Ухвала суду № 26413174, 26.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2012 р. м. Київ К-789/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Хомініч С.В.

представника позивача - Лебедюк Ю.А.

представника прокуратури -Суходольського С.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі на постанову Господарського суду Запорізької області від 08.05.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007 року у справі №11/464/06-АП за позовом Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі, за участю Прокуратури Запорізької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Запорізької області від 08.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007 року, позовні вимоги Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 14.11.2005 №0000181316/0, від 24.01.2006 №0000181316/1, від 07.04.2006 №0000181316/2 від 22.06.2006 №0000181316/3, якими позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у сумі 6403538,40грн., у тому числі 3245922,00грн. -основного платежу та 3157616,40грн. -штрафних санкцій.

При цьому, суди виходили з того, що висновки податкового органу про встановлені порушення, які ґрунтуються на даних аналітичного бухгалтерського обліку без зазначення документів первинної бухгалтерської звітності, спростовано результатами економічної експертизи, висновки якої базуються на відповідному аналізі первинної бухгалтерської документації.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 11.01.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 10.02.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 08.05.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, пп.. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.2 п. 5.3, пп. 5.3.9 п. 5.3 , пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5, пп. 8.3.1 п. 8.3, пп. 8.4.4, пп. 8.4.5 п. 8.4 ст. 8, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №10/08-06/00194731 від 02.11.2005, складеного за результатом планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2002 по 30.06.2005 та за результатом апеляційного узгодження, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.11.2005 №0000181316/0, від 24.01.2006 №0000181316/1, від 07.04.2006 №0000181316/2 від 22.06.2006 №0000181316/3, якими позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у сумі 6403538,40грн., у тому числі 3245922,00грн. -основного платежу та 3157616,40грн. -штрафних санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, а саме:

- Не включено до складу вартості запасів, які використані не у господарській діяльності, вартість запасів на складах (місцях зберігання) та у незавершеному виробництві, що передані на утримання об'єктів соціальної інфраструктури та на баланс структурних підрозділів на суму 1759816,00грн.

В бухгалтерському обліку дані операції відображені проводками Дт 683 Кт 20, Дт 949 Кт 20, Дт 977 Кт 20, Дт 683 Кт 23, Дт 949 Кт 23, Дт 977 Кт 23. До складу валових витрат ці витрати включались при придбанні товарів (робіт, послуг) та при нарахуванні сум по оплаті праці і страхових внесків по основному виробництву. В той же час ці витрати включені до складу валових витрат в декларації про прибуток підприємств, як витрати на утримання об'єктів соціальної інфраструктури та структурних підрозділів.

Разом з тим, відповідно до висновку експертизи, висновок податкового органу про заниження позивачем скоригованого валового доходу шляхом не включення до складу вартості запасів, які використані не в господарській діяльності, вартість запасів на складах (місцях зберігання) та у незавершеному будівництві, що передані на утримання об'єктів соціальної інфраструктури та на баланс структурних підрозділів на суму 1759816,00грн. документально не підтверджуються.

При цьому, у описовій частині експертизи, вказано розбіжність між висновками експерта та висновками податкового органу, пояснити яку не надається можливим у зв'язку з відсутністю аргументації цифрових даних, наведених в акті перевірки, бухгалтерськими проводками та сумами по господарським операціям із зазначенням конкретних календарних періодів та сум.

- В порушення п.п 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включено до складу вартості запасів, які використані не у господарській діяльності, вартість запасів на складах (місцях зберігання) та у незавершеному виробництві, що передані на витрати по капітальному ремонту основних фондів на суму 5335310,00грн.

В бухгалтерському обліку дані операції відображені проводками Дт 683 Кт 20, Дт 683 Кт 23, Дт 151 Кт 20, Дт 151 Кт 23. До складу валових витрат ці витрати включались при придбанні товарів (робіт, послуг) та при нарахуванні сум по оплаті праці страхових внесків по основному виробництву.

Проте, вказані порушення не підтверджуються висновками експертизи, у яких експерт зазначив, що розбіжність висновків експертизи з висновками податкового органу, пояснити не надається можливим у зв'язку з відсутністю аргументації цифрових даних, наведених в акті перевірки бухгалтерськими проводками та сумами по господарським операціям із зазначенням конкретних календарних періодів та сум.

- В порушення п.п 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем не включено суму 12000,00грн. безоплатно отриманих товарів до складу валового доходу за І півріччя 2004 року.

При цьому, податковий орган виходив з того, що між позивачем (Виконавцем) та «Seleb Corporation»(США) (Замовником) було укладено контракт №14/51-76 від 02.07.2002. Відповідно до п. 1.1 наведеного контракту, замовник бере на себе обов'язок надати Виконавцю ільменітовий концентрат, електроди графітіровані та ніпелі до них (в подальшому - сировина), а Виконавець зобов'язується переробити цю сировину в шлак титановий (в подальшому - товар) та поставити цей товар Замовнику. Сировина та увесь отриманий із неї товар є власністю Замовника протягом усього періоду дії цього контракту.Переробка сировини в шлак здійснюється на умовах 100 % передплати вартості переробки сировини, згідно контракту №14/51-76 від 02.07.2002 в доларах США.

Проте, в порушення вимог зазначеного контракту у І півріччі 2004 року в переробці давальницької сировини в шлак титановий позивачем використовувалась титанова губка власного виробництва.

Станом на 01.01.2005 року по забалансовому рахунку №022 залишок давальницької сировини (ільменітового концентрату) - відсутній.

Відповідно до п. 1. 23 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»безоплатно наданими товарами вважаються товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Отже, сировина, товари, матеріали, які надаються на умовах повернення, не можуть вважатися такими, що надані безоплатно. Той факт, що особа, яка отримала такі товари, не виконала зобов'язання щодо їх повернення, не надає названим товарам (сировині) статус безоплатних, оскільки у такому випадку кредитор (контрагент, що надавав товари) має право вимагати повернення таких або однорідних товарів, зовсім відмовитись від угоди або вимагати повернення їх вартості та відшкодування збитків.

Вартість зазначених товарів є кредиторською заборгованістю отримувача, що виключає можливість віднесення товарів до безоплатно наданих.

- В порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем завищено валові доходи на суму попередньої оплати за товари, що не підлягали продажу, та яка була повернута у зв'язку з невиконанням умов договору і не є доходом та об'єктом оподаткування за І квартал 2003 року на суму 11397043,00грн., за І півріччя 2003 року на суму 892000,00грн., за 9 місяців 2003 року на суму 296000,00грн. Судом встановлено, що дане порушення не призвело до нарахування податку на прибуток, а тому є таким, що виходить за межі спору, предметом якого є податкові повідомлення-рішення.

- Перевіркою також встановлено, що всупереч п.п 5.2.1 п. 5.2, п.п 5.3.2, п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством завищено валові витрати на поліпшення основних фондів у розмірі 3853600,00грн., в тому числі у ІV кварталі 2002 року на суму 879600,00грн. та у І півріччі 2005 року на суму 2143400,00грн. включено до складу валових витрат по рядку 24 (2002 рік) та 04.10 (2005 рік) (поліпшення ОФ) декларації про прибуток підприємства, витрати на поліпшення основних фондів та одночасно збільшено балансову вартість основних фондів на суму витрат по придбанню, будівництву, реконструкції, модернізації, ремонту та іншого поліпшення основних фондів на суму 3023000,00грн. (879600 + 2143400), що складає 10% сукупної балансової вартості 2, 3 і 4 основних фондів. Тобто, підприємством здійснено подвійне включення до декларації з податку на прибуток витрат у сумі 830600,00рн. по рядку № 04.1 (витрати на придбання товарів (робіт, послуг) та по рядку № 04.10 (поліпшення основних фондів), що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 207650,00грн.

У І півріччі 2005 року до декларації про прибуток позивачем двічі включені валові витрати у рядках №04.1 (витрати на придбання товарів (робіт, послуг) та № 04.10 (поліпшення ОФ) на суму 830600,00грн.

Відповідач, досліджуючи ведення позивачем обліку витрат на поточний та капітальний ремонти, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння та інші види поліпшення основних фондів, здійснив припущення про одночасне включення в І півріччі 2005 року тих самих витрат до складу валових та до вартості основних фондів 2 - 4 груп в сумі 2143400,00грн. та 1 групи основних фондів в сумі 830600,00грн.

Разом з тим, згідно висновку експертизи, встановлені податковим органом порушення щодо завищення КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя валових витрат на поліпшення основних фондів у розмірі 3023000,00грн. та про подвійне включення КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя у І півріччі 2005 року до Декларації про прибуток підприємства валових витрат у сумі 830600,00грн. по рядку 04.1 (витрати на придбання товарів (робіт, послуг) та по рядку 04.10 (поліпшення ОФ) документально не підтверджуються.

Відповідні господарські операції в декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2005 року були враховані в обсягу валових витрат, але замість коду рядка 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»були помилково віднесені до коду рядка 04.10 К1 «витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин».

Керуючись п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач в декларації з податку прибуток за 9 місяців 2005 року виправив допущену методологічну помилку тобто відкоригував вартісні показники рядків 04.1 та 04.10 К1.

Зазначена методологічна помилка не вплинула, та й не могла вплинути на вартісні показники скоригованих валових витрат позивача, тобто не вплинула на обсяг зобов'язань позивача з податку на прибуток.

- Податковим органом також було встановлено завищення валових витрат КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя на суму 1300000,00грн. до складу яких увійшли витрати за І квартал 2004 року на суму 650000,00грн., а також за І квартал 2005 року на суму 650000,00грн., чим порушено п.п 5.3.5 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5, п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому, відповідач виходив з того, що позивач відніс до валових витрат суму оплати юридичних послуг за договором №343 від 20.11.2003, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «СНН». Проте, вартість юридичних послуг по супроводу судової справи не пов'язана з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з огляду на те, що по справі № 3/187-6/47-4/2/653Т представником у Київському апеляційному господарському суді був юрист Ліхтін В.Ф., а документи, які підтверджують взаємовідносини вказаної особи з Товариством з обмеженою відповідальністю «СНН»відсутні.

Згідно п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3 - 5.7 ст. 5 зазначеного закону, відсутні обмеження щодо віднесення витрат, пов'язаних із наданням юридичних послуг, до валових витрат.

Судом встановлено, що актами виконаних робіт від 30.03.2004 та від 20.12.2004 підтверджені факти повного виконання договірних зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «СНН», роботи від імені якого виконував, як вбачається з постанов Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2003 та 26.03.2004, юрист Ліхтін В.Ф.

- Податковим органом встановлене порушення п.п 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо заниження валових витрати за І квартал 2004 року на суму 152427,38грн. за І перше півріччя 2004 року на суму 213088,92грн., в т.ч. за ІІ квартал 2004 року на суму 60661,54грн. на загальну суму 213089,00грн.

Судом встановлено, що вказане порушення підтверджується первинними документами, проте, з урахуванням заниження позивачем валового доходу на суму 1093,70грн. та загальної суми валових витрат на суму 7400,10грн., факт чого підтверджений висновком експертизи, не призводить до заниження оподатковуваного прибутку за 1 півріччя 2004 року.

- При проведенні перевірки виявлений факт завищення позивачем амортизаційних відрахувань, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 2066,25грн.

Перевіркою встановлено, що КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»продано трактор, віднесений до основних фондів третьої групи, по ціні 83333,00грн., без урахування ПДВ. У зв'язку із проведенням зазначеної операції, позивачем зменшена балансова вартість відповідної групи не на суму реалізації (83333,00грн.), а на суму недоамортизованої вартості трактора -35805,00грн.

Відповідно до п.п 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2 - 4 у зв'язку з їх продажем, балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду. .

В порушення вимог вищенаведеної норми закону, КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»за ІІ квартал 2004 року безпідставно завищило балансову вартість третьої групи основних фондів на суму 47528,00грн., що в свою чергу, призвело до завищення амортизаційних відрахувань та заниження податку на прибуток.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем завищена не лише вартість основних фондів на суму 47528,00грн. (різниця між ціною продажу трактора та його недоамортизованою вартістю), а й збільшено валові доходи на відповідну суму. Тобто, завищення амортизаційних відрахувань не потягло заниження бази оподаткування по податку на прибуток у ІІ кварталі 2004 року, що також підтверджується висновками експертизи.

- Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п/п 8.4.5 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим безпідставно завищено амортизаційні відрахування на суму 331006,00грн. за період з 2004 року по І півріччя 2005 року пов'язаних з нарахуванням амортизаційних відрахувань на балансову вартість окремих об'єктів основних фондів І групи, які не використовуються у господарській діяльності. Згідно п.п 8.7.1. п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом.

Доказів того, що в перевіряємий період видавались рішення щодо виведення з експлуатації будь-яких основних фондів І групи податкова не подала, конкретні об'єкти не зазначалися, що спростовує висновок податкового органу про зазначене порушення.

- Податковим органом також встановлено порушення позивачем приписів п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у завищенні валових витрат, спричинене віднесенням до їх складу непідтверджених відповідними розрахунковими документами витрат, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 2098,75грн. При цьому, відповідач виходив з того, що є не підтвердженими документально витрати на проживання осіб, які перебували у відрядженнях протягом 2004 року.

Разом з тим, матеріали справи, зокрема акт перевірки, свідчать, що названі витрати підтверджено наказами про відрядження, авансовими звітами, до яких додано квитанції, які фіксують проживання у готелях України форми №4-Г та рахунки гарантованого бронювання, в яких вказано, що ПТС «Інфополітем», м. Москва підтверджує бронювання готелю, період та вартість проживання.

Згідно з п. 1.11 розділу I наказу «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон»№ 827 від 13.03.1998 станом на 27.12.2004, після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку. Разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

Відповідно до п. 1.12 зазначеної вище Інструкції, витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо.

У пункті 1.4 даної Інструкції передбачено, що Указані в цьому пункті витрати можуть бути відшкодовані лише за наявності документів (в оригіналі), що підтверджують вартість цих витрат, у вигляді рахунків готелів (мотелів) або інших суб'єктів, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, транспортних квитків або рахунків (багажних квитанцій), страхових полісів тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку. При цьому вищезазначеним законом не зазначено, що такі квитанції повинні виписуватися як квитанції до прибуткових та видаткових касових ордерів підприємства, яке надає такі послуги. Судом встановлено, що всі надані до перевірки квитанції підписані та завірені печаткою.

З огляду на зазначене та враховуючи, що конкретна форма квитанції діючим законодавством не визначена, то застосування квитанції форми № 4-Г, як підтверджуючого документа, не можна визнати протиправним.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, за встановлених судом обставин та відсутності у касаційній скарзі доводів щодо протиправності рішень суду в частині інших встановлених порушень, податковим органом не доведено правомірність визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 221, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 08.05.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Л.І. Бившева

____ А.М. Лосєв