Постанова № 26417214, 27.09.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 року Справа № 2а/2370/3262/2012

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Гаращенка В.В.,

при секретарі -Шалько І.П.,

за участю:

представника позивача: Мельникової Т.Д. -за довіреністю,

представника відповідача: Катрецької О.М. -за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Золотоніська птахофабрика»до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Золотоніська птахофабрика»звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції від 12 квітня 2012 року за №130/0000262301.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що викладені в акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове рішення, висновки є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності відносно нікчемності господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Позивач виконав усі необхідні дії як платник ПДВ, передбачені чинним законодавством України, а саме: отримав шляхом транспортування на склад позивача придбаний товар, отримав податкові накладні, включив їх до реєстру отриманих податкових накладних, перерахував кошти з врахуванням ПДВ на рахунки продавця, включив суми ПДВ по накладних до податкового кредиту, придбаний товар використовує у власній господарській діяльності, а тому рішення відповідача про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість є неправомірними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, в обґрунтування заявлених вимог пояснила, що викладені в акті перевірки щодо позивача висновки є хибними в результаті неврахування всіх об'єктивних даних і доказів здійснення належної господарської діяльності позивачем. В результаті оскарження винесеного рішення його скасовано в частині визначення приватному підприємству «Золотоніська птахофабрика»грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9000 грн., а тому з огляду на норми чинного законодавства посилання відповідача на нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом правочину не відповідають дійсності, оскільки базуються на допущених контрагентом недоліках під час оформлення документів, що стосуються договірних відносин між сторонами. Дана обставина ніяким чином не вказує на відсутність фактичного виконання договірних зобов'язань в цілому, а тому доводи відповідача про фіктивність господарської діяльності без наміру створення відповідних правових наслідків -безпідставні.

Позивачем виконані всі необхідні дії, передбачені чинним законодавством України, які дають право на бюджетне відшкодування. Стосовно виявлених порушень в діяльності його контрагента представник зазначила, що за негативні наслідки мають відповідати саме контрагент, а не позивач, який до цього непричетний. Господарські операції, обов'язок виконання яких покладений на контрагента позивача, в певних межах фактично виконані, про що не заперечується і відповідачем.

Представник відповідача просила відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, зазначивши при цьому, що в ході проведення перевірки правомірно встановлено заниження податку на додану вартість, оскільки до зарахування не відносяться суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів по операціях з суб'єктом господарювання діяльність якого спрямована на надання податкової вигоди третім особам. Відповідачем не ставиться під сумнів фактичність отримання товару, а ставиться під сумнів виконання взятих договірних зобов'язань саме контрагентом позивача. Отже, податкове рішення щодо позивача винесене правомірно, а тому повинно бути залишене в силі.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши подані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, судом дійшов наступного.

Приватне підприємство «Золотоніська птахофабрика», ідентифікаційний код 32908049, зареєстроване як суб'єкт господарювання -юридична особа 30.06.2004 року та перебуває на обліку в Золотоніській об'єднаній державній податковій інспекції як платник загальнообов'язкових податків та зборів, а зокрема -податку на додану вартість згідно свідоцтва №32353288 від 10.08.2004 року.

Золотоніською ОДПІ згідно з пп. 79.2 ст.79 Податкового кодексу України за період з 01.03.2011 року по 30.04.2011 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Золотоніська птахофабрика»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Шлях-2», за результатами якої складено акт перевірки від 29.03.2012 року №89/2200/32908049.

За висновками вказаного акту ПП «Золотоніська птахофабрика»порушено вимоги п. 198.6 ст.198 ПК України, що потягло за собою заниження податку на додану вартість на суму 177215 грн., в т.ч. за березень 2011 року -99069 грн. та за квітень 2011 року -78146 грн.

12 квітня 2012 року на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за №130/0000262301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 177215 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 1 грн.

В результаті поданої позивачем скарги рішенням ДПС у Черкаській області №12923/10-2010 від 20.06.2012 року оскаржуване податкове рішення щодо ПП «Золотоніська птахофабрика»частково скасовано, грошове зобов'язання зменшено на 9000 грн., в іншій частині скаргу позивача залишено без задоволення. Таким чином, загальна сума грошового зобов'язання по ПДВ склала 168215 грн.

Фактично підставою для висновку щодо протиправного віднесення вказаних сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача слугували висновки про нікчемність правочину на підставі ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, укладеного між ПП «Золотоніська птахофабрика»та його контрагентом -ПП «Шлях-2», оскільки на переконання відповідача встановлено факт відсутності реальної можливості здійснення господарської операції між зазначеними суб'єктами господарювання.

За загальним правилом нікчемний правочин не породжує правових наслідків, що передбачено нормою ст. 216 Цивільного кодексу України, на яку посилається відповідач, а тому такий правочин підлягає виключенню з податкового обліку. При цьому виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватися в усіх учасників такого правочину.

З доводів відповідача випливає, що так як у контрагента позивача ПП «Шлях-2»згідно висновків довідки ДПІ у місті Черкасах від 23.02.2012 року №277/23-4/36861172 відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби для належного виконання договірних зобов'язань, то вказане підприємство проводило діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.

Отже, укладена між сторонами угода по спірних правовідносинах має ознаки нікчемності, а господарські операції не направлені на настання реальних наслідків, що, відповідно, вказує на неправомірність дій ПП «Золотоніська птахофабрика»і підтверджує безпідставність віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і, відповідно, винесеного на його підставі спірного рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

До матеріалів справи позивачем надані первинні документи на підтвердження реальності здійснених господарських операцій з купівлі -продажу товару, його замовлення, придбання, перевезення, розвантаження та подальше використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що між позивачем і ПП «Шлях-2»03.12.2010 року укладений договір купівлі-продажу товару -макухи та інших товарно-матеріальних цінностей.

В наступному під час здійснення господарських правовідносин між сторонами укладалися додаткові угоди до вказаного договору купівлі-продажу, якими уточнявся асортимент товару, його кількість, вартість, порядок поставки та порядок розрахунків.

Доставка товару ПП «Шлях-2»здійснювалась поетапно, а оплата отриманого ПП «Золотоніська птахофабрика»товару проводилась відповідно до виставлених рахунків-фактур.

Згідно видаткових накладних позивач отримав від свого контрагента макуху в кількості 426,88 тон на загальну суму 1009288 грн. 59 коп., в тому числі 168214 грн. 76 коп. ПДВ.

У зв'язку з виконанням договірних зобов'язань ПП «Шлях-2»як продавцем виписані наступні податкові накладні: №12071 від 07.12.2010 року, №1209 від 09.12.2010 року, №12230 від 23.12.2010 року, №12280 від 28.12.2010 року, №11 від 03.02.2011 року, №16 від 08.02.2011 року, №26 від 23.02.2011 року, №18 від 15.02.2011 року, №15 від 08.02.2011 року, №38 від 11.04.2011 року, №7 від 11.04.2011 року, №39 від 29.04.2011 року, №10 від 09.03.2011 року, №16 від 16.03.2011 року, №21 від 21.03.2011 року, №24 від 23.03.2011 року, №27 від 28.03.2011 року, №33 від 31.03.2011 року, при цьому вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити та оформлені належним чином відповідно до вимог порядку її заповнення, про що не заперечується і відповідачем.

В пункті 201.8 Податкового кодексу України зазначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник даного податку у передбаченому законом порядку.

ПП «Шлях-2»видано свідоцтво №100267411 про реєстрацію його як платника ПДВ податковою інспекцією у м. Черкаси 03.02.2010 року, яке було чинне на момент здійснення господарських операцій з позивачем у березні - травні 2011 року.

Отже, в період існування у позивача господарських відносин з ПП «Шлях-2»і отримання податкових накладних останнє мало чинний статус платника податку на додану вартість і позивач, як покупець товару, зареєстрований як платник ПДВ, мав право на включення до податкового кредиту відповідних витрат.

Організація транспортування придбаної для використання ПП «Золотоніська птахофабрика»у своїй господарській діяльності макухи здійснена ПП «Шлях-2», що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

З наданих суду товарно-транспортних накладних вбачається, що вантажовідправником та перевізником макухи значаться, зокрема, МПП «Аква»і ТОВ «Агротрейд», а вантажоодержувачем -ПП «Шлях-2»з переадресуванням вантажу на ПП «Золотоніська птахофабрика».

Відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на ту обставину, що перевезення товару проводилося автомобілями, зареєстрованими не за ПП «Шлях-2», а за іншими підприємствами, при цьому з отриманих пояснень деяких власників транспортних засобів вбачається, що вони не надавали транспортні послуги ПП «Шлях-2», крім того, автомобілі з номерними знаками, вказаними в ТТН, взагалі не зареєстровані або зареєстровані як легкові, при цьому поставлені об'єми макухи об'єктивно не можливо перевезти за зазначений період часу.

Дійсно, судом встановлено, що перевезення призначеного для позивача вантажу здійснене транспортними засобами не ПП «Шлях-2», а іншими підприємствами та власниками транспортних засобів, які за домовленістю надавали транспортні послуги для ПП «Шлях-2», що підтверджується, зокрема, відібраними 13.04.2012 року поясненнями у ОСОБА_3, ОСОБА_4 Крім того, факт поставки макухи до позивача підтверджується відібраними 05.03.2012 року поясненнями у ОСОБА_5, ОСОБА_6

Суд звертає увагу на те, що ПП «Шлях-2»виконало покладені на нього зобов'язання за договором, зокрема і в частині передачі придбаного позивачем товару, що свідчить про реальність здійснення господарської операції, фактичність якої не залежить від того, виконані умови договору власними ресурсами чи за допомогою інших організацій.

Щодо вказаних відповідачем суперечностей в оформленні товарно-транспортних накладних, суд не вбачає в даному випадку вини позивача та можливості застосування до нього у зв'язку з цим негативних наслідків.

Вказана позиція суду узгоджується з положенням, викладеним в листі Державної адміністрації автомобільного транспорту від 10.08.2010 року №3845-01/09/19-10 «Щодо використання товарно-транспортної накладної», де зазначено, що відповідальність за відповідність марки автомобіля, зазначеної у реєстраційному документі (технічному паспорті) і записаної у дорожньому листі, а також за достовірність нормоутворюючих експлуатаційних факторів (пробіг автомобіля, транспортна робота, умови руху тощо) несе безпосередньо власник транспортного засобу (керівник підприємства, посадові особи, відповідальні за експлуатацію транспортних засобів).

На думку суду, порядок та спосіб виконання контрагентом позивача своїх договірних зобов'язань, ким та за рахунок яких ресурсів вони виконані, а також належне чи неналежне виконання контрагентом обов'язків, покладених на нього законом як на суб'єкта підприємницької діяльності -як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, оскільки така операція фактично мала місце і направлена на досягнення конкретної економічної та господарської мети.

Дана обставина спростовує висновок Золотоніської ОДПІ про наявність умислу позивача щодо штучного формування податкового кредиту для власної вигоди.

Безпосередньо факт купівлі -продажу макухи та її поставки для ПП «Золотоніська птахофабрика»не спростовується і самим відповідачем, відповідач ставить під сумнів лише можливість виконання договірних зобов'язань саме ПП «Шлях»-2, отже твердження відповідача про недійсність описаного вище договору через не вчинення господарських операцій -безпідставне.

Сторони виконали свої зобов'язання за договором, що свідчить про необ'єктивність твердження відповідача стосовно того, що правочин не направлений на реальне настання правових наслідків. Належне виконання договірних зобов'язань підтверджується відповідними документами, в тому числі переліченими вище податковими накладними.

Порушень законодавства при здійсненні вказаних господарських операцій згідно договору не встановлено, що свідчить про його наповненість належним юридичним змістом і тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на додану вартість.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів в Україні, зокрема, вичерпний перелік таких податків і зборів та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі -Кодекс).

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Розділом V Кодексу регулюється порядок нарахування та сплати податку на додану вартість.

Відповідно до приписів пункту 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в тому числі і в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Кодексу визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно частини 2 пункту 198.3 статті 198 Кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За нормами пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, первинні документи позивача оформлені у відповідності до вимог вище зазначених норм законодавства, а тому являються підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Оскільки на момент виконання господарських операцій контрагент позивача мав статус платника ПДВ, то відповідно мав право на складання податкових накладних, адже таке право надано Законом лише для осіб, які зареєстровані в якості платника податку на додану вартість.

Отже, всі податкові накладні по вищенаведених операціях виписані особою, яка являлась платником податку на додану вартість станом на момент спірних правовідносин, підприємство-контрагент під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилося в ЄДРПОУ, даний факт нічим не спростовано.

Стосовно посилання податкової служби на неможливість контрагента позивача фактично здійснювати господарські операції, суд зазначає наступне.

Порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки, у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність.

Крім того, відповідачем не надано жодних документів, які б свідчили про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які неправомірно діяли від імені ПП «Шлях-2»за ухилення від сплати податків (ст.212 КК України), проведення фіктивного підприємництва (ст.205 КК України), службове підроблення (ст.366 КК України) чи підроблення документів, печаток, штампів та бланків підприємства (ст.358 Кримінального кодексу України), що свідчить про необґрунтованість доводів відповідача щодо протиправної діяльності контрагентів позивача, направленої на безпідставне формування податкових зобов'язань чи несплату податків.

Суд зазначає, що зміст договорів, укладених між позивачем та вказаним підприємством, не суперечить актам цивільного законодавства, фактів, які свідчили б про те, що предмет договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, судом не встановлено, вказаних доказів у відповідності до положень статті 71 КАС України відповідачем не надано.

Суд звертає увагу на те, що в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»Вищий адміністративний суд України зазначив: «…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, в розумінні статей 69, 70 КАС України, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва, не надано доказів наявності обізнаності контрагентів стосовно діяльності один одного або їх взаємопов'язаності, тощо.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної є достатніми підставами для формування податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

В свою чергу, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже суб'єкт владних повноважень, не довів обґрунтованості висновків перевірки, посилання на допущені порушення контрагентом позивача не можуть бути належним доказом в обґрунтування доводів податкового органу при визначенні правопорушень в діяльності позивача, а тому зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17, 86, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби від 12 квітня 2012 року за № 130/0000262301 в частині застосування приватному підприємству «Золотоніська птахофабрика»грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 168215 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1 грн. -скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Золотоніська птахофабрика»1682 (одну тисячу шістсот вісімдесят дві) грн. 16 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10 жовтня 2012 року.

Суддя В.В. Гаращенко