Ухвала суду № 26414326, 12.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2012 р.

справа № 2а-1004/10/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Ракової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 р. по адміністративній справі за позовом Комунального підприємства «Олександрія - водоканал»до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення –рішення щодо податку на додану вартість від 15.03.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

22.03.2010 р. Комунальне підприємство «Олександрія –водоканал» звернулося до суду з позовом до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення –рішення щодо податку на додану вартість від 15.03.2010 р., де просили визнати дії Олександрійської податкової служби не правомірними, скасувати повністю податкове повідомлення –рішення № 0001372310/3 від 15.03.2010 р., яким зобов’язано комунальне підприємство «Олександрія –водоканал»сплатити податок на додану вартість в розмірі 98294 грн та штрафних санкцій в розмірі 49147 грн.

Олександрійська об’єднана державна податкова інспекція заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що підприємство всупереч Закону України «Про податок на додану вартість»не нарахувало податок на додану вартість на суму 43347 грн та не нарахувало податок на додану вартість від операції по списанню основного засобу 1 групи за самостійним рішенням платника, чим занизило податкові зобов’язання з ПДВ за квітень 2007 р. на суму 54947 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.09.2010 р. адміністративний позов задоволено та скасовано податкове повідомлення –рішення № 0001372310/3 від 15.03.2010 р. Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції, де зобов’язано комунальне підприємство «Олександрія –водоканал»сплатити податок на додану вартість в розмірі 98294 грн та штрафні санкції в розмірі 49147 грн.

Не погодившись з постановою суду, Олександрійська об’єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, де просила скасувати постанову суду від 10.09.2010 р., прийняти нову постанову, де відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги., представник відповідача до суду не з’явився, про дату слухання справи повідомлені належним чином.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. по 30.06.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 30.06.2009 р.

Перевірка була проведена відповідно до затвердженого плану –графіку проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання на підставі направлень від 06.08.2009 р. № 818/23-10/13756426 від 19.08.2009 р. № 884/23-10/13756426, виданих Олександрійською ОДПІ.

Судом встановлено, що фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0001372310/3 від 15.03.2010 р., де було визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 98294 грн, та штрафних санкцій в розмірі 49147 грн слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 01.09.2009 р. № 291/23-10/13756426, про порушення КП «Олександрія –водоканал», зокрема:

-п.4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податкове зобов’язання на суму 54947 грн за рахунок не нарахування податку на додану вартість від операцій по списанню основного засобу 1 групи за самостійним рішенням платника; п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 54 031 грн, в тому числі за 2008 р. на 23676 грн, за 2009 рік –15026 грн, за рахунок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ на понаднормативні втрати води.

Крім того, ст. 4. Вищезазначеного Закону передбачено, що «4.9. Якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

З матеріалів справи вбачається, що за погодженням з заступником начальника Олександрійської ОДПІ, позивачем виділено брухт труби сталевої, діаметром 1020 м, отриманої від списання частини водопроводу, розташованого в с. Березівка (від Костянтинівського водозабору до Олександрійської насосної станції), в кількості 701,1 тн., вартістю 750 177 грн для подальшої реалізації та погашення податкового боргу по податку на додану вартість, в зв’язку з чим дана частина водопроводу не могла використовуватися в подальшому за первісним призначенням.

Суд першої інстанції встановив, що після списання водопроводу реалізовувався металобрухт.

Крім того, згідно наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №33 від 17.02.2004 р., «Про затвердження Галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України»«3.3. Поточний ІТНВПВ для конкретного підприємства ВКГ не повинен перевищувати 300 куб. м на кожну 1000 куб. м питної води, поданої в систему ПРВ».

Як свідчать матеріали справи, рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області № 27 від 19.01.2006 р. «Про затвердження технологічних нормативів використання води комунальним підприємством «Олександрія –водоканал»затверджено загальний поточний індивідуальний технологічний норматив використання питної води для КП «Олександрія –водоканал»у розмірі 42,68% від подачі води місту та селищам, у т.ч. втрати та не обліковані витрати питної води 40,2% від подачі води місту та селищам.

Оскільки загальний поточний індивідуальний технологічний норматив використання питної води для КП «Олександрія –водоканал»затверджений на 5 років, на час розгляду справи не переглянутий і не змінений, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності включення до податкового кредиту суми ПДВ, що нараховано у складі вартості придбаної води, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Відповідно ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»«7.4. Податковий кредит 7.4.1. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження)

Таким чином, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, суд апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду –без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції –залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 р. –залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в касаційному порядку на протязі двадцяти з днів з дня викладення повного тексту ухвали.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук