Постанова № 26433282, 11.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16741/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"11" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонська В.Е.,

при секретарі: Медведєвій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Пневмогідротехнолоджіз»-Ярмоли Ольги Володимирівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пневмогідротехнолоджіз»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аммо», Товариство з обмеженою відповідальністю «ВБК Стандарт-Сірвіс»про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пневмогідротехнолоджіз» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аммо», Товариство з обмеженою відповідальністю «ВБК Стандарт-Сірвіс»про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що вважає помилковими висновки ДПІ щодо фіктивності угод із контрагентами та про безтоварність операцій, зазначає, що операції мали реальний характер, право на податковий кредит підтверджено первинними документами та податковими накладними, а отже підстав для невизнання права позивача на податковий кредит немає.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Пневмогідротехнолоджіз»-Ярмола Ольга Володимирівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про задоволення даного позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Пневмогідротехнолоджіс»з питань фінансово-господарських відносин, зокрема, з ТОВ «Аммо»та ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс».

За результатами перевірки складено акт перевірки від 17.10.2011 року № 6679/2307/35426496, за змістом якого вказаною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Пневмогідротехнолоджіс»п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: підприємством занижено суму ПДВ до сплати у розмірі 183280,00 грн.

На підставі висновків даного акту відповідачем 03.11.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003082307/50583, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 183280,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 45820,00 грн., а всього 229100,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача позивач оскаржив його до суду.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення діяв відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, довів правомірність даного рішення, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що по суті встановлених зазначеною вище перевіркою порушень в акті перевірки зазначено, що між ТОВ «Пневмогідротехнолоджіс»та ТОВ «Аммо»укладено договір № 25 від 18.06.2010 року орієнтовна сума договору складає 1800000,00 грн.

За змістом цього договору на адресу позивача постачалися автозапчастини та надавалися послуги з оренди автомобіля.

Під час перевірки встановлено, що ТОВ «Аммо»не відображало операцій з позивачем в податковому обліку.

Окрім того, в акті перевірки зазначено, що позивачем оформлено відносини з ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс»з яким було підписано договір № 89 від 11.06.2010 року на поставку позивачу товарно-матеріальних цінностей -запасних частин, автохімії, мастила, шин, дисків, рукавів високого тиску, муфт, фітингів тощо.

Позивачу зазначеним контрагентом виписано податкові накладні на суму 366073,00 грн., у тому числі ПДВ 61012,16 грн.

Під час перевірки позивача встановлено, що ТОВ «ВБК Стандарт-Серпвіс»не відображало операції з позивачем в податковому обліку.

Також судом першої інстанції було встановлено, що з акту перевірки, протоколу допиту сказаної особи, а також із Спеціального витягу з ЄДР по ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс», з урахуванням того, що ця особа не володіла печаткою товариства, не вбачається (в контексті положень ч. 1 ст. 246 ЦК України), що зазначена особа передоручала будь-якій іншій особі ведення справ зазначеного підприємства та доручала представляти інтереси цього підприємства іншим особам. Таких доказів передоручення не надано і під час розгляду справи.

Виходячи з зазначеного вище, податковий орган прийшов до висновку, що фактично операції з цими контрагентами не виконувались, первинні документи позивача за відносинами з ТОВ «Аммо»та ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс»не мають правового значення, та внаслідок юридичної дефектності не можуть бути підставою для відображення спірних операцій в обліку, не можуть підтверджувати здійснення спірних операцій цими підприємствами на користь позивача, та, відповідно, зазначені документи не можуть бути підставою для формування спірних сум податкового кредиту внаслідок недотримання вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи встановлені вище судом першої інстанції обставини колегія суддів зауважує наступне.

Згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Саме такими відомостями керувався позивач у процесі договірних відносин з контрагентами.

Колегією суддів встановлено, що на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

За таких обставин колегія суддів вважає, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Правова позиція з даного питання висловлена у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», за змістом якого не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).

При цьому колегією суддів встановлено , що відповідачем не було надано доказів обізнаності позивача про можливі факти порушень з боку його контрагентів.

Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів. Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. Він не має права витребовувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме здійснювалась поставка товарів, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента.

Аналогічну правову позицію висловлено в постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 року № К/9991/81953/11, за змістом якої покупець товару не відповідає за дії продавця (юридичної особи яка знаходиться у податковому ланцюгу), у тому числі за ухилення від сплати податку, в разі фактичного здійснення господарської операції та зазначає, що дії продавця не впливають на формування податкового кредиту покупцем.

Отже, колегія суддів вважає, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності, що і було доведено позивачем під час судового розгляду.

Вказане, на думку колегії суддів, спростовує твердження суду першої інстанції про безтоварність операцій позивача з контрагентами.

Відтак, законодавчо визначені підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит з ПДВ відсутні, оскільки він виконав усі передбачені законом умови формування податкового кредиту і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Також колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції помилково прийняв до уваги посилання відповідача на порушення кримінальної справи № 73-2073 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. ст. 205, 212 КК України, оскільки вказана справа порушена не по факту спільної діяльності позивача та його контрагентів. Порушення кримінальної справи відносно особи не є доказом її вини у вчиненні злочину, оскільки відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач не виконав вимог ст. 71 КАС України щодо обов'язку доказування спірного рішення, а тому вказане податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

За таких обставин колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Апеляційна скарга у зв'язку з вищевикладеним є такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення суду першої інстанції -скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Пневмогідротехнолоджіз»-Ярмоли Ольги Володимирівни -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2012 року -скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пневмогідротехнолоджіз»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аммо», Товариство з обмеженою відповідальністю «ВБК Стандарт-Сірвіс»про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 03.11.2011 року № 0003082307/50583.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.