Ухвала суду № 26423509, 04.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 р. Справа № 128713/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів: Сапіги В.П., Яворського І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 року у справі за позовом Луцького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів в розмірі 2470,22 грн.-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2012 року Луцький міський центр зайнятості (далі - Луцький МЦЗ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 2740,22 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач з 01.12.2011 року був зареєстрований в Луцькому МЦЗ як такий, що шукає роботу. 08.12.2011 року йому було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю як незастрахованій особі, яка має право на матеріальні виплати без урахування страхового стажу тривалістю, що не перевищує 180 календарних днів. 07.05.2012 року спеціалістами центру зайнятості було встановлено, що відповідач під час реєстрації в Луцькому МЦЗ приховав факт перебування в трудових відносинах з ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» в період з 03.10.2011 року по 11.11.2011 року та звільнення із займаної посади відповідно до статті 38 КЗпПУ. Оскільки відповідач подав відносно себе недостовірні дані допомога по безробіттю йому була призначена неправильно. ОСОБА_1 не повернув кошти, виплачені йому як безробітному, в сумі 2470,22 грн., а тому позивач просить їх стягнути в судовому порядку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 року позов задоволено повністю. Зобов»язано стягнути з ОСОБА_1 на користь Луцького міського центру зайнятості кошти в сумі 2470 грн. 22 коп.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем належними та допустимими доказами доведено, що відповідачем незаконно отримано допомогу по безробіттю, на день розгляду справи доказів про повернення коштів відповідачем суду не надано, то адміністративний позов підлягав до задоволення.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, її в апеляційному порядку оскаржив відповідач - ОСОБА_1, який покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог, просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

Як на доводи апеляційної скарги апелянт посилається на те, що поняття «не подання» безробітним під час одержання допомоги певних відомостей та «приховування» відповідачем факту попередніх трудових відносин є різними юридичними категоріями, у зв»язку з чим суд першої інстанції незаконно стягнув з відповідача матеріальну допомогу по безробіттю в сумі 2470,22 грн.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. Таким чином, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований в Луцькому МЦЗ 01.12.2011 року, як такий, що шукає роботу. З 08.12.2011 року згідно наказу № НТ111208 йому було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.1 ст.33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон №1533-III) як незастрахованій особі, яка має право на матеріальні виплати у розмірі прожиткового мінімуму, яка закінчила навчання у вищому навчальному закладі і якій надається перше місце роботи.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня.

З матеріалів справи вбачається, що 07.05.2012 року Луцьким МЦЗ було встановлено, що відповідач під час реєстрації в Луцькому МЦЗ приховав факт наявності трудових відносин з ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» в період з 03.10.2011 року по 11.11.2011 року, з якої звільнився за власним бажанням без поважних причин. Даний факт підтверджується актом №110 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», складеним 07.05.2012 року та наказами ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» № ВЗП 00000336-479 від 03.10.2011 року та № ВЗП 00000118-479 про прийняття на роботу та припинення трудового договору (контракту) відповідно.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в результаті подання відповідачем недостовірних даних допомога по безробіттю йому була призначена неправильно без урахування факту працевлаштування та звільнення з роботи за власним бажанням без поважних причин.

Відповідно до пункту 2 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, від 14.02.2007 року №219, під час проведення реєстрації громадянина працівник центру зайнятості із застосуванням автоматизованої системи заповнює персональну картку особи, що звернулася до центру зайнятості, в якій зазначаються особисті дані особи, відомості про останнє місце роботи або вид діяльності, що визначений пунктом 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», підстава припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально. Достовірність внесених до картки даних та згоду на їх обробку громадянин засвідчує особистим підписом.

Отже, відповідальність за внесення недостовірних даних лежить на особі яка звертається до центру зайнятості. Згідно персональної картки відповідача, засвідченої його підписом, слідує, що ОСОБА_1 не зазначив останнього місця роботи і не вказав, що в період з 03.10.2011 року по 11.11.2011 року перебував у трудових відносинах з ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» та звільнився за власним бажанням без поважних причин.

Таким чином, ОСОБА_1 під час реєстрації в Луцькому МЦЗ приховав факт наявності трудових відносин з ТзОВ «Волинь-зерно-продукт», тим самим незаконно отримав матеріальну допомогу по безробіттю в сумі 2470,22 грн.

Покликання відповідача на недоліки роботи працівників Луцького МЦЗ, не з»ясування останніми чи працював відповідач раніше, не роз»яснення йому усіх умов виплати матеріальної допомоги, та покладення саме на них відповідальності спростовуються вищенаведеними нормами законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону №1533-III сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що з відповідача слід стягнути суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 2470,22 грн., що підтверджується належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ст.160, ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 року у справі 2а/0370/1600/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя: Р.Б. Хобор

Судді: В.П. Сапіга

І.О. Яворський