Ухвала суду № 26413044, 10.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2012 року м. Київ К-25828/08

Колегія судів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 10.11.2005 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2008 року

у справі № 25/316

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта»(далі -позивач, ВАТ «Укртранснафта») звернулось у серпні 2005 року до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 883/23-4/0 від 10.08.2005 року, яким відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання з ПДВ загальною сумою 340 089 грн., в тому числі 226 726 грн. основного платежу та 113 363 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду міста Києва від 10.11.2005 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2008 року, позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 883/23-4/0 від 10.08.2005 року.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач ВАТ «Укртранснафта»надало до суду свої заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначило, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта».

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій ВАТ «Укртранснафта»як юридична особа утворені на базі державних акціонерних товариств «Магістральні нафтопроводи «Дружба»та «Придніпровські магістральні нафтопроводи», є дочірнім підприємством НАК «Нафтогаз України»на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 256-р

Позивач є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 38998322 від 06.09.2001 року та має індивідуальний податковий номер 315704126145.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва була проведена позапланова документальна перевірка позивача з питання достовірності заявленого до відшкодування ПДВ за січень-лютий 2005 року.

За результатами даної перевірки відповідачем складено Акт № 441/23-4/31570412 від 05.08.2005 року, на підставі якого, 10.08.2005 року винесено повідомлення-рішення № 883/23-4/0 про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 340 089 грн. (в тому числі -226 726 грн. основного платежу, 113 363 грн. штрафних санкцій).

Згідно з актом звірки № 83 від 04.05.2005 року, станом на 01.05.205 року за особовою карткою позивача враховувалася переплата з ПДВ в сумі 30 733 580,84 грн.

За договором № 0005100 від 16.11.2004 року, укладеного між ВАТ «Укртранснафта»та ОАО «АК «Транснефть», позивач зобов'язався надати контрагенту послуги з прийому та транспортуванню нафти по системі магістральних нафтопроводів по території України до пунктів призначення та забезпечити здачу нафти в таких пунктах в кількості, вказаній в маршрутному дорученні. В пункті 5 цього договору перелічені 17 маршрутів транспортування нафти по території України до її митних кордонів.

Як вбачається з умов договору та наданих схем розташування вузлів обліку нафти і ультразвукових витратомірів ВАТ «Укртранснафта», нафта, транспортування якої здійснювалося за договором, не призначалася для споживання на митній території України. Здача нафти здійснювалася з оформленням актів прийому-здачі в пунктах призначення за показниками лічильників.

Надання послуг нерезиденту ОАО «АК «Транснефть»підтверджується актами виконаних робіт б/н від 31.01.2005 року та б/н від 28.02.2005 року.

Відповідачем було нараховано ПДВ на вартість наданих послуг за договором № 0005100 від 16.11.2004 року на обсяг послуг в січні 2005 року -14 238 934,95 грн., сума ПДВ склала 2 847 786,99 грн.; в лютому 2005 року -18 557 988,55 грн., сума ПДВ склала 3 711 597,71 грн.

У відповідності до договору № 001/Р02 від 14.09.2001 року, укладеного між ВАТ «Укртранснафта»та tionalРогtSегvіsеzLimited», позивач зобов'язався надати замовнику послуги по транспортуванню сирої нафти нафтопроводами на участках Великоцьк-Лисичанськ-Кременчук-Одеса та Головашівка-Кременчук-Одеса, які проходять по території України до здаточних пунктів № 704, 490 згідно графікам, розпорядженням замовника та маршрутним дорученням.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги прийшли до висновку, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції про те, що нафта, транспортування якої здійснювалося за договором, не призначалася для споживання на митній території України.

Надання послуг підтверджується актами виконаних робіт б/н від 31.01.2005 року та від 28.02.2005 року.

Відповідачем було нараховано ПДВ на вартість наданих послуг за договором № 001/Р02 від 14.09.2001 року на обсяг послуг в січні 2005 року -7 491 205, 95 грн., сума ПДВ склала 1 498 241, 19 грн.; в лютому 2005 року -319 621, 40 грн., сума ПДВ склала 63 924, 28 грн.

Надання послуг за вказаними договорами відображено позивачем у складі обсягів продажу в Декларації з податку на додану вартість за січень 2005 року з додатком 1 «Розрахунок бюджетного відшкодування»(отримано ДПІ 18.02.2005 року та зареєстровано за №11551) та за лютий 2005 року (отримано ДПІ 18.03.2005 року та зареєстровано за № 24876) (строка 2.1 колонка А).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які правомірно не погодилися з висновками відповідача щодо неправильного застосування позивачем пільгової ставки ПДВ до вартості наданих послуг по транспортуванню нафти за вищевказаними договорами, виходячи з наступного.

Підпунктом 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон) визначено механізм оподаткування за нульовою ставкою операцій з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.

Судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що в редакції ст. 6 Закону, що діяла в січні-лютому 2005 року, право платника податку на отримання згаданих податкових пільг не ставило в залежність від місця надання вищезгаданих послуг та суб'єктивного складу угод щодо продажу послуг з переміщення нафти.

Виходячи з положень п.п. 6.2.2. п.6.2 ст. 6 Закону податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу робіт послуг призначених для використання та споживання за межами митної території України.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач працює з нерезидентами за прямими договорами. Результати послуг з транспортування у нерезидента відображаються у бухгалтерському обліку і мають вплив на формування його фінансових результатів. Плата за транспортування надходить на розрахунковий рахунок позивача у валюті першої категорії.

Наведене свідчить, що фактично ВАТ «Укртранснафта»надає нерезидентам послуги з транспортування нафти по території України від пункту за територією України до пунктів за територією України або від пункту за територією України до пункту проведення митних процедур з випуску нафти з-під митного контролю на митну територію України. При цьому сама нафта є власністю нерезидента та знаходиться на території України під митним контролем. Дана обставина підтверджується вантажно-митними деклараціями, що знаходяться в матеріалах справи.

Такі операції є поставкою послуг в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»(ст. 1) та відповідають визначенню експорту в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність»(експорт -вивезення за межі України послуг, робіт з метою одержання прибутків від виробничої діяльності).

В межах укладених з ВАТ «Укртранснафта»договорів за державними регульованими тарифами нерезиденти шляхом перерахування валютних коштів здійснюють оплату отриманих послуг з переміщення нафти. При цьому вартість отриманих послуг нерезидентами включається до вартості нафти, відображається в власному обліку і фінансових результатах діяльності, яка здійснюється за межами митної території України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що оскільки наведені в акті перевірки маршрути стосуються переміщення нафти через початкові пункти до нафтопереробних підприємств на території України, то висновки відповідача про переміщення нафти за цими маршрутами в межах митної території України та її державного кордону на підставі зазначення в актах пунктів перетину державного кордону України є помилковими.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, яка відмітила, що відповідачем не враховано ту обставину, що приймання нафти при переміщенні її через початкові пункти маршрутів здійснюється позивачем за межами митної території та державних кордонів України. Приймання нафти для переміщення її нафтопроводами позивача за межами митної території України та її державного кордону підтверджується актами прийому-передачі нафти, в яких зазначено пункти прийому-передачі нафти. Також, суд апеляційної інстанції зауважив, що вантажні митні декларації оформлені належним чином, підтверджують виконання умов договорів та факти перетину митного кордону. Замовником по вказаних договорах є нерезиденти, а, отже, послуги які їм надає позивач не можуть жодним чином споживатись на Україні.

З огляду на вище викладене, колегія судів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність встановлення факту продажу послуг, призначених для використання та споживання за межами митної території України.

Нерезиденти -юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

В свою чергу, п.п. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону передбачає оподаткування за нульовою ставкою податку на додану вартість продажу робіт (послуг) призначених для використання та споживання за межами митної території України.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції, з чим також погоджується колегія суддів касаційної інстанції, визнав правомірними та обґрунтованими доводи позивача в частині надання ним послуг по транспортуванню нафти нафтопроводом нерезидентам і правильність застосування в даному випадку нульової ставки ПДВ у відповідності до пп. 6.2.2. п. 6.2. ст. 6 Закону.

Господарський суд в оскаржуваній постанові звертає увагу на неодноразові роз'яснення ДПА України щодо відповідних запитів Державного підприємства магістральних нафтопроводів, правонаступником якого є позивач, якими підтверджується правомірність застосування позивачем нульової ставки з ПДВ до послуг з переміщення нафти у разі надання послуг безпосередньо нерезиденту на підставі укладених з ним договорів та/чи контрактів, факти надання послуг за якими підтверджуються відповідними актами, та у разі надання послуг у зоні митного контролю відносно вантажів, що належать нерезидентам, перетинають межі митних кордонів України та перебувають під митним контролем в режимі імпорту (надання таких роз'яснень підтверджується листами ДПА України від 22.10.1998 року за № 11297/11/16-1314, від 17.06.1998 року за № 6495/11/16-1214, від 18.09.1998 року за № 10061/11/16-1314, від 20.12.2002 року № 20054/7/15-3417.

Крім того, судом першої інстанції правильно зауважено, що відповідач до складення акту перевірки від 05.08.2005 року визнавав правомірність застосування позивачем нульової ставки по здійснюваних операціях, що підтверджується Рішенням ДПІ у Шевченківському районі міста Києва про результати розгляду скарги № 300/23-4/22 від 08.10.2004 року. Згідно вказаного рішення було задоволено скаргу позивача в порядку апеляційного оскарження, та скасовано відповідні повідомлення-рішення.

Позивачем також було надано висновок судово-бухгалтерської експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 10103/10104 від 21.12.2006 року у господарській справі № 25/53-А, по першому питанню (обґрунтованість застосування 0 % ставки ПДВ) проведено дослідження та зроблено висновок про правомірність застосування нульової ставки податку на додану вартість при наданні послуг по транспортуванню нафти нафтопроводом нерезидентам.

Дана обставина також підтверджується судовою практикою, зокрема, постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 року по господарській справі № 25/53-А за аналогічних правовідносин.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта»на Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта».

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва -відхилити.

Постанову Господарського суду міста Києва від 10.11.2005 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2008 року у справі № 25/316 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько