Постанова № 26424478, 09.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1703/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"09" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

при секретарі - Колісник К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світфрут»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальгністью «Світфрут» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2012 № 000072300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у розмірі 3333447,25 грн., з яких: 2666757,80 грн. - за основним платежем; 666689,45 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Світфрут" є юридичною особою, що зареєстрована 18.03.2010 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області з 19.03.2010, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 30.04.2010р. Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля фруктами та овочами.

У грудні 2011 року Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 18.03.2010 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства в період з 18.03.2010 по 30.09.2010 (акт перевірки від 15.12.2011 № 1271/23-2/36964552).

В результаті перевірки встановлено порушення позивачем вимог статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками звітного періоду, на загальну суму 2666757,8 грн. в т.ч. по періодам: за червень 2010 року - на 404466,99 грн.; за липень 2010 року - на 669490,68 грн.; за серпень 2010 року - на 908853,28 грн.; за вересень 2010 року - на 683946,85 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцію у Києво-Святошинському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 № 000072300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 3333447,25 грн., з яких: 2666757,80 грн. - за основним платежем; 666689,45 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом першої інстанції встановлено,що в червні 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волюм-ФС" (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір від 10.06.2010 № 10/06-10, згідно з яким продавець зобов'язувався передати у власність покупця товар (свіжі фрукти та овочі), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити його по ціні, що визначена в накладній на товар. Позивач одержав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Волюм-ФС" товар (свіжі фрукти та овочі) на загальну суму 16000546,73 грн., у тому числі ПДВ - 2666757,80 грн. (загалом було здійснено поставку 212 партій товару (продукції).

Перевіркою повноти визначення податку па додану вартість за період з 18.03.2010р. по 30.09.2011 р. встановлено йото завищення на суму 2666757,8 грн..

Аналізом податкової звітності позивача, встановлено, що ТОВ «Світфрут»до складу податкового кредиту у зазначеному періоді включено суму ПДВ в розмірі 2666757,8 грн. по постачальнику ТОВ «Волюм-ФС».

Стосовно контрагента позивача ТОВ «Волюм-ФС»апелянтом зазначено, що співробітниками УПМ ДПА в Сумській області одержано пояснення директора, головного бухгалтера, засновника TOB «Волюм ФС»ОСОБА_2, відповідно до яких він дізнався про те, що він є директором TOB «Волюм ФС»від співробітників податкової міліції та не мав на меті займатися підприємницькою діяльністю. Окрім того ОСОБА_2 грошей у статутний фонд не вносив, у банківських установах рахунки не відкривав, фінансово-господарських чи звітних документів не підписував, довіреностей, які б дозволяли діяти від імені чи в інтересах підприємства не видавав.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік іа фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисіий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документі, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймані до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинною законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року №2333/2037, визначено: усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як вбачається з договору від 10.06.2010 р. №10/06 10 (а.с. 67 т. 1) та податкових накладних (від 17.06.2010 р. №94, від 18.06.2010 р. №101. від 22.06.2010 р. №136 і а інші), підписані від імені ТОВ «Волюм ФС»в особі ОСОБА_3, проте з пояснень ОСОБА_4 встановлено, що він ніколи не бачив та не знайомий з громадянином ОСОБА_3, окрім того доручення на реєстрацію зазначеного підприємства не виписував та не уповноважував нікого здійснювати підприємницьку діяльність.

Таким чином судова колегія приходить до висновку, що у правовідносинах з іншими особами ТОВ «Волюм ФС»представляла не уповноважена особа.

Згідно п. 1.1 договору від 10.06.2010 р. №10/06-10 та найменування товарів поставки визначених у податкових накладних, ТОВ «Волюм-ФС»зобов'язано було передати у власність ТОВ «Світфрут»овочі та фрукти.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, яка затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів С PCP від 25.04.1966 №П-7 (надалі Інструкція №7) при відвантаженні продукції відправник (поста чальник) зобов'язаний забезпечити чітке і правильне оформлення документів, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікати, посвідчення якості, та інше), відвантажувальних та розрахункових документів, відповідність вказаних в них даних, якість та комплектність продукції фактичній її якості та комплектності.

Згідно з п. 14 Інструкції №7 приймання продукції якості і комплектності проводиться у точній відповідності до технічних умов, основних і особливих умов, інших обов'язкових для сторін правил, а також по транспортним і супровідним документам, що підтверджують якість та комплектність поставленої продукції (технічному паспорту, сертифікату, посвідченню якості, рахунку-фактурі, специфікації.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання товару. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції. У акті вказується які документи відсутні.

Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 10.05.1993 № 46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію», сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну. Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органами з сертифікації -підприємствами, установами і організаціями з метою: зокрема запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища: сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції.

Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів»регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) та споживачами харчових продуктів і визначає правовий порядок забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, що виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються, експортуються.

Відповідно до ч. 2 ст.4 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я є органом, який затверджує належний рівень захисту здоров'я людей, обов'язкові параметри безпечності та мінімальні специфікації якості харчових продуктів, звід правил і належну практику виробництва харчових продуктів та координує діяльність органів виконавчої влади питань безпечності та якості харчових продуктів.

Згідно частини 1 ст. 5 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» санітарна служба здійснює державний нагляд (державний санітарно-епідеміологічний нагляд) за всіма об'єктами санітарних заходів. Санітарна служба здійснює державний контроль у визначених санітарним законодавством випадках за такими харчовими продуктами на потужностях (об'єктах) з їх виробництва та/або обігу (далі - харчові продукти, підконтрольні санітарній службі): усі харчові продукти для спеціального дієтичного споживання; усі функціональні харчові продукти; усі харчові продукти, крім визначених у частині другій цієї статті (за винятком харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі).

Відповідно до частини 2 ст. 5 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів»ветеринарна служба здійснює державний контроль та державний нагляд за такими харчовими продуктами: зокрема, усі рослинні продукти, сільськогосподарська продукція та необроблені харчові продукти тваринного походження, що продаються на агропродовольчих ринках.

Таким чином можливо прийти до висновку, що законодавство передбачає характерні особливості здійснення поставки харчових продуктів. Зокрема, овочі та фрукти, які виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються, експортуються, мають бути безпечні для життя, здоров'я громадян, якісними та відповідати санітарним нормам, встановленим Санітарною та Ветеринарною службами. А отже до кожної партії товару мають обов'язково бути додані карантинні сертифікати, сертифікати якості, та інші відповідні документи, проте в порушення зазначених норм, оскаржувана постанова суду першої інстанції не містить посилання на дослідження якості та сертифікації поставленої продукції.

У відповідності з вимогами наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95 р. №488/346, якщо товар доставляється вантажним автомобілем, документом підтверджуючим перевезення є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН у якій передбачено відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Згідно п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 (зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 20.02.98 за № 128/2568), товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 вказаних правил передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортна накладна та дорожні листи вантажного автомобіля.

Пунктом 3.6 Наказу №2 Міністерства Фінансів України від 10.01.07 «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів»із змінами та доповненнями, затвердженого Наказом України від 10.01.07№2, передбачено, що приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу про оприбуткування та прибутковим ордером.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господапської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, тобто, така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.

Окрім того, слід зазначити про необґрунтованість висновку суду першої інстанції з приводу встановлення факту поставки товару та оплати його вартості, оскільки директор ТОВ «Волюм-ФС»жодної первинної документації від імені підприємства не виписував, в тому числі не укладав договорів з ТОВ «Світфрут», також відсутність товаросупроводжувальної документації та сертифікату якості фруктів та овочів свідчать про здійснення позивачем безтоварної операції.

З урахуваннмя вищевказаного, судова колегія вважає не вірним посилання суду першої інстанції про безпідставність висновку податкового органу про порушення позивачем вимог пункту статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, та вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 № 000072300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у розмірі 3333447,25 грн., з яких: 2666757,80 грн. - за основним платежем; 666689,45 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями є правомірним та відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до вимог ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про порушенням судом норм матеріального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому є всі підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог..

Керуючись ст.ст., 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 року скасувати, прийнявши нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.