Ухвала суду № 26421752, 25.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/243/12

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Букар Х.М.

за участю:

представника позивача -Меть С.І.

представника відповідача -Вербицька І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Енергостар»на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2012р. по справі № 2а-1670/243/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Енергостар»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Фірма «Енергостар», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0000032311 від 28.03.11 р. про визначення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 586866,67 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 146716,5 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.12 р. по справі № 2а-1670/243/12 було відмовлено у задоволенні позову.

Позивач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.12 р. по справі № 2а-1670/243/12 та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа, ТОВ «С.Дж. Р. ГРУП», письмові заперечення або заяву про приєднання до апеляційної скарги не подала.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 1854/23-2/23560552 від 14.03.11 р. виїзної планової перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 р. по 31.12.10 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», які призвели до заниження податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 586866,0 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з безпідставним віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ «С.Дж.Р.ГРУП», оскільки за інформацією, отриманою відповідачем з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, вказане підприємство має стан платника -запит на встановлення місцезнаходження, директор та головний бухгалтер Якимець А.В., основний вид діяльності -будівництво інших споруд.

Крім того, порушення позивачем податкового законодавства за висновками перевіряючих обумовлено тим, що в ході перевірки первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.ГРУП»позивачем не надавались, а головним бухгалтером підприємства позивача був наданий протокол виїмки (без номеру) від 22.06.10 р., складений старшим оперуповноваженим УБОЗ УМВС України в м. Севастополі старшим лейтенантом міліції ОСОБА_5, згідно якого були вилучені первинні документи в кількості 86 штук. Проте на запит відповідача, направлений до УМВС України в м. Севастополі щодо надання документів, вилучених у позивача, була отримана відповідь від 05.05.2011 № 5/3407 про те, що виїмка документів на даному підприємстві 22.06.10 р. не проводилась, а старший лейтенант міліції ОСОБА_5 в УБОЗ в м. Севастополі УМВС України в м. Севастополі ніколи не значився.

Аналогічна інформація була отримана і судом першої інстанції від УБОЗ в м. Севастополі УМВС України в м. Севастополі ( лист № 11/818 від 22.04.11 р. на запит від 21.04.11 р.) та від Слідчого управління УМВС України в м. Севастополі (лист № 5/3407 від 05.05.11 р. на запит від 27.04.11 р.). Крім того, в листі Слідчого управління УМВС України в м. Севастополі зазначено, що в провадженні слідчого ОВС СВ УБОЗ УМВС України в м. Севастополі Москаленко Т.О. знаходилася кримінальна справа № 222005 за обвинуваченням ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за скоєння злочинів, передбачених ст. 205 ч. 2 КК України. При провадженні досудового слідства по вказаній кримінальній справі слідчий в ОВС СВ УБОЗ УМВС України в м. Севастополі ОСОБА_6 постанови про проведення виїмки документів ТОВ «Фірма «Енергостар»від 10.06.10 р. не виносила.

Досліджуючи надані позивачем до матеріалів справи документи, суд першої інстанції зазначив, що протокол про проведення виїмки, датований 22.06.10 р., був підписаний директором ТОВ фірми «Енергостар»Секіріним Ю.В. 10.06.10 р.

Наведені обставини стали підставою для висновків суду першої інстанції про те, що наданий позивачем протокол виїмки документів б/н від 22.06.10 р. не є належним доказом поважності причин відсутності у нього первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.ГРУП».

Оскільки висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства обумовлені тим, що на час проведення перевірки платником податків не були надані документи первинного податкового та бухгалтерського обліку, які б підтвердили правомірність формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «С.Дж.Р.ГРУП», суд першої інстанції послався на положення ч. 4 ст. 186 КПК України, де зазначено, що у разі неможливості виготовлення копій вилучених документів або встановлення їх власника під час вилучення слідчий вносить до протоколу слідчої дії запис про клопотання щодо надання копій документів і в десятиденний строк з дня вилучення документів надає відповідним особам їх копії або виносить вмотивовану постанову про відмову у видачі копій документів, яка може бути оскаржена прокурору або до суду. Наведене свідчить про те, що навіть при вилученні документів у господарюючого суб'єкта існує можливість отримати належним чином засвідчені уповноваженою особою копії вилучених документів.

Проте позивач не заперечував того, що на час проведення перевірки у нього були відсутні належним чином оформлені податкові накладні по операціям з ТОВ «С.Дж.Р.ГРУП», які були ним включені в обрахування податкового кредиту по ПДВ.

В апеляційній скарзі апелянт також не заперечує того, що ним перевіряючим не надавалися оригінали або належним чином засвідчені слідчим копії податкових накладних, або вмотивована постанова про відмову у видачі таких копій, проте наполягає на тому, що відсутність документів не пов'язана з винними діями позивача. І також вказує на те, що в його діях взагалі не було ознак правопорушення або порушення вимог податкового законодавства, оскільки його контрагент пройшов відповідну реєстрацію як юридична особа та платник податків, мав ліцензію. Крім того апелянт зазначив, що факт виконання господарських операцій має підтверджуватися первинними документами: видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями тощо. В обґрунтування даного твердження зроблене посилання на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.11 р. і вказано, що позивачем до суду були надані податкові накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по ПДВ по операціям з ТОВ «С.Дж.Р.ГРУП».

Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що відповідно приписам ст. 72 КАС України не доказуються при розгляді інших справ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Оскільки доказів того, що позивач був стороною у справі, на яку він посилається в апеляційній скарзі, то висновки цього судового рішення не мають значення для даної справи.

Також слід відмітити, що відповідно ст. 9 КАС України при вирішенні справ суд керується Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Оскільки постанова Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.11 р. до вище перелічених нормативних актів не відноситься, то посилання на неї є недоречним. Також відповідно наведеної норми існує і може у відповідних випадках застосовуватися аналогія права або аналогія закону, а відповідно приписам ст. 244-2 КАС України є обов'язковим для застосування всіма судами судових рішень Верховного Суду України. Наведене свідчить про те, що апелянт безпідставно наділяє судове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.11 р. правомочністю формувати судову практику для інших судів України.

Слід також відмітити, що судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів було встановлено, що документи первинного бухгалтерського та податкового обліку по операціям з ТОВ «С.Дж.Р.ГРУП»у позивача не вилучалися, що свідчить про доведеність відсутності належним чином оформлених податкових накладних на момент проведення відповідачем перевірки.

В п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»вказано, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Аналогічного змісту положення містить п. 198.6 ст. 198 ПК України.

В п. 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», яка діяла на час проведення операцій, вказано, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Ця ж норма передбачала, що підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 грн. за день (без урахування ПДВ).

Оскільки жодних з вищенаведених обставин у позивача не існувало на час формування податкового кредиту, то слід зробити висновок про те, що у відсутності податкових накладних у платника податків не було законних підстав включати суми ПДВ до податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Слід відмітити, що до апеляційної скарги позивач надав копії податкових накладних, пояснивши, що їх він отримав від контрагента. Проте надані документи -екземпляри податкових накладних, які залишаються у продавця, засвідчені підписом адвоката, що є представником позивача в даному судовому процесі, а не підприємством (посадовою або уповноваженою особою підприємства), яке має підтвердити їх автентичність оригіналам. За таких підстав колегія суддів не приймає вказані копії в якості належних та допустимих доказів у даному спорі.

Зважаючи на встановлені судом першої інстанції обставини та документальне підтвердження їх при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про правомірність висновків суду першої інстанції, які доводами апеляційної скарги не спростовані.

Враховуючи те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.12 р. по справі № 2а-1670/243/12 прийнята у відповідності з нормами чинного законодавства та з врахуванням фактичних обставин, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Енергостар»на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2012р. по справі № 2а-1670/243/12 -залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2012р. по справі № 2а-1670/243/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Енергостар»до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Ю.М. Філатов

Судді (підпис) Н.С. Водолажська

(підпис) Л.В. Тацій

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 01.10.2012 року.