Постанова № 26418016, 11.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 жовтня 2012 року № 2а-10303/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Київського міського центру зайнятостідо ОСОБА_1простягнення незаконно отриманих коштів у розмірі 32 166,34 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2012 року Київський міський центр зайнятості (далі -позивач, Київський МЦЗ) звернувся до суд з позовом до ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення коштів в розмірі 32 166 грн. 34 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», ст. ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та п. 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, відповідачу було надано статус безробітної з призначенням допомоги по безробіттю з 05.09.2011 року.

Як стало відомо за результатами перевірки даних стосовно ОСОБА_1, станом на 17 травня 2012 року остання перебуває в стані припинення підприємницької діяльності. Запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 відсутній.

У зв'язку з виявленням факту подання недостовірних даних, що мало місце під час одержання допомоги по безробіттю, ОСОБА_1 знята з обліку в центрі зайнятості з 08 травня 2012 року. За таких обставин, відповідачу запропоновано добровільно повернути суму допомоги у розмірі 32 166,34 грн., нараховану за період з 05 вересня 2011 року по 30 квітня 2012 року, однак станом на час звернення до суду кошти від відповідача не надходили.

Таким чином, посилаючись на те, що дії відповідача потягли переплату коштів з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в сумі 32 166,34 грн., Київський МЦЗ просив стягнути з відповідача вказані кошти в судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник Київського міського центру зайнятості заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючи на обставини, вкладені в позовній заяві та надані у справу докази.

Представник відповідача у судові засідання 21.08.2012 р. та 08.10.2012 р. не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання відповідно до вимог ст. 33, ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки ухвала про відкриття провадження у справі та повістка про виклик направлялись за адресою, повідомленою відповідачем у заяві про надання статусу безробітного (том.1 а.с.6) та за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (том.1 а.с.8), та відповідно до ч. 3 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України вважається врученою. Про причини неявки відповідач суду не повідомив, клопотань чи заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення судового засідання не заявляв.

На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази на підтвердження заявлених вимог та надавши їм юридичну оцінку, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як встановлено судом, відповідач - ОСОБА_1 05 вересня 2011 року звернулась до Дніпровського районного центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітної та виплату відповідної допомоги. При цьому зазначила, що як суб'єкт підприємницької діяльності вона не зареєстрована, трудовою діяльністю не займається та пенсії не отримує.

05 вересня 2011 року наказом Дніпровського районного центру зайнятості № НТ 110905 відповідачу було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю та цією датою вирішено розпочати виплату допомоги по безробіттю.

Під час перебування відповідача на обліку Дніпровським РЦЗ виявлений факт подання недостовірних даних для одержання допомоги по безробіттю та отримання такої допомоги незаконно. Підставою для такого висновку була довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17 травня 2012 року, з якої слідує, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа підприємець 15 серпня 2006 року. 15 травня 2012 року до Єдиного державного реєстру було внесено запис про прийняття відповідачем рішення про припинення підприємницької діяльності, однак державна реєстрація припинення підприємницької діяльності вказаної особи не внесено.

В результаті виявилось, що на момент реєстрації та в період перебування на обліку як безробітного, ОСОБА_1 надала недостовірні дані стосовно реєстрації у Єдиному державному реєстрі як фізичної особи-підприємця, так як станом на 05 вересня 2011 року остання була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.

З обліку в Дніпровському РЦЗ відповідач знята 08 травня 2012 року згідно з абзацом 15 підпункту 1 пункту 20 Порядку.

Згідно довідки-розрахунку Дніпровського РЦЗ від 28 травня 2012 року, за казаний період ОСОБА_1 отримала допомогу по безробіттю в сумі 32 166 грн. 34 коп.

За результатами виявленого, Дніпровським РЦЗ сформоване повідомлення від 29 травня 2012 року №2250-07/23 про необхідність повернення отриманих коштів протягом п'ятнадцяти робочих днів.

Враховуючи, що добровільно грошові кошти у розмірі 32 166 грн. 34 коп. у встановлений строк відповідачем не повернуті, центр зайнятості звернувся до суду за даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що з 01 січня 2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції тут і на далі по тексту - в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), який визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до частини першої статті 3 цього Закону, законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Закону України «Про зайнятість населення» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Для одержання статусу безробітного, громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів та не зареєстрований як фізична особа -підприємець.

У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання.

У випадку безробіття, згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги.

Зокрема, відповідно до статті 7 вказаного Закону, видами забезпечення є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Що стосується безпосередньо допомоги по безробіттю, то слід зазначити, що відповідно до статті 22 Закону №1533, застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Допомога по безробіттю також призначається та виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Відповідно до пунктів 6.2, 6.3 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за №915/5136, (далі - Порядок надання допомоги), допомога по безробіттю призначається на підставі особистої заяви безробітного, довідки (довідок) про середню заробітну плату (дохід) за останнім місцем (декількома місцями) роботи чи служби, трудової книжки, військового квитка, копії цивільно-правового договору, за пред'явленням, у разі наявності, свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.

Рішення про призначення допомоги по безробіттю, її розмір і строки виплати, відкладення, скорочення та припинення виплати оформлюється наказом центру зайнятості, номер і дата якого заноситься до картки персонального обліку безробітного. З цим наказом безробітний повинен бути ознайомлений під особистий підпис у картці обліку прийнятих рішень керівництва центру зайнятості.

Що стосується безпосередньо визначення розміру та тривалості виплати допомоги по безробіттю, то слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 23 Закону №1533, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років -50 відсотків; від 2 до 6 років -55 відсотків; від 6 до 10 років -60 відсотків; понад 10 років -70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується два рази на місяць, а за згодою безробітного - один раз на місяць через банківські установи в установленому порядку, крім того, нараховується до дня останнього відвідування центру зайнятості включно.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів -100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів -80 відсотків; у подальшому -70 відсотків.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Згідно із підпунктом 1 пункту 5.4 Порядку надання допомоги, тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на строк до 90 календарних днів, зокрема, у разі приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу (у тому числі за межами України) або здійснення іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю - на строк не менше кількості календарних днів тимчасової роботи, порушення умов і строку реєстрації, перереєстрації як безробітного -на строк не менше 30 календарних днів.

Особливості виплати передбачені і для матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5.5 цього ж Порядку, виплата допомоги припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами), призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості (з дня встановлення порушення), закінчення строку її виплати (з наступного дня після закінчення строку виплати).

Згідно із пунктом 6.14 Порядку надання допомоги, якщо під час її одержання безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Наведене положення кореспондується зі ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яка передбачає, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття зобов'язаний контролювати правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю. Даний контроль здійснюється і поза межами вказаного Порядку розслідування, зокрема, отримання інформації з інших джерел (довідка державного реєстратора).

Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

У разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Таким чином, аналіз наведеного законодавства дає можливість дійти висновку про те, що держава в особі Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виступає гарантом забезпечення реалізації застрахованими особами своїх прав.

В свою чергу, особа вільна у бажанні застосувати своє право на соціальне забезпечення або не скористатися ним. У всіх випадках конкретний вид соціального забезпечення надається особі лише після її звернення із заявою і прийняття рішення компетентного органу про призначення пенсії, соціальної допомоги, послуги.

При цьому, слід враховувати, що зазначені правовідносини реалізуються за умови, що обидві сторони, як держава в особі Фонду, так і особа, несуть як права так і обов'язки, а у разі зловживання правом або неналежного виконання обов'язків притягуються до юридичної відповідальності.

Як зазначалось, будучи зареєстрованою в Дніпровському РЦЗ 05 вересня 2011 року як безробітна, ОСОБА_1 до травня 2012 року отримувала допомогу по безробіттю.

Однак, внаслідок здійснення запиту щодо виявлення осіб, які на день надання статусу безробітного не припинили підприємницьку діяльність встановлено, що відповідач на день набуття статусу безробітної згідно із статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» належала до зайнятого населення, оскільки станом на 05 вересня 2011 року була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. Реєстрація як підприємця проведена 15 серпня 2006 року.

Відповідно до пп. б п. З ст.1 Закону України «Про зайнятість населення»до категорії зайнятого населення відносяться громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

За вказаних обставин, позивачем обґрунтовано встановлено порушення ОСОБА_1 порядку отримання статусу безробітної та допомоги по безробіттю, тобто констатовано недотримання обов'язку своєчасно подати відомості про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення, що потягло за собою виникнення переплати коштів з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності як безробітного та виплата останньому допомоги по безробіттю забороняється та суперечитиме самій природі даної допомоги, так як наявність у особи статусу підприємця є свідченням самозайнятості особи.

Обставини наявності в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису «знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності», на думку суду, не можуть слугувати підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності, так як чинним законодавством констатовано, що така особа відноситься до самозайнятого населення.

Згідно ст. 46 ч. З Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця від дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

У пункті 15 статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» зазначено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Відповідач не спростував тих обставин, що ним до моменту взяття на облік як безробітного дотримано порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності згідно процедур, встановлених частинами дев'ятою - вісімнадцятою статті 47 цього Закону.

Наслідком приховування відповідачем інформації про те, що нею не скасовано державну реєстрацію підприємницької діяльності в період перебування на обліку в центрі зайнятості, є отримання нею допомоги по безробіттю на підставі недостовірних даних.

З урахуванням наведеного, відповідач повинен повернути Київському міському центру зайнятості суму незаконно отриманих коштів у розмірі 32 166,34 грн.

В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем грошових коштів, отриманих ним в якості допомоги по безробіттю.

Як передбачено статтею 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем доказів, якими б спростовувались доводи позивача у даній справі, в тому числі доказів добровільного відшкодування суми виплаченої допомоги, суду не надано.

Враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, cудові витрати, здійснені позивачем, відповідно до часини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса 02192, АДРЕСА_1) на користь Київського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491091, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б, р/р 37179301900001 в ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019) кошти в сумі 32 166,34 гривень (тридцять дві тисячі сто шістдесят шість грн. 34 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.