Постанова № 2641567, 23.12.2008, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2008 р.

Справа № 4/89-08-2460

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі - Волощук О. О.,

за участю представників:

позивача –Янковський Р. Я.,

відповідача –Костинюк Ю. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ДП з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства „Медисан” Лікувально –санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова „Санаторій „Молдова”, м. Одеса,

на рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2008 р.

у справі №4/89-08-2460

за позовом ТОВ „Союз”, м. Одеса,

до ДП з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства „Медисан” Лікувально –санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова „Санаторій „Молдова”, м. Одеса,

про стягнення 12112,55 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

11.06.2008 р. (вх. №3354) у господарському суді Одеської області ТОВ „Союз” (далі - позивач) пред’явлено позов до ДП з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства „Медисан” Лікувально –санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова „Санаторій „Молдова” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 9768,19 грн., а також неустойки у розмірі 2344,36 грн., а всього 12112,55 грн. (а.с. 2-3). Свої вимоги він мотивував наступним.

29 листопада 2004 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №83 к/п/04, відповідно до якого позивач здійснює комплекс робіт та послуг по збору та вивозу твердих побутових відходів (надалі - ТПВ), а відповідач - оплату за надані послуги. 12 жовтня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору №83 к/п/04, відповідно до якої строк дії договору сторонами встановлено до 12 жовтня 2009 року (п.7.1.). Відповідно до ч.2. п.5.2. договору, оплата здійснюється не пізніше 30-го числа місяця попереднього тому, що оплачується. Всупереч умовам договору, відповідач здійснює оплату нерегулярно та не у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 1 квітня 2008 року склала 9768,19 грн., що підтверджується п.2 акту виконаних робіт від 31 березня 2008 року, який підписано сторонами. Відповідно до ч.2 п.6.1. договору, відповідач повинен сплатити позивачу неустойку у розмірі подвійної ставки НБУ. Таким чином, відповідач, крім основного боргу у розмірі 9768,19 грн., повинен сплатити неустойку у розмірі 2344,36 грн. В обґрунтування свого позову позивач також послався на ст.ст. 526,610,611 ЦК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.10.2008 р. (суддя Літвінов С. В.) з цієї справи позов задоволено, а саме стягнено з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 9768,19 грн., неустойку в сумі 2344,36 грн., держмито у сумі 121,12 грн. та витрати по сплаті ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн. (а.с. 100). У своєму рішенні суд зазначив, що відповідач до суду не з’явився, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Справа розглядалася в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній документами. Саме ж рішення суд, керуючись ст.ст. 525,526,610,611 ЦК України, мотивував тим же самим, що й позивач вказав у позові, та вбачив, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 12112,55 грн., з яких основна заборгованість - 9768,19 грн., а неустойка - 2344,36 грн.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та надіслати до суду першої інстанції на повторний розгляд, з тих підстав, що судом не було враховано, що частина актів виконаних робіт, зокрема акт від 31.03.2008 р. на суму 1248,19 грн., акт від 29.02.2008 р. на суму 864,00 грн., акт від 31.12.2007 р. на суму 2078,40 грн., акт від 31.12.2008 р. на суму 1420,80 грн., а також акти звірення розрахунків - не підписані уповноваженими особами ДП „Санаторій „Молдова”, не завірені печаткою та не є належними доказами виконання робіт позивачем. При цьому, один з актів виконаних робіт від 31.12.2007 р., а також акт звірки по заборгованості за 01.10.07р. - 31.03.08р. - не підписані взагалі ніким, а всі інші акти виконаних робіт та акти звірення підписані замість директора підприємства невідомою особою - Лозинським В. А., статус та повноваження якої невідомі, судом встановлені не були. У відповідності до ст. 92 ЦК, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону - такою особою є директор або належним чином уповноважена особа. У відповідності до ч.1 ст. 208, господарський договір викладається у формі єдиного документу, підписаного сторонами та скріпленого печаткою. З Договору, інших матеріалів справи не вбачається, що будь-якій іншій особі актом органів управління підприємств або законом було делеговано повноваження на підписання документів, що спричиняють фінансові зобов'язання для відповідача. Крім того, на вже вказаних вище актах виконаних робіт та актах звірення, замість печатки ДП „Санаторій „Молдова” присутній круглий штамп „відділу кадрів „Санаторія „Молдова”, що, звичайно, не може бути доказом належного отримання послуг, адже такі штампи не проходять будь-яку державну реєстрацію, не передбачають наявність державного дозволу на їх використання, не є „печаткою Підприємства” у розумінні ст. 62 ГК та, головне, не передбачені чинним законодавством та не обумовлювалися сторонами при укладенні договору, як доказ виконання зобов'язання стороною договору. „Відділ кадрів” типово на підприємствах є структурою, що здійснює пошук та облік працівників та в жодному разі не може виступати від імені Підприємства при вчиненні правочинів, що підтверджують фінансові зобов'язання. За вказаних підстав, апелянт вважає, що позивачем недоведена, а судом не перевірена обґрунтованість доказів позивача, не досліджені належним чином матеріали справи, надана неналежна оцінка доказам, відповідно рішення підлягає скасуванню або перегляду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2008 р. відновлено ДП з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства „Медисан” Лікувально –санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова „Санаторій „Молдова” процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2008 р. з цієї справи, прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження та призначено до розгляду на 16.12.2008 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Фіксування судового процесу здійснювалось технічними засобами.

Представник скаржника (відповідача) в усних поясненнях, наданих апеляційному суду 16.12.2008 р., підтримав скаргу, однак уточнив її, зазначивши, що відповідач частково визнає заборгованість, тобто не визнає тільки ті суми, що вказані в актах виконаних робіт за грудень 2007 р. –березень 2008 р., оскільки акт від 31.12.2007 р. взагалі не підписаний, а акти за січень –березень засвідчені штампом „відділу кадрів”, а не печаткою підприємства відповідача, і просив її задовольнити, з урахуванням вказаних уточнень, на викладених у ній підставах.

Представник позивача в усних поясненнях, наданих апеляційному суду 16.12.2008 р. просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги (з урахуванням уточнень) та залишити рішення без змін.

У судовому засіданні 16.12.2008 р. колегія суддів дійшла до висновку про необхідність витребування у позивача додаткових документів.

Враховуючи викладене, колегія суддів відклала розгляд апеляційної скарги на 23.12.2008 р. о 15:30 та зобов’язала позивача надати у строк до 22.12.2008 р. розрахунки боргу та пені по кожному акту виконаних робіт окремо з розшифровкою кожної суми боргу і пені (за шість місяців) та загальної суми боргу і пені; копії платіжних документів та/або банківських рахунків щодо часткової сплати відповідачем заборгованості за договором.

Представник позивача виконав вимогу суду, надавши розрахунок пені та виписку з банківського рахунку, і судова колегія залучила їх до матеріалів справи.

Судова колегія відхилила клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи додаткових (не витребуваних судом) доказів, оскільки він у порушення приписів ст. 101 ГПК України не довів неможливість надання їх суду першої інстанції.

За згодою учасників процесу, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29 листопада 2004 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №83 к/п/04 (а.с. 7-9), відповідно до якого позивач здійснює комплекс робіт та послуг по збору та вивозу твердих побутових відходів (надалі - ТПВ), а відповідач - оплату за надані послуги.

12 жовтня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору №83 к/п/04, відповідно до якої строк дії договору сторонами встановлено до 12 жовтня 2009 року (а.с. 14). Відповідно до п.5.2. договору від 29.11.2004 р., оплата здійснюється не пізніше 30-го числа місяця попереднього тому, що оплачується.

Матеріали справи свідчать, що відповідач всупереч умовам договору здійснював оплату нерегулярно та не у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 1 квітня 2008 року склала 9768,19 грн., що підтверджується п.2 акту виконаних робіт від 31 березня 2008 року, який підписано сторонами (а.с. 45) та актом звірки за 02.01.2007 р. по 02.04.2008 р., який підписано сторонами 03.04.2008 р. (а.с. 51).

На думку судової колегії, зазначені вище докази є достатніми, належними та допустимими і підтверджують позовні вимоги позивача щодо основної заборгованості і місцевий суд, давши їм повну та всебічну оцінку, дійшов обґрунтованого, тобто такого, що відповідає фактичним обставинам, висновку щодо наявності у відповідача вказаної заборгованості.

Згідно до ч.1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно до ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевий суд, встановивши неналежне виконання відповідачем умов договору в частині оплати послуг, вмотивовано задовольнив позов в частині стягнення цього боргу.

В апеляційній скарзі та в усних поясненнях, наданих суду, скаржник послався на те, що акти, які містяться у матеріалах справи, не підписані уповноваженими особами ДП „Санаторій „Молдова”, не завірені печаткою та не є належними доказами виконання робіт позивачем. При цьому, як зауважив скаржник, один з актів виконаних робіт від 31.12.2007 р., а також акт звірки по заборгованості за 01.10.07р. - 31.03.08р. - не підписані взагалі ніким.

З вищенаведеним судова колегія погодитись не може, з огляду на таке.

Підписувати вищенаведені акти з боку відповідача мали право без доручення його відповідальні особи, тобто мали право засвідчуючи факт здійснення таких робіт позивачем своїм штампом та підписом. Щодо керівника підприємства, то при наявності відповідних уповноважених осіб керівник підприємства не повинний безпосередньо сам приймати такі роботи, оскільки це не входить до кола його обов’язків і, відповідно, ці документи не повинні бути обов’язково підписаними цією особою та завірені печаткою підприємства.

Крім того, акти виконаних робіт від 31.10.2007 р. та від 30.11.2007 р. засвідчені головною печаткою підприємства.

Акти виконаних робіт від 31.03.2008 р., від 29.02.2008 р. та від 31.01.2008 р. дійсно засвідчені печаткою, на якій є напис „відділ кадрів”. Однак, із решти тексту на цій печатці вбачається, що вона є печаткою відповідача і останній (відповідач) не довів протилежного.

Також, викладене не суперечить поясненням представника відповідача щодо вивезення з підприємства відповідача головним лікарем Лаврюковим А. С. документації та головної печатки ДП „Санаторій „Молдова”, що пояснює відсутність такої печатки та осіб, які підписують такого роду документи.

Більш того, в матеріалах справи міститься копія листа на ім’я генерального директора ТОВ „Союз” Кривенка Ю. А. від начальника фінансово –економічного відділу відповідача Леськова В. Ф. (а.с. 70), в якому останній повідомляє, що головний лікар санаторію „Молдова” викрав печатку підприємства, головний бухгалтер знищив усі документи, а нову печатку не видано, тобто ставити печатку на документах позивача не уявляється можливим. Отже, наведене також пояснює відсутність печатки та осіб, які підписують документи.

Акт виконаних робіт від 31.12.2007 р. та акт звірки з 01.10.2007 р. по 31.03.2008 р. дійсно ніким не підписані.

Однак, акт звірки з 02.01.2007 р. по 02.04.2008 р., що міститься в матеріалах справи, підписаний обома сторонами та підтверджує, що заборгованість відповідача перед позивачем на 02.04.2008 р. складає 9768,19 грн. Ця ж сума вказана і в не підписаному акті звірки та вона (сума) складається, серед іншого, і з тієї суми, що вказана в не підписаному акті виконаних робіт.

Отже, оскільки акт звірки з 02.01.2007 р. по 02.04.2008 р. є належним доказом виконання позивачем своїх обов’язків за договором і неналежного виконання відповідачем його обов’язків за цим же договором, відсутність підписів на акті виконаних робіт від 31.12.2007 р. та акті звірки з 01.10.2007 р. по 31.03.2008 р. не може звільняти відповідача від обов’язку належно виконати взяті на себе зобов’язання по оплаті послуг, наданих позивачем.

Слід зазначити, що відповідач, який оспорює (не визнає) факт виконання робіт за вказаними актами, у порушення покладеного на нього ст. 33 ГПК України обов’язку по доказуванню обставин, на які він посилається, не надав суду будь-яких доказів, які підтверджували б його позицію.

Крім того із наданого апеляційній інстанції позивачем банківського рахунку від 18.11.2008 р. вбачається, що відповідач, після ухвалення судом першої інстанції рішення по цій справі, сплатив позивачу 3000 грн. за надані послуги за договором за січень 2008 р., тобто фактично визнав надання позивачем йому цих послуг у січні 2008 р., хоча на акті виконаних робіт за цей місяць стоїть печатка відділу кадрів відповідача, а відтак відповідач фактично визнав можливість підтвердження виконання робіт шляхом проставлення на акті саме цієї печатки.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевий суд встановив та дослідив фактичні обставини справи щодо стягнення основного боргу, дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто підстав для скасування цього рішення, передбачених ст. 104 ГПК України, судова колегія не вбачає.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду, не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією такими, що не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для скасування рішення, скаржник не навів.

Проте, перевіряючи, згідно приписів ст. 101 ГПК України, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі, тобто не тільки на підставах, викладених в апеляційній скарзі, судова колегія дійшла до висновку, що у зв’язку з неправильним розрахунком неустойки рішення місцевого суду підлягає зміні шляхом зменшення суми неустойки, з огляду на таке.

Так, згідно до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 п.6.2. договору від 29.11.2004 р. №83/к/п/04, замовник після спливу семиденного строку після письмового повідомлення виконавця сплачує останньому неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який стягується неустойка, від щомісячної вартості послуг за кожний наступний день несплати або несвоєчасної сплати послуг.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 9768,19 грн. за актами виконаних робіт за жовтень 2007 р. –березень 2008 р.

Згідно п.1 Постанови НБУ від 17.05.2007 р. №184, що була чинна до 29.12.2007 р., коли НБУ була прийнята Постанова №492, з 01.06.2007 р. облікова ставка встановлювалася у розмірі 8% річних.

Згідно п.1 Постанови НБУ від 29.12.2007 р. №492, що була чинна до 21.04.2008 р., коли НБУ була прийнята Постанова №107, з 01.01.2008 р. облікова ставка встановлювалася у розмірі 10% річних.

Згідно п.1 Постанови НБУ від 21.04.2008 р. №107, що є чинною, з 30.04.2008 р. облікова ставка встановлена у розмірі 12% річних.

Відповідно до акту виконаних робіт за жовтень 2007 р. від 31.10.2007 р., вартість послуг, наданих позивачем, складає 2078,4 грн.. Обов’язок сплатити послуги у відповідача виник, згідно до ч.2 п.6.2. договору, 07.11.2007 р.

Таким чином, за несплату виконаних робіт за актом від 31.10.2007 р. відповідач повинен сплатити позивачу неустойку у розмірі 197,47 грн. (з 07.11.2007 р. по 01.01.2008 р. –55 днів прострочення, тобто пеня = 8%*2*55*2078,4/365*100 = 50,1 грн.; з 01.01.2008 р. по 30.04.2008 р. –121 день прострочення, тобто пеня = 10%*2*121*2078,4/365*100 = 137,8 грн.; з 30.04.2008 р. по 07.05.2008 р. –7 днів прострочення, тобто пеня = 12%*2*7*2078,4/365*100 = 9,57 грн., а всього 197,47 грн.)

Відповідно до акту виконаних робіт за листопад 2007 р. від 30.11.2007 р., вартість послуг, наданих позивачем, складає 2078,4 грн.. Обов’язок сплатити послуги у відповідача виник, згідно до ч.2 п.6.2. договору, 07.12.2007 р.

Таким чином, за несплату виконаних робіт за актом від 30.11.2007 р. відповідач повинен сплатити позивачу неустойку у розмірі 211,56 грн. (з 07.12.2007 р. по 01.01.2008 р. –24 дня прострочення, тобто пеня = 8%*2*24*2078,4/365*100 = 21,86 грн.; з 01.01.2008 р. по 30.04.2008 р. –121 день прострочення, тобто пеня = 10%*2*121*2078,4/365*100 = 137,8 грн.; з 30.04.2008 р. по 07.06.2008 р. –38 днів прострочення, тобто пеня = 12%*2*38*2078,4/365*100 = 51,9 грн., а всього 211,56 грн.)

Відповідно до акту виконаних робіт за грудень 2007 р. від 31.12.2007 р., вартість послуг, наданих позивачем, складає 2078,4 грн.. Обов’язок сплатити послуги у відповідача виник, згідно до ч.2 п.6.2. договору, 07.01.2008 р.

Таким чином, за несплату виконаних робіт за актом від 31.12.2007 р. відповідач повинен сплатити позивачу неустойку у розмірі 223,87 грн. (з 07.01.2008 р. по 30.04.2008 р. –115 днів прострочення, тобто пеня = 10%*2*115*2078,4/365*100 = 130,97 грн.; з 30.04.2008 р. по 07.07.2008 р. –68 днів прострочення, тобто пеня = 12%*2*68*2078,4/365*100 = 92,9 грн., а всього 223,87 грн.)

Відповідно до акту виконаних робіт за січень 2008 р. від 31.01.2008 р., вартість послуг, наданих позивачем, складає 1420,8 грн.. Обов’язок сплатити послуги у відповідача виник, згідно до ч.2 п.6.2. договору, 07.02.2008 р.

Таким чином, за несплату виконаних робіт за актом від 31.01.2008 р. відповідач повинен сплатити позивачу неустойку у розмірі 157,9 грн. (з 07.02.2008 р. по 30.04.2008 р. –84 дня прострочення, тобто пеня = 10%*2*84*1420,8/365*100 = 65,4 грн.; з 30.04.2008 р. по 07.08.2008 р. –99 днів прострочення, тобто пеня = 12%*2*99*1420,8/365*100 = 92,5 грн., а всього 157,9 грн.)

Відповідно до акту виконаних робіт за лютий 2008 р. від 29.02.2008 р., вартість послуг, наданих позивачем, складає 864,00 грн.. Обов’язок сплатити послуги у відповідача виник, згідно до ч.2 п.6.2. договору, 07.03.2008 р.

Таким чином, за несплату виконаних робіт за актом від 29.02.2008 р. відповідач повинен сплатити позивачу неустойку у розмірі 99,88 грн. (з 07.03.2008 р. по 30.04.2008 р. –55 днів прострочення, тобто пеня = 10%*2*55*864/365*100 = 26,03 грн.; з 30.04.2008 р. по 07.09.2008 р. –130 днів прострочення, тобто пеня = 12%*2*130*864/365*100 = 73,85 грн., а всього 99,88 грн.)

Відповідно до акту виконаних робіт за березень 2008 р. від 31.03.2008 р., вартість послуг, наданих позивачем, складає 1248,19 грн.. Обов’язок сплатити послуги у відповідача виник, згідно до ч.2 п.6.2. договору, 07.04.2008 р.

Таким чином, за несплату виконаних робіт за актом від 31.03.2008 р. відповідач повинен сплатити позивачу неустойку у розмірі 147,72 грн. (з 07.04.2008 р. по 30.04.2008 р. –24 дня прострочення, тобто пеня = 10%*2*24*1248,19/365*100 = 16,41 грн.; з 30.04.2008 р. по 07.10.2008 р. –160 днів прострочення, тобто пеня = 12%*2*160*1248,19/365*100 = 131,31 грн., а всього 147,72 грн.)

Всього відповідач повинен сплатити позивачу неустойку у розмірі 1038,4 грн. (197,47+211,56+223,87+157,9+99,88+147,72), а ні у сумі 2344,36 грн., як вказано позивачем у позові та в його розрахунку неустойки (а.с. 52).

Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься ще один розрахунок неустойки (а.с. 79), здійснений позивачем, якому взагалі не може бути надана оцінка, оскільки позивач, згідно матеріалів справи, не зменшував позовних вимог, зокрема щодо неустойки.

Наданий позивачем суду апеляційної інстанції розрахунок неустойки, розмір якої менший, ніж зазначалось у позові, також не може прийматись судом до уваги, оскільки цей розрахунок зроблено невірно, а, згідно матеріалів справи, позивач не зменшував позовних вимог, зокрема щодо неустойки.

Враховуючи викладене, підлягають перерахуванню суми державного мита і витрат на ІТЗ судового процесу, сплачених позивачем при зверненні ним до суду першої інстанції з позовом, що повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

1) Апеляційну скаргу ДП з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства „Медисан” Лікувально –санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова „Санаторій „Молдова”, м. Одеса, –залишити без задоволення.

2) Рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2008 р. у справі №4/89-08-2460 - змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства „Медисан” Лікувально –санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова „Санаторій „Молдова” (м. Одеса, вул. Посмітного,2, код 03356074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз” (65104, м. Одеса, вул. М. Демченко,30, код 30586931) основну заборгованість в сумі 9768,19 грн., неустойку в сумі 1038,4 грн., державне мито в сумі 108,07 грн. та витрати по сплаті ІТЗ судового процесу в сумі 105,28 грн.

3. В решті частині позову відмовити”

3) Доручити господарському суду Одеської області видати наказ відповідно до цієї постанови.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Бєляновський В. В.

Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 24.12.2008 р.