Ухвала суду № 26437774, 08.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2012 року м. Київ К/9991/52059/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Покрови Пресвятої Богориці Української Православної Церкви Київського Патріархату

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 року

по справі № 2а-1870/1280/12

за позовом Покрови Пресвятої Богориці Української Православної Церкви Київського Патріархату

до Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Покрови Пресвятої Богориці Української Православної Церкви Київського Патріархату звернулась до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби від 21.11.2011 року № 0012021502/1/94921.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 року постанову суд першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами пропередніх інстанцій, за результатами проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих позивачем в податковій декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік, складено акт № 6574/152/26376872 від 06.09.2011 року, в якому зафіксовано заниження суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за січень-липень 2011 року, визначені в податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік.

На підставі результатів вказаної перевірки та адміністративного оскарження, 21.11.2011 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0012021502/1/94921 про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб в розмірі 11 196,22 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 400,87 грн.

Донараховуючи податкові зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням, відповідач виходив з того, що орендна плата за договорами оренди земельної ділянки державної та комунальної власності у період січень-липень 2011 року позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірі 1% від грошової оцінки землі, замість встановлених законодавством 3 % від грошової оцінки землі.

Також судами обох інстанцій встановлено, що рішенням Сумської міської ради ІV скликання ХХХІІІ сесії № 1552-МР від 21.12.2005 року про вилучення, надання в оренду продовження терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і підприємцям та внесення змін до рішень Сумської міської ради, позивачу було надано в оренду земельну ділянку.

На підставі даного рішення між Сумською міською радою та позивачем був укладений договір оренди земельної ділянки від 31 січня 2006 року.

Відповідно до акту прийому-передачі об'єкта оренди № 512 від 30.03.2006 року, земельна ділянка, що є предметом договору від 31.01.2006 була прийнята Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ КП в оренду.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Договору, земельна ділянка надається в оренду для громадських та релігійних організацій (будівництво храму), згідно з Українським класифікатором цільового використання - землі громадських та релігійних організацій.

Також, розділом 3 Договору визначено, що орендна плата за рік становить 1,0 % від нормативної грошової оцінки землі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є землекористувачем у розумінні ст. 14 Податкового кодексу України, а тому має право на пільги, передбачені ст. 282 цього Кодексу.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

З 01.01.2011 року порядок оподаткування землі в Україні, визначається розділом XIII «Плата за землю»Податкового Кодексу України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 ПКУ.

Згідно із вимогами ст. 6, п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16, п. 36.3 ст. 36 ПК України під податком розуміється обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Нормами Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування. Річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Тобто, річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, а саме - трикратного розміру земельного податку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що розмір орендної плати за даним договором оренди не відповідав вимогам чинного законодавства, якими було встановлено мінімальний розмір орендної плати не менше 3 % від грошової оцінки земель.

Оскільки у податковій декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, поданій позивачем до ДПІ в м. Сумах, позивачем самостійно нараховано орендну плату за договором оренди земельної ділянки, виходячи із розміру орендної плати в сумі 1 % від грошової оцінки землі, замість встановленого мінімального розміру - 3 % від грошової оцінки землі, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем занижено розмір орендної плати за період січень-липень 2011 року на суму 11 195,48 грн.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального права, висновок суду апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Покрови Пресвятої Богориці Української Православної Церкви Київського Патріархату відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний