Постанова № 26417513, 25.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 вересня 2012 року 10:00 № 2а-8020/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу

за позовом

Державного підприємства “Український центр механізації колійних робіт”

до

третя особа

за участю

1 Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби

2. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

Спеціалізована державна податкова інспекція у місті Києві по роботі з великими платниками податків

Прокурора міста Києва

про

стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство “Український центр механізації колійних робіт” (далі по тексту –позивач, ДП “Український центр механізації колійних робіт”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва та Управління Державного казначейства у Святошинському районі міста Києва, в якому просило: 1) стягнути з Державного бюджету України на користь ДП “Український центр механізації колійних робіт” бюджетну заборгованість по податку на додану вартість за липень 2008 року в розмірі 7 835 866,00 грн.; 2) стягнути з відповідачів витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 700,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2009 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року, в задоволенні позовних вимог ДП “Український центр механізації колійних робіт” до Головного управління Державного казначейства України у м. Києві та Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва, за участю старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва, третя особа –Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 7 835 866,00 грн. відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2012 року задоволено касаційну скаргу ДП “Український центр механізації колійних робіт”. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2012 року справу прийнято до провадження суддею Савченко А.І. та призначено її до розгляду в судовому засідання на 25 червня 2012 року.

Судове засідання, призначене на 25 червня 2012 року, судом відкладалось на 25 липня 2012 року за клопотанням представника позивача.

В судовому засіданні 25 липня 2012 року судом замінено неналежних відповідачів на належних, а саме, Головне управління Державного казначейства України у м. Києві на Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі по тексту –відповідач 2) та Державну податкову інспекцію у Святошинському районі міста Києва на Державну податкову інспекцію у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту –відповідач 1, ДПІ у Святошинському районі м. Києва).

В судовому засіданні 25 липня 2012 року оголошувалась перерва до 4 вересня 2012 року та 18 вересня 2012 року в зв’язку з необхідністю отримання додаткових доказів у справі.

В судовому засіданні 18 вересня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги. Представники Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби та прокуратури міста Києва виклали зміст заперечень проти адміністративного позову.

Представники Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві та Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків в судове засідання не з’явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представників Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 18 вересня 2012 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДП “Український центр механізації колійних робіт” 19 серпня 2008 року подало до ДПІ у Святошинському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2008 року разом із додатком 2 “Довідка щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду”, додатком 3 “Розрахунок суми бюджетного відшкодування”, та 29 серпня 2008 року подало додаток 4 до зазначеної податкової декларації “Заява про повернення суми бюджетного відшкодування”, що підтверджують відповідні відмітки податкового органу на податковій декларації та додатках до неї.

Так, у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року позивачем визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, на рівні 7 835 866,00 грн. Тотожну суму позивач зазначив і у заяві про повернення суми бюджетного відшкодування.

Достовірність заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2008 року підтверджена відповідачем згідно довідки ДПІ у Святошинському районі м. Києва про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2008 року від 22 січня 2009 року №11/23-40/31349738 (далі по тексту - Довідка).

Позивач, з огляду на те, що підтверджена перевіркою сума бюджетного відшкодування не повернута, вважає за необхідне стягнути вказану суму бюджетного відшкодування у судовому порядку.

Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що заявлена суми бюджетного відшкодування погашена шляхом зарахування у зменшення податкових зобов’язань в наступних звітних періодах.

Прокурор повністю підтримав позицію відповідача 1.

Відповідач 2 також заперечив проти позову, оскільки прав позивача не порушував. Третя особа при вирішенні спору покладалась на розсуд суду.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ДП “Український центр механізації колійних робіт” та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

На момент виникнення спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначався пунктом 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Так, відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від’ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п’ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п’ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Абзацем першим підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Абзац другий підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлює, що податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Однак, всупереч наведеним правовим нормам, відповідач 1 провів позапланову виїзну перевірку позивача для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування за липень 2008 року не протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року (19 серпня 2008 року), а лише в січні 2009 року, тобто, близько через чотири місяці.

Крім того, як встановлено вище, суму бюджетного відшкодування за липень 2008 року у розмірі 7 835 866,00 грн. податковий орган підтвердив за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2008 року, про що свідчить відповідна Довідка, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Не заперечував відповідач 1 правомірність виникнення спірних сум бюджетного відшкодування і під час судового розгляду справи.

Однак, незважаючи на підтвердження сум бюджетного відшкодування, ДПІ у Святошинському районі м. Києва у п’ятиденний термін після закінчення перевірок не надала органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, що в свою чергу унеможливило отримання позивачем належної йому суми бюджетного відшкодування. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем 1 до суду не надано.

Скасовуючи попередні судові рішення в даній справі, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 23 квітня 2012 року №К/9991/14826/11 зазначив: “судами першої та апеляційної інстанції не було враховано та досліджено, що у разі підтвердження доводів позивача, згідно яких ним не приймалось рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів, висновки про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог є передчасними.”

Частина п’ята стаття 227 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

На виконання вимог Вищого адміністративного суду України судом встановлено, що позивач не приймав самостійного рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів, яке відображається у податковій декларації.

З огляду на відсутність рішення ДП “Український центр механізації колійних робіт” про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів, яке відображається у податковій декларації, доводи відповідача 1 щодо зменшення спірної суми бюджетного відшкодування в рахунок погашення податкових зобов’язань з податку на додану вартість є помилковими.

Посилання відповідача 1 на наказ Державної податкової адміністрації України від 26 грудня 2005 року №601 у якості підтвердження правомірності своїх дій про самостійне зарахування спірної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань позивача наступних податкових періодів, є безпідставними, оскільки судом такого наказу не виявлено, а Закон не наділив податковий орган повноваженнями самостійно без рішення платника податку змінювати напрямок бюджетного відшкодування.

Інших доводів, на кшталт тих, що спірна сума бюджетного відшкодування, як переплата, зменшилась в картці особового рахунку для погашення майбутніх податкових зобов’язань, відповідач 1 суду не наводив.

Суд, також, не приймає до уваги посилання відповідача 1 на постанову Окружного адміністративного суджу міста Києва від 27 січня 2011 року в адміністративній справі №2а-13903/09/2670 за позовом ДП “Український центр механізації колійних робіт” до ДПІ у Святошинському районі м. Києва та ГУ ДКУ в м. Києві про стягнення бюджетної заборгованості у розмірі 4 412 329,00 грн., оскільки в межах адміністративної справи №2а-13903/09/2670 розглядалось питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень та травень 2009 року, що жодним чином не пов’язано з предметом спору в даній адміністративній справі.

Крім того, на думку суду, дані зворотного боку облікової картки ДП “Український центр механізації колійних робіт” з податку на додану вартість не впливають на розмір спірної суми бюджетного відшкодування, оскільки предметом спору є стягнення належної суми бюджетного відшкодування за конкретний період, а не суми переплати з податку на додану вартість взагалі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що саме з вини ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДП “Український центр механізації колійних робіт” не отримало належну йому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на його поточний банківський рахунок.

При вирішенні даного спору суд враховує положення підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого не мають права на отримання бюджетного відшкодування такі особи: а) особа, яка: була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців; б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Судом не встановлено, а відповідачами не доведено, що позивач має ознаки особи, яка не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене та з огляду на обов’язкові висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 23 квітня 2012 року №К/9991/14826/11, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ДП “Український центр механізації колійних робіт” про стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за липень 2008 року підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДП “Український центр механізації колійних робіт” доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги про стягнення сум бюджетного відшкодування, в свою чергу відповідачами не спростовано доводів позивача, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП “Український центр механізації колійних робіт” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Український центр механізації колійних робіт” бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за липень 2008 року у розмірі 7 835 866,00 грн. (сім мільйонів вісімсот тридцять п’ять тисяч вісімсот шістдесят шість гривень нуль копійок).

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Український центр механізації колійних робіт” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко