Ухвала суду № 26433885, 10.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 р. Справа № 29579/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Савицької Н.В., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Курдоби Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «УніКредит Банк» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.03.2010 року №0001052200/2.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, про що складено акт №4200/2200-21753123 від 26.10.2009 року. Вказує, що на підставі вказаного акту перевірки відповідачем 06.11.2009 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0001052200/0, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій в розмірі 334928 грн. 55 коп. Податкове повідомлення-рішення від 06.11.2009 року він оскаржив в адміністративному порядку до відповідача та до Державної податкової адміністрації у Волинській області, проте скарги не були задоволені. Відповідачем прийнято та надіслано йому податкове повідомлення-рішення від 29.03.2010 року № 0001052200/2, яке він вважає таким, що не відповідає законодавству.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року адміністративний позов ВАТ «УніКредит Банк» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.03.2010 року №0001052200/2.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що в акті перевірки від 26.10.2009 року №4200/2200/21753123 зафіксовано порушення підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті якого позивач зайво нарахував амортизаційні відрахування на загальну суму 1325859,00 грн., з них за 2008 рік - 908044,00 грн., за півріччя 2009 року - 471815,00 грн. Вказує, що позивач невірно застосував норму амортизаційних відрахувань до балансової вартості маршрутизаторів, комутаторів, ДБЖ.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Ярошик Т.В. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представники позивача Кравчук М.М. та Федяєва Л.Л. надали пояснення та просять відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що визначення поняття «передавальні пристрої» у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсутнє, проте воно наведене в пункті 2 Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 28.10.2004 року, згідно якого це - земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв'язку тощо). З цього визначення слідує, що комутатори, маршрутизатори та ДБЖ не можуть бути віднесені до передавальних пристроїв.

Крім того, відповідно до пункту 1.43 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що Луцькою ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ВАТ «УніКредит Банк» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, результати якої оформлені актом №4200/2200-21753123 від 26.10.2009 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення ВАТ «УніКредит Банк» вимог підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто невірне застосування норм амортизаційних відрахувань до балансової вартості по маршрутизаторах, комутаторах, ДБЖ, в результаті чого зайво нараховано амортизаційних відрахувань на загальну суму 1325859 грн. 00 коп., в тому числі за 2008 рік 908044 грн. 00 коп., за півріччя 2009 року 471815 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки №4200/2200-21753123 від 26.10.2009 року Луцькою ОДПІ 06.11.2009 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001052200/0, яким ВАТ «УніКредит Банк» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій в розмірі 334928 грн. 55 коп. (в тому числі, за основним платежем - 227011грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 107917 грн. 55 коп.), яке позивач оскаржив в адміністративному порядку.

Рішеннями Луцької ОДПІ № 252/10/25-006 від 15.01.2010 року та ДПА у Волинській області № 1392/10/25-006 від 24.03.2010 року первинна та повторна скарги позивача були залишені без задоволення. Луцькою ОДПІ з метою доведення до позивача граничного строку сплати податкових зобов'язань, зазначених в раніше надісланому податковому повідомленні-рішенні, виносилися наступні податкові повідомлення-рішення з номером первинного податкового повідомлення-рішення, при цьому через дріб проставлявся номер скарги, щодо розгляду якої воно складене: № 0001052200/1 від 19.01.2010 року, № 0001052200/2 від 29.03.2010 року.

Позивач ВАТ «УніКредит Банк» відповідно до статуту та за наявності ліцензії Національного банку України здійснює операції із залучення у вклади грошових коштів фізичних та юридичних осіб і розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб, виконання валютних та інших банківських операцій.

При цьому, позивач для здійснення статутної банківської діяльності використовує інформаційні системи, зокрема, мережеве обладнання (комутатори, маршрутизатори) та комп'ютерну периферію (ДБЖ).

Суть публічно-правого спору, що виник між сторонами по справі, полягає у тому, що комутатори та маршрутизатори ВАТ «УніКредит Банк» віднесло до основних фондів 4 групи, а ДБЖ - до основних фондів 3 групи, в той час як з позиції податкового органу комутатори, маршрутизатори та ДБЖ повинні бути віднесені до 1 групи основних фондів як передавальні пристрої.

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року (з наступними змінами та доповненнями) під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 цього ж Закону норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2-10 відсотків; група 3-6 відсотків; група 4-15 відсотків.

Як визначено підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Згідно із підпунктом 8.2.2 цієї ж статті Закону основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 -будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі: група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, виходячи із загальних визначень понять та технічних характеристик комутаторів, маршрутизаторів та ДБЖ. Так, зокрема, маршрутизатор - це інтелектуальний пристрій міжмережевої взаємодії, який на підставі інформації про топологію комп'ютерної мережі та визначених правил (керується спеціальними програмним забезпеченням) приймає рішення про надсилання пакетів мереженого рівня між різними сегментами мережі (логічно або фізично відокремленими її частинами). Маршрутизатор захищає мережеву локальну мережу від зовнішніх погроз, обмежує доступ користувачів локальної мережі до ресурсів інтернету, роздає ІР-адреси, шифрує трафік тощо. Даний пристрій забезпечує з'єднання між вузлами різних незалежних сегментів мережі банку. Мережений комутатор - це пристрій, який призначений для з'єднання декількох вузлів комп'ютерної мережі у межах одного сегмента. Комутатор зберігає в пам'яті спеціальну таблицю, в якій вказується відповідність МАС-адреси вузла порту комутатора. При цьому комутатор аналізує пакети даних, визначає МАС-адресу комп'ютера відправника і заносить його в таблицю та виконує додаткові функції. Джерело безперебійного живлення - автоматичний пристрій, що дозволяє підключеному обладнанню деякий час працювати від акумуляторів ДБЖ, при зниженні електричного струму або при відхиленні його від параметрів від допустимих норм, здатний змінювати параметри (напругу, частоту) електроживлення для досягнення рекомендованих. Застосовується для забезпечення безперебійної роботи комп'ютерів. Інформаційна комп'ютерна мережа банку представляє собою систему зв'язку комп'ютерів та/або комп'ютерного обладнання (сервери, маршрутизатори та інше обладнання). Призначена для об'єднання комп'ютерів користувачів, обміну інформацією між ними, використання загального ресурсу (операційна база даних, локальна поштова мережа,інтернет).

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, що комутатори, маршрутизатори, ДБЖ відносяться до основних фондів 1 групи за ознакою «передавальні пристрої» з посиланням на норми Закону України «Про телекомунікації».

Визначення поняття «передавальні пристрої» у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсутнє, проте воно наведене в пункті 2 Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 28.10.2004 року, згідно якого це - земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв'язку тощо). З цього визначення слідує, що комутатори, маршрутизатори та ДБЖ не можуть бути віднесені до передавальних пристроїв.

Відповідно до пункту 1.43 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність податкового повідомлення-рішення №0001052200/2 від 29.03.2010 року, а викладені в акті перевірки №4200/2200-21753123 від 26.10.2009 року висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині невірного застосування норм амортизаційних відрахувань до балансової вартості по маршрутизаторах, комутаторах, ДБЖ не знайшли свого підтвердження.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року у справі № 2а-1086/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 15.10.2012 року.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді Н.В.Савицька

Р.М.Шавель