Постанова № 26417210, 09.10.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 року Справа № 2а/2370/3503/2012

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мишенка В.В.,

при секретарі - Ільченку С.М.,

за участю: представника позивача Нора А.Г. - за довіреністю, представників відповідача Рогового В.М., Гуреєва М.В. - за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом державного підприємства «Іваньківський спиртовий завод»до Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось державне підприємство «Іваньківський спиртовий завод»до Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.05.2012 року № 0000062201, № 0000072201 та № 0000082201.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач своїми діями порушив вимоги Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», Бюджетного кодексу України та Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях по справі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Державне підприємство «Іваньківський спиртовий завод»зареєстроване Маньківською районною державною адміністрацією Черкаської області 19.12.1991 року, ідентифікаційний код 00374841.

Відповідно до видів діяльності за КВЕД, державне підприємство «Іваньківський спиртовий завод»займається: виробництвом етилового спирту із зброджуваних продуктів; виробництво дистильованих алкогольних напоїв; оптова торгівля напоями; роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями; інші види оптової торгівлі та діяльність автомобільного вантажного транспорту.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами ДПІ у Маньківському районі, згідно із п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України проведена документальна планова виїзна перевірка державного підприємства «Іваньківський спиртовий завод»(код за ЄДРПОУ 00374841) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 19.04.2012 року № 24/22/00374841 та встановлені наступні порушення:

1) пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового Кодексу України №2756-ІV від 02.10.2010 року, в результаті чого завищено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, за 2010 рік на суму 9798 грн., 1 квартал 2011 року на суму 101285 грн., занижено податок на прибуток за 2011 рік на суму 846040 грн., в т.ч. за 2-3 квартали 2011 року на суму 846040 грн.;

2) пп. 7.2 3 п. 7.2, пп. 7 4 5, п. 7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 611129 грн., в т.ч. за жовтень 2010 року на суму 145493 грн., за листопад 2010 року на суму 259468 грн., за грудень 2010 року на суму 206168 грн.;

3) ст. 29 Бюджетного кодексу України від 08 07.2010 року №2456-VІ, п. 3 відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року № 138, в результаті чого занижено частину прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності за 9 місяців 2011 року на суму 418177 грн., за 2011 рік на суму грн.

4) порушення п. 176.2 -б, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI, а саме підприємством було вказано недостовірні відомості в податковій звітності суми доходів, нарахованих (сплачених), на користь платника податків, суми утриманого податку за IV квартал 2012 року. При отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

На підставі встановленого порушення Маньківським відділенням Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення від 10.05.2012 року № 0000062201, № 0000072201 та № 0000082201.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ДП «Іваньківський спиртовий завод»подало скарги до ДПС у Черкаській області та ДПС України, які залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 10.05.2012 року № 0000062201, № 0000072201 та № 0000082201 -без змін.

Підставою для зазначеного висновку в акті перевірки слугувало те, що у довідці від 04.01.2012 року № 3/23/20/32424229 зроблено висновок, що зустрічною звіркою ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ДП «Іваньківський спиртовий завод»з постачання товарно-матеріальних цінностей.

Суд не може погодитись з наведеними висновками, викладеними в акті перевірки, з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади» укладено договорів купівлі-продажу дробленої кукурудзи від 06.01.2011 року № 1/а та договір купівлі-продажу подрібненої пшениці від 02.08.2011 року № 02/08.

На виконання господарський договірних зобов'язань, ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади» передало дроблену кукурудзу та подрібнену пшеницю, а позивач прийняв у власність, що підтверджується видатковими накладними.

Крім того, на підтвердження транспортування дробленої кукурудзи та подрібненої пшениці позивач надав товарно-транспортні накладні.

Договором №1/а купівлі-продажу дробленої кукурудзи від 06.01.2011 року підтверджується:

- видатковими накладними № РН-0000022 від 03.08.2011 року, №РН-0000024 від 04.08.2011 року, №РН-0000025 від 05.08.201 1 року, №РН-0000026 від 06.08.2011 року, №РН-0000029 від 07.08.2011 року, №РН-0000030 від 08.08.2011 року, №РН-0000033 від 09.08.2011 року, №РН-0000034 від 10.08.2011 року, №РН-0000035 від 12.08.2011 року, №РН-0000036 від 22.09.2011 року, №РН-0000037 від 23.09.2011 року, №РН-0000038 від 24.09.2011 року, №РН-0000039 від 25.09.2011 року, №РН-0000040 від 26.09.2011 року, №РН-0000041 від 27.09.2011 року, №РН-0000042 від 30.09.2011 року;

- товарно-транспортними накладними від 03.08.2011 року (1 шт.), від 04.08.2011 року (3 шт.), від 05.08.2011 року (4 шт.), від 06.08.2011 року (1 шт.), від 07.08.2011 року (1 шт.), від 08.08.2011 року (1 шт.), від 09.08.2011 року (4 шт.), від 10.08.2011 року (1 шт.), від 12.08.2011 року (2 шт.), від 22.09.2011 року (4 шт.), від 23.09.2011 року (2 шт.), від 24.09.2011 року (5 шт.), від 25.09.2011 року (4 шт.), від 26.09.2011 року (2 шт.), від 27.09.2011 року (3 шт.), від 30.09.2011 року (6 шт.);

- товарними накладними від 03.08.2011 року № 44, від 04.08.2011 року № 45, 46, 47, від 05.08.2011 року № 66, від 06.08.2011 року № 83, від 07.08.2011 року № 192, від 08.08.2011 року № 143, від 09.08.2011 року № 89, 148, 149, 171, від 10.08.2011 року № 88, 103, від 22.09.2011 року № 11, 29, 37, 38, від 23.09.2011 року №28, 41, від 24.09.2011 року №7, 11, 12, 186, 187, від 25.09.2011 року №13, 18, 26, 29, від 26.09.2011 року №11, 12, від 27.09.2011 року №22, 23, 89, від 30.09.2011 року № 16, 17, 18, 19, 20, 21.

Договором №02/08 купівлі-продажу подрібненої пшениці від 02.08.2011 року підтверджується:

- видатковими накладними №РН-0000023 від 03.08.2011 року, №РН-0000027 від 06.08.2011 року, №РН-0000028 від 07.08.2011 року, №РН-О000031 від 08.08.2011 року, №РН-0000032 від 09.08.2011 року, №РН-000004В від 03.09.2011 року, №РН-0000044 від 04.09.2011 року, №РН-0000045 від 05.09.2011 року, №РН-0000046 від 06.09.2011 року, №РН-0000047 від 07.09.2011 року, №РН-0000048 від 08.09.2011 року, №РН-0000049 від 09.09.2011 року, №РН-0000050 від 14.09.2011 року, №РН-0000051 від 15.09.2011 року, №РН-0000052 від 16.09.2011 року, №РН-0000053 від 17.09.2011 року, №РН-0000054 від 18.09.2011 року;

- товарно-транспортними накладними від 03.08.2011 року (1 шт.), від 06.08.2011 року (2 шт.), 07.08.2011 року (1 шт.), 08.08.2011 року (1 шт.), 09.08.2011 року (1 шт.), 03.09.2011 року (1 шт.), 04.09.2011 року (1 шт.), 05.09.2011 року (4 шт.), 06.09.2011 року (6 шт.), 07.09.2011 року (4 шт.), 08.09.2011 року (2 шт.), 09.09.2011 року (3 шт.), 14.09.2011 року (2 шт.), 15.09.2011 року (2 шт.), 16.09.2011 року (4 шт.), 17.09.2011 року (2 шт.), 18.09.2011 року (1 шт.);

- товарними накладними від 03.08.2011 року №43, від 06.08.2011 року №62, 163, від 07.08.2011 року №87, від 08.08.2011 року №99, від 09.08.2011 року №60, від 03.09.2011 року №11, від 04.09.2011 року №38, від 05.09.201 року №16, 17, 18, 66, від 06.09.2011 року №14, 29, 32, 43, 99, 109, від 07.09.2011 року №13, 82, 99, 168, від 08.09.2011 року №23, 97, від 09.09.2011 року №11, 62, 63, від 14.09.2011 року №82, 83, від 15.09.2011 року №91, 92, від 16.09.2011 року №53, 59, 65, 109, від 17.09.2011 року №136, 171 від 18.09.2011 року №16.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Разом з цим, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, визначено, що згідно статті 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, судом встановлено, що умови укладених між позивачем та його контрагентом (ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади») договорів - виконані, про що свідчать первинні документи.

Крім того, факт реальності здійснення вищевказаних господарських операцій підтверджується також наявними в позивача податковими накладними, а саме:

- до договору №1/а купівлі-продажу дробленої кукурудзи від 06.01.2011 року - податкові накладні №30 від 03.08.2011 року, №32 від 04.08.2011 року, №33 від 05.08.2011 року, №34 від 06.08.2011 року, №37 від 07.08.2011 року, №38 від 08.08.2011 року, №41 від 09.08.2011 року, №42 від 10.08.2011 року, №43 від 12.08.2011 року, №45 від-22.09.2011 року, №46 від 23.09.2011 року, №47 від 24.09.2011 року, №48 від 25.09.2011 року, №49 від 26.09.2011 року, №50 від 27.09.2011 року, №51 від 30.09.2011 року.

- до договору №02/08 купівлі-продажу подрібненої пшениці від 02.08.2011 року - податкові накладні №31 від 03.08.201 1 року, №35 від 06.08.2011 року, №36 від 07.08.2011 року, №39 від 08.08.2011 року, №40 від 09.08.2011 року, №52 від 03.09.2011 року, №53 від'04.09.2011 року, №54 від 05.09:2011 року, №55 від 06.09.2011 року, №56 від 07.09.2011 року, №57 від 08.09.2011 року, №58 від 09.09.2011 року, №59 від 14.09.2011 року, №60 від 15.09.201 1 року, №61 від 16.09.2011 року, №62 від 17.09.2011 року, №63 від 18.09.2011 року.

Частиною 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Пунктом 5.1 статті 5 ЗУ №334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України №334/94-ВР не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами.

Як передбачено пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 цього Закону, до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону України №334/94-ВР встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг);

- або датою оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Положення пп. 11.2.3 п.11.2 ст. 11 даного Закону визначає, що платник податку при здійсненні операцій з особами, які є нерезидентами, резидентами, які сплачують податок за нижчими ставками, визначає дату збільшення валових витрат за датою оприбуткування товарів або датою фактичного отримання робіт (послуг).

1 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»втратив чинність.

У зв'язку з тим, що правовідносини здійснювались в 2011 році, тобто, після набрання чинності Податковим Кодексом України, суд приходить до висновку, що в даному випадку слід застосовувати Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається із змісту акту перевірки, відповідно до умов договору купівлі-продажу зерна №01/07 від 01.07.2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ «ВМК-Інвест», останній поставив на адресу позивача згідно видаткових накладних від 30.10.2010 року №РН-0000068, від 31.10.2010 року №РН-0000068, від 30.11.2010 року №РН-0000075, від 31.12.2010 року №РН-0000076 кукурудзу на загальну суму 3666776 грн, в тому числі ПДВ- 611129 грн. 33 коп.

Факт отримання та оприбуткування позивачем вищевказаних товарно-матеріальних цінностей, підтверджується також складеними та оформленими належним чином товарно-транспортними накладними, зазначеними в акті перевірки в Розділі 3.2.2. «Податковий кредит», на підставі яких здійснювалося перевезення товару. Оплата вказаних товарно-матеріальних цінностей була проведена позивачем в повному обсязі в сумі 3666776 грн, в тому числі ПДВ -611129 грн. 33 коп., заборгованість відсутня, що підтверджується самим змістом акту перевірки від 19.04.2012 року №24/22/00374841.

Наявні у позивача податкові накладні за вищевказаними господарськими операціями, а саме: податкові накладні №49 від 30.10.2010 року, №50 від 31.10.2010 року, №56 від 30.11.2010 року та №59 від 31.12.2010 року, оформлені у відповідності з вимогами пп. 12-18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.1997 року за №233/2037.

Відповідно до п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), чинного на момент здійснення спірних господарських операцій, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, та згідно із п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрований як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Крім того, пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 року № 165 передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг),- дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктами 1.1, 1.2 та 1.3 Порядку роботи представників органів державної податкової служби на акцизних складах та податкових постах, затвердженим наказом ДПА України від 11.01.2011 року № 14 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.02.2011 року за № 160/18898 визначено, що цей Порядок визначає механізм здійснення контролю представниками органів державної податкової служби за виробництвом та обігом спирту етилового, спирту етилового денатурованого (спирту технічного), біоетанолу (далі - спирт), горілки і лікеро-горілчаних виробів на акцизних складах та підприємствах, де використовується спирт, отриманий за нульовою ставкою акцизного податку.

Представники органів державної податкової служби діють на акцизних складах - спеціально обладнаних приміщеннях на обмеженій території, де провадиться господарська діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів.

Податковий пост утворюється на території підприємств, де використовується спирт за нульовою ставкою акцизного податку для виробництва: продуктів органічного синтезу, які не містять у своєму складі більш як 0,1 відсотка залишкового етанолу, та відвантаження спирту виробникам проводиться у межах квот, встановлених Кабінетом Міністрів України; лікарських засобів (у тому числі компонентів крові та вироблених з них препаратів), крім лікарських засобів у вигляді бальзамів і еліксирів, та відвантаження спирту виробникам проводиться у межах квот, встановлених Кабінетом Міністрів України; виноградних та плодово-ягідних виноматеріалів і сусла (далі - виноматеріали і сусло); бензинів моторних сумішевих із вмістом біоетанолу, етил-трет-бутилового етеру (ЕТБЕ), інших добавок на основі біоетанолу; біопалива.

На акцизних складах постійно діють представники органу державної податкової служби за місцем розташування таких акцизних складів.

Орган державної податкової служби за місцем розташування акцизного складу та податкового поста призначає свого представника (представників) на таких складах та постах.

Крім того, факт отримання позивачем від ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади» та від ТОВ «ВМК-Інвест»вищезазначених товарно-матеріальних цінностей - підтверджується журналом контролю за рухом сировини на акцизному складу ДП «Іваньківський спиртовий завод».

Суд критично ставиться до визначення відповідачем порушення позивачем норм чинного податкового законодавства, допущені відповідачем при визначенні валових витрат операційної діяльності по господарських операціях з ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади»про заниження позивачем частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності за 9 місяців 2011 року та за 2011 рік.

Так, відповідно до вимог «Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року №138, державні унітарні підприємства повинні відраховувати до державного бюджету частину чистого прибутку (доходу) у розмірі 15 відсотків, яка визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу) за відповідний період, розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

В свою чергу, за визначенням, наведеним в п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року №87, прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Пунктом 34 вищевказаного Положення встановлено, що прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку.

Як вбачається із змісту вищезгаданого акту перевірки, допущені позивачем порушення ст. 29 Бюджетного кодексу України, які виразилися у заниженні частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності за 9 місяців 2011 року та за 2011 рік, безпосередньо пов'язані з визначенням останнім витрат операційної діяльності при придбанні товарно-матеріальних цінностей по господарських операціях, з ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади»у вищевказаних періодах, що, в свою чергу, відповідно вплинуло на розрахунок відповідачем прибутку від звичайної і діяльності, з якого до державного бюджету сплачується частина такого прибутку (доходу).

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, то суд зазначає наступне.

Питання нікчемності правочинів регулюється Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, основним критерієм для того, щоб вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абз. 1 ч. 2 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В свою чергу, державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, ... (ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-ХІІ від 04.121990 року).

З наведеного чітко видно, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу вищезазначеного вбачається, що відповідач в супереч вимогам законодавства виніс оскаржувані рішення.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п. 2. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, ст. ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби від 10.05.2012 року № 0000062201, № 0000072201 та № 0000082201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Іваньківський спиртовий завод»2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 30 коп. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Мишенко