Постанова № 26421655, 25.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 р. Справа № 2а-1289/12/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство комплексної безпеки-охоронна фірма «Бріг»на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2012р. по справі № 2а-1289/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство комплексної безпеки-охоронна фірма «Бріг»

до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Агентство комплексної безпеки-Охоронна фірма «Бріг», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000112330 від 23.01.12 р. про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ всього на суму 9393,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.12 р. по справі № 2а-1289/12/2070 в задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.12 р. по справі № 2а-1289/12/2070 та прийняти нову постанову про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не надав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 10/23-30/33118966 від 10.01.12 р. документальної невиїзної позапланової перевірки підприємства позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Фірма «Сат Імпекс»(код ЄДРПОУ 32564148) за період з 01.02.11 р. по 31.05.11 р., в якому зафіксовані порушення платником податку вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, які призвели до заниження податкових зобов'язань по ПДВ у лютому 2011 р. в сумі 14950,0 грн., у березні 2011 р. в сумі 13192,0 грн., у квітні 2011 р. в сумі 15833,0 грн., у травні 2011 р. в сумі 15417,0 грн.

Виявлені порушення перевіряючі пов'язують з безпідставним віднесенням до податкового кредити сум ПДВ по операціям з ТОВ Фірма «Сат Імпекс», оскільки за інформацією, отриманою з баз даних ДПІ у Печерському районі м. Києва, свідоцтво платника ПДВ вказаного підприємства було анульоване 09.06.11 р. рішенням про анулювання № 308/29523. Крім того, в акті перевірки відповідач вказав на те, що при проведенні ДПІ у Печерському районі м. Києва перевірки вказаного підприємства був складений акт від 10.08.11 р., в якому зроблені висновки про вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, тобто наявні порушення приписів ч. 5 ст. 203, ч. 1 та ч. 2 ст. 215 та ст.216 ЦК України, що свідчить про нікчемність вчинених правочинів за участю ТОВ Фірма «Сат Імпекс». Також в акті вказано, що ТОВ Фірма «Сат Імпекс»відсутнє за юридичною адресою, а його контрагенти по ланцюгу до виробника не мали реальної можливості здійснювати фінансово-господарські операції, а вчинені ними правочини є нікчемними.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дослідив укладений позивачем з ТОВ Фірма «Сат Імпекс»договір № 01/10/2010(1) від 01.10.10 р., предметом якого є надання послуг по перевірці відповідності діючих внутрішніх документів позивача (дислокації, акти технічного обстеження та т.д.) вимогам чинного законодавства, технічним умовам здійснення охоронних заходів; розробці та наданні замовнику документів щодо здійснення охорони об'єктів (дислокації, акти технічного обстеження, Інструкції здійснення охорони об'єктів і т. д) (п. 1.1, п. 1.2 договору).

Виконання договору підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи актами здачі-прийняття робіт № ОУ-0000485 від 30.04.11 р., № ОУ-0000369 від 31.03.11 р., № ОУ-0000364 від 28.02.11 р., № ОУ-31/05-1 від 31.05.11 р. Але суд першої інстанції зазначив, що з наданих актів неможливо встановити які саме послуги були передані виконавцем - ТОВ Фірма «Сат Імпекс»замовнику - ТОВ «АКБ-ОФ Бріг». Крім того невідомо де саме складені акти та представник позивача не зміг пояснити суду, що означає сума в розмірі 1,0 грн., яка відображена в актах. Оскільки копії актів здачі-прийняття робіт мають дефекти форми, змісту та походження, то суд першої інстанції, посилаючись на Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»(затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за №168/704), дійшов висновку про те, що встановлені ним факти спричинили втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на недотриманні контрагентом порядку звітування перед відповідним органом ДПС по своїм зобов'язанням перед бюджетом та незнаходження його за місцем реєстрації, а не у зв'язку з порушенням оформлення актів прийому-передачі виконаних робіт, які перевіряючими і не досліджувалися.

Слід відмітити, що посилання відповідача на те, що позивач незаконно включив в обрахування податкового кредиту суми ПДВ, вказані в податкових накладних підприємства ТОВ «АКБ-ОФ Бріг», свідоцтво платника ПДВ якого було анульовано, є безпідставними, оскільки анулювання свідоцтва сталося після проведення господарських операцій у період, коли свідоцтво платника ПДВ було дійсним. Крім того, відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що до Реєстру платників ПДВ був внесений відповідний запис.

Також слід вказати на те, що висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що правочини, вчинені ТОВ «АКБ-ОФ Бріг», ДПІ у Печерському районі м. Києва були визнані нікчемними, як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків. Проте висновки про порушення контрагентом позивача та самим позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України, які не містити і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З вищевказаного слід зробити висновок про те, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, а тому повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Зважаючи на те, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції не врахував вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.12 р. по справі № 2а-1289/12/2070 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Крім того колегія суддів вважає за необхідне замінити первинного відповідача - ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова на Індустріальну МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, яка є її правонаступником.

Відповідно ч. 1 ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Допустити заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у Орджонікідзевському районі м. Харкова на Індустріальну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство комплексної безпеки-охоронна фірма «Бріг»на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2012р. по справі № 2а-1289/12/2070 -задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2012р. по справі № 2а-1289/12/2070 -скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ТОВ «Агентство комплексної безпеки-Охоронна фірма «Бріг».

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000112330 від 23.01.12 р. про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ всього на суму 9393,0 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Ю.М. Філатов

Судді (підпис) Н.С. Водолажська

(підпис) Л.В. Тацій