Ухвала суду № 26419850, 14.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2012 р.Справа № 2а-4894/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012р. по справі № 2а-4894/12/2070

за позовом Науково виробничої фірми "Озон ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

17 квітня 2012 року Науково-виробнича фірма "Озон ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту позивач, НВФ "Озон ЛТД") звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту відповідач, Основянська МДПІ м.Харкова) про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.03.2012 року № 0000342330 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 46 155 грн. 00 коп.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 року задоволено адміністративний позов Науково-виробничої фірми "Озон ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Основ`янської міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 000034230 від 02.03.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Науково-виробничої фірми "Озон ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю судовий збір в сумі 462 грн. 00 коп.

Відповідач не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, неповне та невірне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2011 р. по справі №2-а-4894/12/2070 в повному обсязі та ухвалити нове рішення по даній справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови ч.ч.1, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198 Податкового кодексу України. З вказівкою на акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 07.10.2011 року № 60/23-03-05/37093546 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс", щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків-контрагентами за період липень 2011 року" та від 21.10.2011 року № 114/23-03-05/37093546 "Про неможливість зустрічної звірки ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс", щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків-контрагентами за період серпень 2011 року" та висновку ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 05.10.2011 року №30/26-42 відповідач зазначає про відсутності факту реального здійснення господарської діяльності суб'єкта господарської діяльності ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс", що, на думку відповідача, свідчить про нікчемність угод між позивачем та ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс".

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились, про день та час судового засідання були повідомлені належним чином, при цьому відсутні клопотання від сторін про розгляд справи, за їх присутністю. Відповідно до вимог ст. 197 КАС України справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, співробітниками Основ'янської МДПІ у період з 10.02.2012 року по 16.02.2012 року проведено позапланову виїзну перевірку НВФ "Озон ЛТД" у формі ТОВ, щодо документального підтвердження господарських відносин, із платником податків ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс", їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень, серпень 2011 року, за результатами якої було складено Акт №531/233/14289270 від 23.02.2012 року.

Відповідно до висновків акту перевірки, були встановлені порушення позивачем вимог: ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 215, ст. 203, ст.228, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме не підтверджена реальність здійснення господарських відносин з ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" на суму сформованого податкового кредиту за липень 2011 року в сумі 21605 грн., за серпень 2011 року в сумі 15319 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 36924 грн., у т.ч. за липень 2011 року в сумі 21605 грн., за серпень 2011 року в сумі 15319 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки, Основ'янською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.03.2012 року № 0000342330 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 46 155 грн. 00 коп., в т.ч. за основним платежем 36924 грн. 00 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9231 грн. 00 коп.

Позивач не погодився з рішенням відповідача та подав адміністративний позов до Харківського окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та правомірності .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, між НВФ "Озон ЛТД" у формі ТОВ (Покупець) та ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" (Продавець) були укладені договори купівлі-продажу від 04.07.2011 року №02/07, від 07.04.2011 року № 04/07, від 18.07.2011 року №07/07, від 20.07.2011 року №08/07, від 01.08.2011 року №01/08, від 05.08.2011 року № 02/08, від 10.08.2011 року № 03/08, від 22.08.2011 року №04/08, від 23.08.2011 року №05/08, в яких визначено, що Продавець зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності, а Покупець зобов'язується їх прийняти та своєчасно сплатити кошти за поставлений товар. (т. 1 а.с.79-80, 85-86, 91-92, 97-98, 104-105, 110-111, 116-117, 123-124, 129-130).

Транспортування продукції від продавця до покупця, відповідно до п.3.1 зазначених Договорів здійснювалося позивачем власним транспортом, що підтверджується наданими до суду подорожніми листами (т. 1 а.с. 83, 89, 94, 101,108, 114, 120, 125, 132).

Наявність на підприємстві власних транспортних засобів та кваліфікованого персоналу, який згідно із умовами трудових відносин, здійснює обов'язок щодо його перевезення, підтверджується наданими позивачем копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та наказів № 4-к від 26.04.2011 року про прийняття на роботу водія, та №12-к від 29.12.2010 року про покладення обов'язку водія (т. 1 а.с.63-67).

Крім того, позивачем шляхом безготівкового розрахунку здійснено оплату в повному обсязі за придбаний у ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" товар, що підтверджується копіями платіжних доручень (т. 1 а.с.84, 90, 96 ,102-103, 109, 115, 121-122, 128, 134).

Крім того, ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" на відповідні партії товарів, які були поставлені позивачеві, були виписані податкові накладні: № 23 від 04.07.2011 року, №49 від 07.07.2011 року, №109 від 18.07.2011 року, №126 від 20.07.2011 року, № 10 від 01.08.2011 року, №46 від 05.08.2011 року, №69 від 10.08.2011 року, №121 від 22.08.2011 року, №129 від 23.08.2011 року, які були включені позивачем до податкових декларацій з ПДВ за липень-серпень2011 року та відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладених (т. 1а.с. 39-40, 44-45, 49-50, 52-53, 82, 88, 95, 100,107, 113, 119, 127, 133). При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на час виконання умов договорів та видачі податкових накладних ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" та позивач були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачену в зв`язку з придбанням матеріалів для виробництва продукції у ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс".

Щодо висновків відповідача про нікчемність угод між позивачем та ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс", колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як випливає зі змісту акту перевірки відповідачем зроблено висновок про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" , в силу приписів ч.1 ст.203, п.1, 2 ст. 215, ст.228 ЦК України, було зроблено виходячи з того, що у підприємства ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, транспортні засоби, а також підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок відповідача помилковим, безпідставним, з огляду на таке.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, колегія суддів констатує, що правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 Господарського Кодексу України.

Отже, вищенаведені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

Доводи про незнаходження ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" за юридичною адресою не можуть бути взяті до уваги в якості належного обґрунтування відповідачем твердження про нікчемність угод між позивачем та вказаним його контрагентом, оскільки факт відсутності контрагента за місцем реєстрації та скасування свідоцтва платника ПДВ було здійснено 21.10.2011 року, а відповідно до матеріалів справи господарські операції між позивачем та ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" здійсненні в липні - серпні 2011 року.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012р. по справі № 2а-4894/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Перцова Т.С. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.