Ухвала суду № 26432738, 26.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 32/469-А Головуючий у 1-й інстанції: Хрипун О.О.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Белові С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському району м. Києва на Постанову Господарського суду м. Києва від 11.05.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс»до Державної податкової інспекції у Шевченківському району м. Києва до про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс»звернулись до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському району м. Києва, в якому просили суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 03.08.2006 року №0004412303/1.

Постановою Господарського суду м. Києва від 11.05.2011 року адміністративний позов - задоволено частково.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0004412303/1 від 03.08.2006 в частині нарахування 104741,67 грн. основного платежу та 52 370,83 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Господарського суду м. Києва від 11.05.2011 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем відповідно до пп. «б»пп. 4.2 ст. 4, Закону України «Про податок на додану вартість»та пп. 17.1.3, 7.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 182 538,00 грн., в тому числі 121692,00 грн. основного платежу та 60846,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі акта перевірки № 210/23-3/14289688 від 19.05.2006 «Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства»ТОВ «Інфокс»за період з 01.04.2004 по 30.09.2005.

Відповідно до акту перевірки, позивачем порушені вимоги п. 1.8 ст. 1, п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 121692,00 грн.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оподаткування операцій з безповоротної фінансової допомоги передбачене спеціальним законом з питань оподаткування податком на додану вартість.

З вказаним висновком суду першої інстанції, погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач не включив до складу податкових зобов'язань з ПДВ за 2005 рік суму податку на додану вартість в складі кредиторської заборгованості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»по якій минув термін позовної давності, у сумі 10 399 грн., у тому числі по періодах: січень 2005 р. 11 грн.; лютий 2005 р.10 281 грн.; квітень 2005 р. 47 грн.

Відповідно до п. 12.1.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку - покупець, зокрема, зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З аналізу приписів п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону випливає, що валовий дохід це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах та включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР валовий доход, крім іншого, включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що твердження позивача про відсутність правових підстав для включення до складу валового доходу кредиторської заборгованості перед вітчизняними постачальниками та не порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 даного закону, є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Що стосується донарахування податку на додану вартість за господарською операцією з придбання у ПП «Техноярмарок»колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.07.2004 між ТОВ «Інфокс»та ПП «Техноярмарок»був укладений договір № 29/07-4 на поставку оргтехніки. На виконання договору між у липні 2004 року ПП «Техноярмарок»поставило ТОВ «Інфокс»оргтехніку на загальну суму 628450,00 грн., в т.ч. ПДВ 104 741,67 грн. та надало податкову накладну від 29.07.2004 за № 344 на суму ПДВ 104 741,67 грн.

У липні 2004 року ТОВ «Інфокс»включило до податкового кредиту суму ПДВ 104741,67 грн. по даній податковій накладній.

Розрахунок за товари ТОВ «Інфокс»проведено векселями на загальну суму 628 450,00 грн. Згідно з актами пред'явлення векселів до платежу ТОВ «Інфокс»перерахувало грошові кошти на рахунок ТОВ «Кредит Інвест Компані»на загальну суму 628 450,00 грн.

Договір № 29/07-4, укладений 29.07.2004 ТОВ «Інфокс»з ПП «Техноярмарок»на поставку оргтехніки, у встановленому законом порядку визнаний недійсним не був. Доказів, які б свідчили про те, що вказаний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, відповідач суду не надав.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1, пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону (станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07.05.2007 було визнано недійсним з моменту реєстрації статут ПП «Техноярмарок»та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість - з дати видачі.

Відповідно до п. 1.3. ст. 1, абз. 1 пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п. п. 9.2., 9.6. ст. 9 вищевказаного Закону будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку; свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання; зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно, досліджених судом першої інстанцій, довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, на момент укладення вказаних вище договорів поставки та їх виконання, ПП «Техноярмарок»було зареєстрованим, не припинене та не виключене з ЄДРПОУ.

Як встановлено судом першої інстанції, дані про припинення юридичної особи, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача під час здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних відсутні.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на Постанову Господарського суду м. Києва від 11.05.2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 11.05.2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.