду Військово-Морських Сил).

Тобто, у січні - лютому 2011 року позивач перебував у трудових правовідносинах з роботодавцем та фактично виконував свої посадові обов'язки.

17 березня 2011 року позивачем, разом з іншими колишніми службовцями суду, направлено до Голови Державної судової адміністрації України колективне звернення, у якому вони просили виплатити заборгованість по заробітній платі.

Державна судова адміністрація України листом від 21 квітня 2011 року № КО-416/11 надала відповідь на вказане звернення зазначивши, що видатків на оплату праці працівникам ліквідованих військових судів у поточному році не передбачено.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Згідно частини першої статті 116 Законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до статті 120 Закону України «Про судоустрій України», Положення про Державну судову адміністрацію України, Державна судова адміністрація України з 01 січня 2003 року здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів.

Статтею 33 Закону України «Про державну службу»передбачено, що джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України. Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій.

Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи людини і громадянина можуть бути обмежені лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Правові положення, які передбачають виплату грошового забезпечення працівникам є чинними, не зупинені та не змінені, тому позивач має право на його одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

Право на отримання грошового забезпечення не залежить від наявності бюджетного фінансування, а має безумовний характер.

Судами встановлено, що заборгованість перед позивачем з виплати заробітної плати за січень -лютий 2011 року складає 5214,25 грн., що підтверджується відомостями про нарахування заробітної плати за січень та лютий 2011 року (а.с. 11).

Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України та пункту 3 Положення про Державне казначейство України, останнє здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Частиною восьмою статті 51 Бюджетного кодексу України встановлено, що Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України; 2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх судів загальної юрисдикції здійснює Державна судова адміністрація України.

Суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що права позивача у повному обсязі можуть бути відновлені шляхом стягнення з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_4 невиплаченої заробітної плати та зобов'язання Державного казначейства України провести видатки з Державного бюджету України на вказані цілі.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги Державної судової адміністрації України про відсутність бюджетного фінансування для погашення заборгованості перед позивачем колегією суддів касаційної інстанції не приймаються оскільки, правові положення, які передбачають виплату заробітної плати працівникам є чинними, не зупинені та не змінені, а тому висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач має право на одержання грошового забезпечення за фактично відпрацьований час є обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29 вересня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2012 року залишити без змін.

Стягнути з Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) розмір судового збору (Код платежу: 22090100, одержувач: ВДК у Печерському районі, розрахунковий рахунок 31411537700007, ЗКПО 26077922, МФО 820019, банк УДК у м. Києві), що складає 75,11 грн. за вимогу майнового характеру.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.І. Ємельянова

Судді С.В. Головчук

Д.В. Ліпський