Постанова № 26423645, 25.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 р. Справа № 2924/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Долинської А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом ТзОВ «МКМ-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львові про визнання протиправними дій, -

встановив:

30 серпня 2011 року позивач - ТзОВ «МКМ-Сервіс» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Галицькому районі м. Львові в якому просив визнати протиправними дії ДПІ у Галицькому районі м. Львова, які полягають у викладені в акті перевірки № 1649/23-209/35383180 від 23.06.2011 року незаконних висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно в акті констатує про нікчемність правочинів позивача з його контрагентами, оскільки вичерпний перелік нікчемних правочинів зазначений у ст. 228 ЦК України, жодних з яких відповідачем під час перевірки не встановлено. Посилається на недоведеність та необґрунтованість таких висновків відповідача, їх ґрунтування лише на припущеннях без врахування первинних бухгалтерських документів, що свідчать про їх фактичне виконання.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, які полягають у викладенні в акті перевірки № 1649/23-209/35383180 від 23.06.2011 року незаконних висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між приватним підприємством «МКМ-Сервіс» та його контрагентами.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Галицькому районі м. Львова оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що дана постанова прийнята з неповним з'ясуванням судом усіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що податковим органом перевірка проведена у порядку визначеному чинним податковим законодавством, викладені в акті перевірки висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, а відтак порушень прав позивача при проведенні перевірки та оформленні її результатів не допущено.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами відповідача на підставі направлення від 16.06.2011 року № 550, відповідно до наказу № 626 від 15.06.2011 року виданого на підставі пп. 78.1.7 п. 7.1 ст. 7 ПК України, у період з 16.06.2011 року по 22.06.2011 року проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТзОВ «МКМ-Сервіс» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період з 01.04.2008 року по 16.06.2011 року, результати якої оформлені актом № 1649/23-209/35383180 від 23.06.2011 року (а.с. 5-17 Т.1).

В даному акті перевірки працівниками податкового органу викладено висновки зокрема про те, що відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України за якими зазначені в акті правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Констатується відсутність у позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Це, на думку відповідача, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, фіктивний характер угод.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що зміст акту перевірки ґрунтується лише на співставленні даних АІС «Аудит», Бест Звіт, АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» без врахування первинної бухгалтерської документації. Також, суд першої інстанції вказав на те, що договори та докази реальності їх виконання відповідачем не були враховані при проведенні перевірки взагалі, а відтак твердження позивача про ґрунтування висновків акту перевірки на припущеннях, а не на документах первинного бухгалтерського обліку, знаходить підтвердження у матеріалах справи. На підставі викладено суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що позивачем правомірність проведення відповідачем перевірки не оскаржується, а висновки викладені в акті перевірки оскаржуються тільки в тій частині, що стосується нікчемності правочинів. Інші висновки працівників податкового органу, що викладені в цьому акті перевірки позивачем не оскаржуються.

Порядок проведення перевірок визначений главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI.

У відповідності до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 78 ПК України визначено підстави для проведення документальної позапланової перевірки, однією з яких зокрема є - розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 р. № 984 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3 Порядку акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У пункті 6 розділу І Порядку передбачено, як складається висновок акта документальної перевірки, зокрема про те, що зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом (абзац четвертий п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому повинна використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.

Крім того, висновки акта перевірки не є остаточними, оскільки платник податків має право надати свої зауваження до відповідного акта, що можуть у подальшому бути враховані контролюючим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки. Натомість висновки посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків. При цьому відповідно до ст. 58 Податкового кодексу України питання щодо визначення грошового зобов'язання платникові податків за результатами перевірок вирішує контролюючий орган, а не посадові особи, що здійснювали перевірку.

Відповідно до викладеного, діяльність зі складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Тому, акт перевірки і дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім права на надання зауважень до акта перевірки. Водночас таке право виникає у зв'язку із самим фактом складення акта безвідносно до його конкретного змісту.

Таким чином, акт перевірки і дії посадових осіб із включення до такого акта певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем позапланова документальна перевірка позивача проведена із дотриманням вимог глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України на підставі наказу та направлення.

Висновки викладені працівниками відповідача в акті перевірки є лише думкою відповідних осіб, які не є обов'язковими і безумовними для позивача чи для контролюючого органу, а тому не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав позивача, крім права на надання зауважень до акта перевірки. При цьому, в процесі судового розгляду позивачем не доведено, а судом не встановлено факту вчинення відповідачем дій чи прийняття податкового повідомлення-рішення, які б змінювали стан суб'єктивних прав позивача чи створювали для нього якісь додаткові обов'язки. В силу змісту позовних вимог та відсутності рішення чи дій суб'єкта владних повноважень, які б створювали певні правові наслідки для позивача чи порушували його права, суд позбавлений можливості перевіряти первинні документи щодо тих чи інших господарських правовідносин позивача і його контрагентів та давати їм правову оцінку щодо їх реальності чи нікчемності. Дане питання може вирішуватися судом в подальшому, у разі прийняття контролюючим органом рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання та оскарження його в судовому порядку.

Викладені вище норми матеріального права та обставини справи судом першої інстанції враховані не були, що як наслідок призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львові - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року у справі № 2а-9577/11/1370 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ТзОВ ««МКМ-Сервіс» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін

Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 28.09.2012 року.