Ухвала суду № 26414250, 10.07.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:Пасічник С.С.

УХВАЛА

іменем України

"10" липня 2012 р. Справа № 0670/4241/11

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Пасічник С.С.

суддів: Зарудяної Л.О.

Кузьменко Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "22" грудня 2011 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Житомиркар'єрглавснаб" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень від 14.04.11р. №0001122301, № 0001132301, №0001822302,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Житомиркар'єрглавснаб" звернулось до адміністративного суду з позовом (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 13.12.2011р., а.с.190-191) про визнання неправомірними та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у м.Житомирі №0001122301 від 14.04.2011 року в сумі 35250 грн. основного платежу та 8812 грн. нарахованих штрафних санкцій; податкового повідомлення - рішення ДПІ у м.Житомирі №0001822302 від 14.04.2011 року в сумі 412552,08 грн. нарахованих штрафних санкцій; податкового повідомлення - рішення ДПІ у м.Житомирі №0001132301 від 14.04.2011 року в сумі 17813 грн. основного платежу та 4453 грн. нарахованих штрафних санкцій.

Обгрунтовуючи позов, посилається на те, що податковий орган припустився помилкових висновків щодо порушення підприємством податкового законодавства, не врахувавши, що податковий кредит було сформовано на підставі отриманих податкових накладних по оподатковуваних операціях, а валові витрати підтверджуються відповідними первинними документами.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.12.2011р. позов задоволено й визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі від 14.04.2011 року №0001122301 в сумі 35250 грн. основного платежу та 8812 грн. нарахованих штрафних санкцій; №0001822302 в сумі 412552,08 грн. нарахованих штрафних санкцій; №0001132301 в сумі 17813 грн. основного платежу та 4453 грн. нарахованих штрафних санкцій.

Не погоджуючись з постановою, Державна податкова інспекція у м.Житомирі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на нез'ясування судом всіх обставин справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильних висновків та прийняття незаконного судового рішення.

Сторони не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні, хоча були обізнані про час і місце розгляду справи, про що, зокрема, свідчать поштові повідомлення, що направлялися за місцезнаходженням сторін разом з ухвалами суду про призначення справи до розгляду та судовими повістками, а також письмові заперечення Приватного підприємства "Житомиркар'єрглавснаб" від 02.07.2012р., в яких викладено клопотання про розгляд справи без участі представника підприємства, а також позиція щодо обгрунтованості та законності оскарженої податковим органом постанови суду й безпідставності апеляційної скарги.

З врахуванням приписів ст.ст.196, 197 КАС України розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, згідно акту від 29.03.2011року №1399/23-1/35688729/0110, складеного ДПІ у м.Житомирі за наслідками планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.01.2008р. по 30.09.2010р., податковий орган зробив висновки щодо порушення підприємством, зокрема, пп.5.2.1 п.5.2,п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (безпідставно збільшено валові витрати за І півріччя 2010 року, 9 місяців 2010 року по рядку 5 Декларацій в сумі 141000 грн.); пп.2.8, 2.9, 3,5 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (перевищено встановлений ліміт залишку готівки в касі на суму 206276,04 грн. за рахунок здійснення видачі готівкових коштів із каси підприємства по видатковим касовим ордерам, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача); пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (завищено податковий кредит у рядку 16 Декларацій в сумі 29469 грн. за рахунок включення до його складу податку на додану вартість по податкових накладних попередній звітних періодів).

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Житомирі винесені податкові повідомлення-рішення: №0001122301, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 86891,00 грн., в т.ч. основний платіж - 69513,00 грн. та 17378,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0001822302, яким до підприємства застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 415751,08 грн.; №0001132301, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 38036,00 грн., в т.ч. основний платіж - 30429,00 грн. та 7607,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вказані податкові повідомлення - рішення, як вже зазначалося, оскаржені частково, а саме: податкове повідомлення - рішення ДПІ у м.Житомирі №0001122301 від 14.04.2011 року в сумі 35250 грн. основного платежу та 8812 грн. нарахованих штрафних санкцій; податкове повідомлення - рішення ДПІ у м.Житомирі №0001822302 від 14.04.2011 року в сумі 412552,08 грн. нарахованих штрафних санкцій; податкове повідомлення - рішення ДПІ у м.Житомирі №0001132301 від 14.04.2011 року в сумі 17813 грн. основного платежу та 4453 грн. нарахованих штрафних санкцій.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем безпідставно збільшено валові витрати за І півріччя 2010 року, 9 місяців 2010 року по рядку 5 Декларацій в сумі 141000 грн. по періодах: І квартал 2009 року на суму 30000,00 грн., І квартал 2010 року на суму 30000,00 грн., І півріччя 2010 року на суму 141000,00 грн., 9 місяців 2010 року на суму 141000 грн.

Проте, абз.2 п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Пункт 1.5 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 р. N 143, передбачає, що податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п.11.1 ст.11 і п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Як свідчить подана 28.04.2010 р. до ДПІ в м.Житомирі податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 р., в рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» позивачем задекларовано показник в сумі 35000,00 грн.

Згідно поданої 27.07.2010 р. до ДПІ в м.Житомирі податковій декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 р. в рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» позивачем задекларовано показник в сумі 152000,00 грн.

Відповідно до поданої 03.11.2010 р. до ДПІ в м.Житомирі податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 р. в рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» позивачем задекларовано показник в сумі 177000,00 грн.

Згідно поданої 01.02.2011 р. до ДПІ в м.Житомирі податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік в рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» позивачем задекларовано показник в нульовому значенні.

Отже, враховуючи такі обставини та вимоги абз.2 п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1.5 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем самостійно виправлені помилки, допущені в податкових періодах квартал, півріччя, 9 місяців 2010 року, у тому числі по порушеннях, зазначених відповідачем в акті перевірки, шляхом декларування в податковій декларації за податковий період 2010 року показника в рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» з нульовим значенням, що мало бути враховано податковим органом, який здійснював перевірку позивача у період з 28.02.2011 року по 29.03.2011 року (до того ж, про самостійне виправлення помилок, допущених в рядку 05.2 податкових декларацій за квартал, півріччя, 9 місяців 2010 р., за рядком 05.2 в податковій декларації за 2010 рік позивачем зазначалось в запереченнях від 05.04.2011 року до акту планової перевірки від 29.03.2011 року №1399/23-1/35688729/0110), а тому податкове повідомлення-рішення №0001122301 в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 35250 грн. основного платежу та 8812 грн. штрафних санкцій є протиправним.

Також позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішення №0001822302 в частині нарахованої штрафної санкції в сумі 412552,08 грн. за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на суму 206276,04 грн. за рахунок здійснення видачі готівкових коштів із каси підприємства по видатковим касовим ордерам, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Як встановлено п.3.5 постанови Національного банку від 15.12.2004р. № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом було встановлено, що касові ордери в кількості 25 штук на загальну суму 206276,04 грн. не були підписані одержувачами коштів.

Проте, такий дефект форми, визначений наведеними приписами Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, був виправлений до винесення рішення податковим органом і копії належним чином оформлених касових ордерів були направлені податковому органу разом із запереченнями до акту планової перевірки (а.с.115-118), однак, така обставина не була врахована податковим органом при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення, незважаючи на приписи Податкового кодексу України.

Так, пункт 44.6 Податкового Кодексу України визначає, що якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до п.44.7 Податкового Кодексу України протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Виходячи з наведеного, суд дійшов обгрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення №0001822302 підлягає скасуванню в частині нарахованої штрафної санкції в сумі 412552,08 грн.

Відносно ж податкового повідомлення-рішення №0001132301, яке оскаржено позивачем в сумі нарахованого основного платежу - 17813 грн. та нарахованої штрафної санкції 4453 грн., то колегія суддів вказує на таке.

Як визначено в акті перевірки, позивачем неправомірно завищено податковий кредит у рядку 16 Декларацій в сумі 29469 грн. за рахунок включення до його складу податку на додану вартість по податкових накладних попередній звітних періодів.

Однак, з такою позицією податкового органу не можна погодитись.

Так, відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (що був чинний на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункт.7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата виникнення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як правильно встановлено судом, у перевіряємому періоді позивач отримував податкові накладні від постачальників за товар, поставлений в попередніх звітних періодах, а тому, з врахуванням наведених вище приписів законодавства, мав право на віднесення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні.

Отже, суд правильно визначив, що податкове повідомлення-рішення №0001132301 є протиправним в частині суми нарахованого основного платежу - 17813 грн. та нарахованої штрафної санкції 4453 грн.

Підсумовуючи наведене, оскаржена постанова, як обгрунтована та законна, підлягає залишенню без змін.

Доводи ж апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "22" грудня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

судді: Л.О. Зарудяна Л.В. Кузьменко

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "Житомиркар'єрглавснаб" вул.Щорса, 169,м.Житомир,10014

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014