Ухвала суду № 26419852, 14.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2012 р.Справа № 2а-3831/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Старостіної О.Ю.

представника відповідача Сосонного В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2012р. по справі № 2а-3831/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Комунбудсервіс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Комунбудсервіс" (далі по тексту позивач, ПП "Комунбудсервіс") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ( далі по тексту відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) від 23.12.2011 року № 0006852305.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 року адміністративний позов ПП "Комунбудсервіс" задоволено в повному обсязі та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 23.12.2011 року № 0006852305.

Відповідач не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, неповне та невірне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 р. по справі №2-а-3831/12/2070 в повному обсязі та ухвалити нове рішення по даній справі, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити та скасувати постанову суду першої інстанції по даній справі та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Представник позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції залишити їх без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції від 24.04.2012 р. по справі №2-а-3831/12/2070 - без змін, як законну та обґрунтовану.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Комунбудсервіс" з питань перевірки відносин з платниками податків: ТОВ "Тех-Аргомаркетинг", ТОВ "Техно-Асавір", ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс", ТОВ "Промтехноопт" за період 01.06.2011 р. по 31.07.2011 р., за результатами якої 12.12.2011 р. складено акт перевірки № 5896/2305/36987632, в якому зазначені порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, а саме:

- ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦКУ в частині недодержання вимог зазначених статей правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. що обумовлені ними по правочинах здійснених ПП "Комунбудсервіс" з ТОВ "Тех-Аргомаркетинг", ТОВ "Техно-Асавір", ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс", ТОВ "Промтехноопт";

- пп. 7.4.1, 7.4.4, п. 7.4., пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1. 200.2, п. 200.3. ст. 200, п. 201.1., 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку податкового органу, позивачем було занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету в розмірі 190447,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.12.2011 року № 0006852305, відповідно до якого позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 221 504,00 грн.

Позивач не погодився з рішенням відповідача та подав адміністративний позов до Харківського окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та правомірності .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали відображені в акті перевірки висновки контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Тех-Аргомаркетинг", ТОВ "Техно-Асавір", ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс", ТОВ "Промтехноопт" з посиланням на безтоварність і нікчемність вказаних правочинів.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказані твердження відповідача помилковими, безпідставними, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, 27.06.2011 року між позивачем та ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс" укладено договір №56, відповідно до умов якого ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс" зобов'язується поставити, а позивач прийняти та оплатити товари згідно рахунку - фактури. Покупець зобов'язується провести оплату за поставлений товар на розрахунковий рахунок ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс" на протязі 90 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс", поставлено позивачу продукцію відповідно до видаткової накладної №12 від 01.07.2011 року (а.с. 64), а позивачем проведена в повному обсязі оплата за поставлений товар.

Крім того, 23.06.2010 року між позивачем та ТОВ "Тех-Аргомаркетинг" укладено договір №23\06-01, відповідно до умов якого ТОВ "Тех-Аргомаркетинг" зобов'язується поставити, а позивач прийняти та оплатити товари згідно рахунку - фактури. Покупець зобов'язується провести оплату за поставлений товар на розрахунковий рахунок ТОВ "Тех-Аргомаркетинг" на протязі 90 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору ТОВ "Тех-Аргомаркетинг", поставлено позивачу продукцію відповідно до видаткової накладної №12 від 08.07.2010 року, №15 від 04.08.2010,№23 від 23.06.2010 року, №40 від 20.08.2010 року (а.с. 67, 69, 71, 73), а позивачем проведена в повному обсязі оплата за поставлений товар.

Також, 01.04.2011 року між позивачем та ТОВ "Промтехноопт" укладено договір №118, відповідно до умов якого ТОВ "Промтехноопт" зобов'язується поставити, а позивач прийняти та оплатити товари згідно рахунку - фактури. Покупець зобов'язується провести оплату за поставлений товар на розрахунковий рахунок ТОВ "Промтехноопт" на протязі 90 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору ТОВ "Промтехноопт", поставлено позивачу продукцію відповідно до видаткової накладної №08\04.1 від 08.04.2011 року, №22\04 від 22.04.2011 року, №11\05.1 від 11.05.2011 року №14 від 06.06.2011 року№21 від 21.06.2011 року (а.с.80, 82, 84, 86), а позивачем проведена в повному обсязі оплата за поставлений товар.

В підтвердження транспортування придбаних у ТОВ "Тех-Аргомаркетинг" , ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс" та ТОВ "Промтехноопт" товарів, позивачем надано до суду копії товарно- транспортних накладних та копію договору №1-04\11 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, який укладено між позивачем та ФОП ОСОБА_3, який має ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Крім того, між позивачем та ТОВ "Техно-Асавир" 01.07.2010 року, 01.09.2010 року та 01.11.2010 року укладено договори щодо надання консультаційних та бухгалтерських послуг, відповідно до умов яких ТОВ "Техно-Асавир" надає позивачу консультаційно - інформаційне обслуговування фінансово - господарської діяльності, ведення бухгалтерського обліку та складання податкової та бухгалтерської звітності.

На виконання умов зазначених договорів, ТОВ "Техно-Асавир" надавало позивачу послуги, про що сторонами складено акти приймання - здачі виконаних робіт(отриманих послуг) (а.с. 103-104, 108-109, 113-114).

Вищевказані первинні документи повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Крім того, як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, ТОВ "Тех-Аргомаркетинг", ТОВ "Техно-Асавір", ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс", ТОВ "Промтехноопт", на відповідні партії товарів та в зв'язку з наданням послуг, були виписані податкові накладні. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що як позивач так і його контрагенти - ТОВ "Тех-Аргомаркетинг", ТОВ "Техно-Асавір", ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс", ТОВ "Промтехноопт" на час вчинення господарських угод мали статус платника ПДВ, на що вказано в акті перевірки.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Тех-Аргомаркетинг" та ТОВ "Техно-Асавир") податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положеннями пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" регламентовано, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст. 198 ПК України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, серед іншого, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.198.1 ст198 ПК України) при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а підставою для нарахування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця - належно оформленої податкової накладної із заповненням всіх обов'язкових реквізитів, а також фактичне виконання господарської операції.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачену в зв`язку з придбанням товарів та наданням послуг ТОВ "Тех-Аргомаркетинг", ТОВ "Техно-Асавір", ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс", ТОВ "Промтехноопт".

Щодо висновків відповідача про нікчемність угод між позивачем та ТОВ "Тех-Аргомаркетинг", ТОВ "Техно-Асавір", ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс", ТОВ "Промтехноопт", колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, колегія суддів констатує, що правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 Господарського Кодексу України.

Отже, вищенаведені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи.

Таким чином, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2012р. по справі № 2а-3831/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 16.08.2012 р.