Постанова № 26417246, 18.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2012 року 15:20 № 2а-9980/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київопорядкомплект»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001551530/0, №0001561530 від 01.02.2012 р. та №0000431540 від 04.05.2012за участю представників сторін:

від позивача: Якимчук С.М.

від відповідача: Харитонова А.О.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18.09.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасувати: податкове повідомлення-рішення форми «Ш»Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 01.02.2012 року №0001551530/0; податкове повідомлення-рішення форми «Ш»Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 01.02.2012 року №0001561530; податкове повідомлення-рішення форми «Ш»Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 04.05.2012 року №0000431540.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зі сторони Позивача відсутні порушення норм Податкового кодексу України та вважає дії відповідача протиправними. Крім того, Позивач зазначає, що під час порушення справи про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відповідачем до позивача не можуть застосовуватися штрафні (фінансові) санкції.

В судовому засіданні Позивач наполягає на задоволення позовних вимог.

Представником Позивача подано клопотання про залишення позовних вимог в частині податкового повідомлення-рішення форми «Ш»Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 01.02.2012 року №0001561530 без розгляду.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що наявність податкового боргу зобов'язує податкову службу вчинювати дії спрямовані на його погашення, одним з яких є обов'язок надіслання податкового повідомлення-рішення.

Представник Відповідача наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено перевірку дотримання законодавства в частині своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань Публічним акціонерним товариством «Київопорядкомплект»(надалі по тексту Позивач) за період з 01.01.2009 р. по 17.01.2012 р. За результатами перевірки складено акт від 17.01.2012 №33/15-30/05503326 (надалі по тексту Акт перевірки від 17.01.2012).

Крім того, співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено перевірку дотримання вимог законодавства в частині своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань Публічним акціонерним товариством «Київопорядкомплект»за період з 01.04.2009 р. по 09.04.2012 р. За результатами перевірки складено акт від 04.09.2012 №6/11-40/05503326 (надалі по тексту Акт перевірки від 04.09.2012).

Перевіркою встановлено порушення п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), в результаті чого порушено платником податків строків сплати узгодженої суми.

На підставі висновків Актів перевірки Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш»від 01.02.2012 року №0001551530/0; податкове повідомлення-рішення форми «Ш»від 01.02.2012 року №0001561530; податкове повідомлення-рішення форми «Ш»від 04.05.2012 року №0000431540.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з ухвали Господарського суду м. Києва від 02.10.2009 року по справі № 44/627-б, порушено справу про банкрутство позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, зокрема, зупинено виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів, строк виконання яких настав до введення мораторію та зупинено заходи спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань. Мораторій не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язанням боржника в процедурах розпорядження майном та санації.

Окрім цього, відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 09.11.2011 року Ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.06.2010 року по справі № 44/627-б та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 та від 03.10.2011 р. скасовано та провадження у справі № 44/627-б про банкрутство ВАТ «Київопорядкомплект»припинено.

В матеріалах справи міститься Ухвала Господарського суду міста Києва від 14.08.12 р. по справі №5011-43/10957-2012, порушено справу про банкрутство позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, зокрема, зупинено виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів, строк виконання яких настав до введення мораторію та зупинено заходи спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань. Мораторій не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язанням боржника в процедурах розпорядження майном та санації.

Як вбачається з наданих процесуальних документів господарського суду, судом приймалися певні процесуальні рішення, окремі з яких оскаржувались та скасовувались, проте ухвали про порушення справи про банкротство залишалися без змін, а останнє судове засідання було призначено на 27.08.2012 року.

В даному разі, як вбачається з установлених судами обставин справи, спірні податкові зобов'язання є поточними вимогами до позивача у розумінні абзацу шостого статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки виникли після введення мораторію.

У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч. 4 ст. 12 вказаного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що положення ч. 4 ст. 12 зазначеного Закону слід застосовувати з урахуванням змісту і призначення мораторію на задоволення вимог кредиторів, який наведено у ст. 1 цього ж Закону.

Виходячи із змісту, суті та призначення зазначених норм, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі.

За поточними зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

В контексті наведеного слід додати, що виходячи з положень п. 54.3. Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, (п/п. 54.3.2.) дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; (54.3.3.) згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п. 87.10. Податкового кодексу України, з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" без застосування норм цього Кодексу.

Виходячи з наведеного в сукупності, слід дійти висновку, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючому органу нараховувати як поточні податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові зобов'язання, які повинні були бути нараховані до введення мораторію, але були виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання.

Отже, нарахування штрафних санкцій, застосування заходів забезпечення в разі невиконання зазначених зобов'язань ґрунтуються на законі.

Аналогічну правову позицію займає Верховний Суд України (Постанова Судової палати в адміністративних справах від 11.12.2007 р. у справі за позовом ДП «Попівський експериментальний завод»до Конотопської ОДПІ Сумської області) та Вищий адміністративний Суд України (постанова від 11.11.2010 по справі № К-28328/06; ухвала від 15.04.2010 № К-3581/07).

Відповідно до пункту 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи вище викладе суд приходить до висновку, що Податковим органом було правомірно винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш»від 01.02.2012 року №0001551530/0 та податкове повідомлення-рішення форми «Ш»від 04.05.2012 року №0000431540.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 01.02.2012 року №0001561530, суд залишає без розгляду у відповідності до п. 5 ч.1 ст. 155 КАС України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук