Ухвала суду № 26424340, 15.10.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"15" жовтня 2012 р. Справа № 0670/4129/12

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" серпня 2012 р. у справі за позовом Приватного підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про скасування вимоги ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2012 року відмовлено у задоволені позову.

Апелянт в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову, прийняти нову - про задоволення позову.

Позивач та представник відповідача в засідання суду не з'явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення сторонам рекомендованою кореспонденцією судових повісток та копій ухвал суду.

Згідно ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З врахуванням приписів вищевказаних статей, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією в порядку письмового провадження.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа.

Відповідно до листа Олевського відділення Луганської МДШ Житомирської області Державної податкової служби № 3669/17 від 20.08.2012 року, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року перебувала на загальній системі оподаткування з фіксованою сплатою прибуткового податку за патент.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року, який набрав чинності з 01.01.2011 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи -підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Отже, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Даючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. п. 1,4 ст. 2 Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність

до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону, єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частина 5 вказаної статті Закону передбачає, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону).

Згідно із ч. 11 ст. 8 Закону, єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Статтею 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" було установлено на 2011 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні.

Таким чином, мінімальний страховий внесок для платників, зазначених у п. 4 ч. 1ст. 4 Закону, з січня по березень 2011 року становив по 326,53 грн., з квітня по вересень 2011 року по 333, 12 грн., з жовтня по листопад 2011 року - по 341, 80 грн., з грудня 2011 року - 348,39 грн.

Як встановлено судом першої інстанції позивач протягом 2011 року сплачувала лише плату за патент у розмірі 80, 00 грн., звітності про отримані доходи не подавала, а тому, сума єдиного внеску для неї не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожен місяць 2011 року. Внаслідок неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань у неї утворилась заборгованість перед відповідачем зі сплати єдиного внеску за січень - грудень 2011 рік у розмірі 4010, 30 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.

Згідно із ч. 4 ст. 25 Закону, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п. 6.3 р. 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду № 21-5 від 27.09.2010 року, (далі - Інструкція), органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками. Вимога формується на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Встановлено, що 07лютого 2012 року управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області винесено вимогу про сплату боргу № Ф-144У, в якій зазначено, що сума боргу (недоїмка) приватного підприємця ОСОБА_4 становить 4010, 30 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду , що посилання позивача на те, що вона як пенсіонер не повинна сплачувати єдиний внесок є необґрунтованими, на тій підставі що приписами частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у редакції з 06.08.2011 року, передбачено, що від сплати за себе єдиного внеску звільняються особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. У 2011 році позивач перебувала на загальній системі оподаткування, що підтверджується довідкою Олевського відділення Луганської МДПІ від 20.08.12 року №3669/17 тому зазначена норма Закону на неї не поширюється.

З огляду на викладене, у суду не було підстав для задоволення позову, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що відповідач діяв у відповідності до вимог закону та у межах наданих йому повноважень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 197,198, 200, 206,212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" серпня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак М.М. Капустинський

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватний підприємець ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області вул Свято-Миколаївська,31,Олевськ,Житомирська область,11001