Ухвала суду № 26433280, 11.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4006/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Медведєвій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби -Шевченка Вадима Олександровича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антіка»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Антіка»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що, на його думку, податковий орган прийшов до помилкового висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток, а тому вважає податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2012 року задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.03.2012 № 0000202303, прийняте Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби -Шевченко Вадим Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про відмову у задоволенні даного позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Антіка»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

29.02.2012 за результатами даної перевірки складено акт № 746/23-322/31924405, за змістом якого даною перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 82626,00 грн.

13.03.2012 на підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000202303, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 82626,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20657,00 грн.

Підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» стало віднесення ТОВ «Антіка»до складу валових витрат на придбання послуг у ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 157505 грн., а також у ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 126000,00 грн. та у ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 47000,00 грн.

Позивач вважав вказане вище податкове повідомлення рішення протиправним та просив його скасувати у судовому порядку.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

За змістом пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Антіка»було укладено договори про надання консультаційно-інформаційних послуг від 02.06.2009 року № 0206/к, від 02.06.2009 року № 0206/01, від 03.08.2009 року № 0308/к, від 04.08.2009 року № 0408, від 02.12.2009 року №0212/01 з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, а також договір про надання маркетингових послуг від 20.08.2009 року № 2008/м з ФОП ОСОБА_5

Як видно з матеріалів справи, на підставі вищевказаних договорів ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 було надано відповідні консультаційно-інформаційні та маркетингові послуги загальною вартістю 330505,00 грн., що підтверджується належним чином оформленими актами прийому-передачі виконаних робіт, витрати на які ТОВ «Антіка»віднесено до складу валових витрат протягом 2009 року.

При цьому колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції посилання відповідача на порушення ТОВ «Антіка»п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок того, що доказів, які містять в собі інформацію про проведені заходи консультаційних та маркетингових досліджень позивачем до перевірки не надано, оскільки факт надання послуг за вказаними договорами підтверджуються не тільки належним чином оформленими актами прийому-передачі виконаних робіт, але й звітами по цих договорах.

Крім цього, необхідність отримання маркетингових послуг встановлена наказом директора ТОВ «Антіка»від 03.08.2009 року.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи договорами про надання консультаційно-інформаційних послуг, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, банківськими виписками, а також відповідними звітами, копії яких залучені до матеріалів справи, які були складені під час надання позивачем послуг, з використанням отриманих від ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 послуг на користь третіх осіб.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що витрати ТОВ «Антіка»на підставі спірних договорів безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю та підтвердженні належним чином оформленими первинними документами, а тому у ДПІ в Дніпровському районі м. Києва були відсутні належні правові підстави для висновку про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та, відповідно, для прийняття податкового повідомлення-рішення від 13.03.2012 року № 0000202303.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - Шевченка Вадима Олександровича -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.