Постанова № 26418011, 09.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2012 року 14:26 № 2а-6705/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Оверченко О.С. (довіреність від 05.03.2012 р. № 114/10/10),

від відповідача-1: Волощенко Н.В. (довіреність від 26.06.2012 р. № 6),

від відповідача-2: Плескана С.І. (довіреність від 19.08.2011р. № 1/4-5581/Лс),

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби до1) Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області 2) Державної пенітенціарної служби України третя особаОСОБА_4 підприємство «Підприємство Білоцерківської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області (№ 35)»простягнення податкового боргу у розмірі 111 264,24 гривень, -ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби (далі -Позивач, Білоцерківська ОДПІ) з позовом до Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області (далі -Відповідач-1) про стягнення податкового боргу Державного підприємства «Підприємство Білоцерківської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області (№ 35)»(далі -Білоцерківська виправна колонія № 35) у розмірі 111 264,24 гривень.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що вказаний податковий борг є самостійно узгодженим податковим зобов'язанням третьої особи - Білоцерківської виправної колонії № 35, не сплаченим самостійно у встановлені податковим законодавством строки. З покликанням на пп. 96.2, 96.3 ст. 96 ПК України орган ДПС зазначив, що оскільки його подання стосовно заборгованості Білоцерківської виправної колонії № 35, направлене управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області, як органу виконавчої влади, до сфери управління якого входить боржник, залишилось без задоволення, він звернувся з даним позовом до суду. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач-1 позов заперечив повністю, оскільки позивач, звертаючись з позовом до суду, не дотримався процедури та порядку, встановленого законодавством для звернення стягнення податкової заборгованості державного підприємства. Відповідач-1 зазначив, що державним органом управління Білоцерківської виправної колонії № 35 є Держаний департамент України з питань виконання покарань, тому прийняття передбачених у ст. 96 ПК України рішень за поданням органу ДПС входить до його компетенції.

Представник третьої особи у судовому засіданні позов заперечив повністю з тих же мотивів, що й відповідач. Додатково зазначив, що Білоцерківська виправна колонія вже часткового погасила свою заборгованість, на підтвердження чого долучив платіжні доручення. Самостійно змінивши призначення платежу за вказаними платіжними документами, податковий орган, на думку представника третьої особи, порушив вимоги Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що призвело до виникнення боргу з поточних платежів.

Наведені обставини, на думку представників відповідача та третьої особи, в цілому свідчать про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим вони просили у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 09.08.2012 року судом залучено до участі у справі в якості другого відповідача ОСОБА_4 пенітенціарну службу України (далі -Відповідач-2).

Представник відповідача-2 зазначав, що в силу наявності законодавчих заборон, накладення арешту на майно Державного підприємства «Підприємство Білоцерківської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області (№35)»є неправомірним, адже згідно ч. 5 ст. 26 Закону України «Про ОСОБА_4 кримінально-виконавчу службу України»звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається. До того ж представник відповідача-2 звертав увагу суду на ту обставину, що позивач не звертався до Департаменту з пропозицією узгодити реалізацію описаних в податкову заставу активів Білоцерківської виправної колонії для погашення його податкового боргу або виділити перелік ліквідного майна, яке не входить до складу цілісного майнового комплексу боржника і може бути використано як джерело погашення його податкового боргу. На думку відповідача-2, зазначена обставина виключає саму можливість звернення органу ДПС з даним позовом до суду на підставі ст. 96 ПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши долучені до матеріалів справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та норми права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин:

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як встановлено судом, третя особа - ОСОБА_4 підприємство «Підприємство Білоцерківської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області (№35)», зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Білоцерківської міської Ради Київської області 07.08.1995 року, йому присвоєно ідентифікаційний номер 08680170.

Відповідно до п. 3.2 Статуту відповідача (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28.05.2010 року № 181 (а.с. 15-22), Підприємство проводить свою діяльність відповідно до законодавства України, Господарського кодексу України з урахування особливостей, визначеним кримінально-виконавчим законодавством України, та цього Статуту.

У пункті 6.1 Статуту відповідача визначено, що майно Підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, а саме матеріальні та фінансові ресурси, вартість яких відображається в самостійному балансі Підприємства.

Пунктом 6.2 Статуту визначено, що майно Підприємства є державною власністю, закріплюється за ним на праві оперативного управління і не може бути об'єктом застави. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству України та цьому Статуту. Звернення стягнення на майно Підприємства не допускається.

Підприємство Білоцерківської виправної колонії № 35, згідно з довідки форми № 4 ОПП, перебуває на обліку як платник податків в Білоцерківській ОДПІ Київської області.

Станом на 23.07.2012 року за виправною колонією № 35 обліковується податковий борг в розмірі 452 020,81 гривень. Сума податкового боргу, щодо якого подано позов про стягнення, складає 111 264,24 гривень, що самостійно визначений третьою особою шляхом подання до Білоцерцівської ОДПІ податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2011р. № НОМЕР_1 на суму 8 469,0 грн., уточнюючого розрахунку № НОМЕР_2 на суму 802,0 грн., декларацій за серпень 2001р. №9007776682 на суму 24 818,0 грн., за вересень 2011р. №9009175576 на суму 20 273,0 грн., за жовтень 2011р. №9011278586 на суму 21 357,0 грн., уточнюючого розрахунку №9012098919 на суму 21 998,0 грн., а також включає в себе суму пені в розмірі 13 547,24 грн., нарахованої в наслідок непогашення заборгованості по податку на додану вартість відповідно до п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України.

З метою спонукання сплатити податкові зобов'язання минулих періодів Білоцерківською ОДПІ надіслало платнику податкові вимоги: перша від 10.01.2002 року № 1/27 на суму 270 283,57 грн., друга від 06.06.2002 року № 2/273 на суму 651 139,17 грн. (а.с. 34).

Згідно з пп. 95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Певні особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації та комунальних підприємств визначено ст. 96 ПК України, у п. 96.2 якої передбачено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

1) надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

2) досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

3) ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

4) виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до п. 96.3 ст. 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Білоцерківська ОДПІ звернулась у порядку ст. 96 ПК України до Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у м. Києві та Київській області з поданнями від 12 жовтня 2011 року № 30352/10/24036 та від 16 листопада 2011 року № 14025/9/240 про прийняття одного з рішень, передбачених п. 96.2 названого Кодексу.

У відповідь Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області повідомило, що заборгованість Підприємства Білоцерківської виправної колонії № 35 є наслідком його складного фінансово-господарського становища протягом багатьох років, зумовленого недостатністю доходів від реалізації продукції (робіт, послуг), для погашення якої вирішується питання розстрочення боргу в судовому порядку. Додатково Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області зазначило, що у зверненні податкового органу відсутня інформація щодо майна, яке внесене в податкову заставу, а також про заходи, які вживались податковою службою для його продажу, тому прийняття рішень, передбачених п. 96.2.1, п. 96.2.2, п.96.2.3, є передчасним.

Білоцерківська ОДПІ звернулась з позовом про стягнення податкового боргу Білоцерківської виправної колонії № 35 за рахунок коштів Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області, як органу, у віданні якого перебуває майно боржника.

Зі змісту наведених вище норм закону вбачається, що згідно з чинного на сьогодні Податкового кодексу України стягнення податкового боргу відбувається послідовно спершу шляхом стягнення коштів, і лише в разі їх недостатності за рахунок майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Щодо державних та казенних підприємств закон передбачає деякі особливості, обумовлені їх організаційно-правовою формою, а саме якщо після реалізації заставленого майна отримана сума коштів не покриває суми податкового боргу такого платника податків, то орган ДПС звертається до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення, передбаченого ст. 96 ПК України, про що уже зазначено вище.

Під час судового розгляду справи суд встановив, що майно Білоцерківської виправної колонії № 35, починаючи з грудня 2005 року, перебуває у податковій заставі, свідченням чого є акт опису активів від 15.06.2009 року № 101 та Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 03.07.2009 року (а.с. 32, 33).

При цьому, відповідно до Акту опису активів №101 від 15.06.2009 року, вартість активів третьої особи становить 6 566 290,0 грн. та складається з нежитлового чотирьохповерхового приміщення ППК, що знаходиться за адресою м. Біла Церква, вул. Калініна,16. Тобто вартість внесеного в податкову заставу майна значно перевищує вартість загального розміру податкового боргу третьої особи.

Крім того, на вимогу суду третьою особою було надано інформацію про наявність рухомого майна у Білоцерківської виправної колонії. Листом від 05.10.2012 р. № 6926 останнім було повідомлено, що у Підприємства наявні залишки готової продукції загальною вартістю 115 570,04 грн.

Проте, жодних доказів, які б свідчили про реалізацію заставлено майна такого платника та/або опису у податкову заставу рухомого майна підприємства в рахунок погашення його податкового боргу позивач не долучив. На запитання суду не підтвердив цього також і представник позивача. Представник третьої особи повідомив, що орган ДПС впродовж 2009-2012 рр. не реалізовував описаних активів платника податків.

Відтак, суд розцінює звернення органу ДПС з поданням у порядку ст. 96 ПК України як передчасне, оскільки для цього не було обумовлених законом підстав.

Крім того, варто наголосити на тому, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про ОСОБА_4 кримінально-виконавчу службу України»підприємства установ виконання покарань є казенними підприємствами, які здійснюють некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку для забезпечення професійно-технічного навчання засуджених та залучення їх до праці. Підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням таких особливостей, зокрема: засновником підприємств установ виконання покарань є центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, який затверджує їх статути; створення, реорганізація і ліквідація підприємств установ виконання покарань, розпорядження їх майном здійснюються центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.

Таким центральним органом у період виникнення спірних правовідносин був ОСОБА_4 департамент України з питань виконання покарань, правонаступником якого є ОСОБА_4 пенітенціарна служба України.

Відповідно до статуту підприємства у редакції від 28.05.2010 року, таке засноване на державній формі власності і входить до сфери управління Державного департаменту України з питань виконання покарань. Наказом Державної пенітенціарної служби України від 16.05.2012 р. № 315 затверджено нову редакцію статуту Білоцерківської виправної колонії № 35, згідно якого Підприємство належить до сфери управління Державної пенітенціарної служби України.

Натомість, Білоцерківська ОДПІ звернулась з поданням щодо прийняття одного з рішень, передбаченого у п. 96.2 ст. 96 ПК України, до неналежного суб'єкта - Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області, що є територіальним органом Держдепартаменту та, відповідно, не наділено повноваженнями на прийняття рішень, щодо яких звернувся орган ДПС.

В той же час, по відношенню до Державної пенітенціарної служби України, яку залучено судом до участі у справі в якості другого відповідача, позивач не дотримався процедури та порядку, встановленого законодавством для звернення стягнення податкової заборгованості державного підприємства, а саме, не звертався з поданням, передбаченим п. 96.2 Податкового кодексу України.

Наведені обставини в цілому свідчать про те, що позов Білоцерківської ОДПІ у Київській області ДПС про погашення податкового боргу підприємства Білоцерківської виправної колонії № 35 за рахунок коштів Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області є як необґрунтованим по суті, так і безпідставно зверненим до органу, який не є органом управління державного підприємства.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору з відповідача не належить стягувати.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Патратій О.В.

Суддя Васильченко І.П.

Суддя Власенкова О.А.

Повний текст постанови складено та підписано: 11 жовтня 2012 року.