Постанова № 26411497, 02.10.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/6959/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Мазура Ю.Ю.,

при секретарі: Лушниковій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Сталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Державної податкової адміністрації в Луганській області Державної податкової служби про визнання противоправними дій та скасування податкового повідомлення - рішення №0001408013 від 19 серпня 2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Сталь» (далі - позивач) звернулось з вказаним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби (далі - відповідач №1), Державної податкової адміністрації в Луганській області Державної податкової служби (далі - відповідач №2) про визнання противоправними дій та скасування податкового повідомлення - рішення №0001408013 від 19 серпня 2011 року, в обґрунтування якого зазначив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Сталь» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 15.12.1993 року за №1 382 120 0000 002306. Крім того, перебуває на податковому обліку у відповідача, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків. Позивач, відповідно до свідоцтва, зареєстрований платником податку на додану вартість. 04 квітня 2011 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету суми податку на додану вартість з питань взаємовідносин з ПП «Лугінвест - Термінал - Контракт» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, про що складено акт №4/35/13386478 від 04.04.2011 року. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення №0001408013 від 19 серпня 2011 року.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення - рішення винесено незаконно, без перевірки усіх обставин, що мають істотне значення для справи, є необґрунтованим, та таким що підлягає скасуванню. У зв'яжу з чим, позивач просив скасувати податкове повідомлення - рішення №0001408013 від 19 серпня 2011 року та визнати противоправними дій Державної податкової адміністрації в Луганській області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Сталь», оформленої актом від 04.04.2011 року №4/35/13386478 (а.с.3-15).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, надали письмові заперечення на позов (а.с.115-122, 137-141), просили суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу на підставі заявленого позову та з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на слідуюче.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 20 Податкового кодексу України закріплені права податкового органу. Так зокрема п.п.20.1.4 п.20.1 статті 20 Податкового кодексу України проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач - Публічне акціонерне товариство «Сталь», зареєстроване в якості юридичної особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 15.12.1993 року (а.с.40). Крім того, позивач перебуває на податковому обліку у СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганськ за №1967 з 15.12.1993 року, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 03.02.2012 року № 8/29-011 (а.с.88).

У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) Публічне акціонерне товариство «Сталь» зареєстроване платником податку на додану вартість з 30 вересня 1997 року, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 133864712014, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28 липня 2011 року № 100346143, серії НБ №203339 (а.с. 39).

На підставі п.п.20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ст. 78 Податкового кодексу України спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету суми податку на додану вартість з питань взаємовідносин з ПП «Лугінвест - Термінал - Контракт» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт від 04 квітня 2011 року №4/35/13386478 (а.с. 17-36).

Згідно висновків акту 04 квітня 2011 року №4/35/13386478 перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 2 п. 5 п. 18 Порядку заповнення податкової накладної №165 від 30.05.1997 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість, у період що перевірявся, на загальну суму 1 686 000 грн., в тому числі по періодам: квітень 2008 року - 400000 грн., травень 2008 року - 400000 грн., червень - 443000 грн., липень 2008 року - 443000 грн.

Висновок про заниження ПАТ «Сталь» податку на додану вартість, вмотивований тим, що перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ПАТ «Сталь»мало господарські відносини з фіктивним підприємством ПП «Лугінвест - Термінал - Контракт». Згідно Приговору Ленінського районного суду м. Луганська від 03.03.2011 року ОСОБА_1 (директора ПП «Лугінвест - Термінал - Контракт») визнано винним в скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 1 ст. 205 ч. 1 ч. 3 ст. 358 КК України за ознаками фіктивного підприємства, а саме створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

На підставі акту перевірки 04 квітня 2011 року №4/35/13386478 спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську винесено податкове повідомлення-рішення від 09 серпня 2011 року №0001408013 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 234156,25 грн., у тому числі 187325,00 грн. - за основним платежем, 46831,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 36).

За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 18 травня 2011 року №0002058012 про збільшення ПАТ «Сталь» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на 443000,00 грн. - за основним платежем, 110750,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), підлягає скасуванню з огляду на нижчевикладене.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно статті 200 Податкового кодексу України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Разом з тим, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України регламентовано, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що висновки податкового органу та оцінка документів бухгалтерського обліку ґрунтуються в першу чергу на матеріалах кримінальної справи.

Зокрема в абзаці 5-му сторінки акту перевірки зазначено про використання матеріалів кримінальної справи, порушеної відносно посадових осіб позивача, а саме протоколу допиту ОСОБА_1 - директора ПП «Лугінвест - Термінал - Контракт» (а.с.32).

Згідно із ст.83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; виключено; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Зі змісту акту убачається встановлення відповідачем порушень з боку контрагента позивача - ПП «Лугінвест - Термінал - Контракт».

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що остаточного вироку за кримінальною справою №02/10/9145-02 порушеної відносно гр.. ОСОБА_2 та відношенні ОСОБА_1 не ухвалено.

Згідно із вимогами п. 86.9 ст.86 Податкового кодексу України «У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України, оцінка доказів зібраних в межах кримінальної справи відноситься до компетенції слідчого та суду.

При цьому до компетенції відповідача не відноситься оцінка доказів, зібраних в межах кримінальної справи у разі відсутності їх оцінки уповноваженим органом.

Таким чином в розумінні вимог Податкового кодексу України матеріали кримінальної справи у тому числі експертизи проведені в межах кримінальної справи не можуть використовуватись в якості підстав для висновків під час проведення перевірок без їх оцінки уповноваженими органами.

Таким чином висновки, викладені в акті перевірки стосовно порушення позивачем вимог податкового законодавства фактично ґрунтуються лише на висновках перевірки контрагента ПП «Лугінвест - Термінал - Контракт» в частині неможливості здійснення господарських операцій цією юридичною особою (що у сукупності вказує на «нікчемність» правочинів), та матеріалах кримінальної справи.

З огляду на зазначене, податковий орган привласнив собі неналежні повноваження з приводу оцінки та висновків протиправності угоди між позивачем та контрагентом, визнав позивача винним у порушеннях, можливо допущених контрагентом, замість того, щоб зробити перевірку всіх первинних бухгалтерських документів за взаємовідносинами позивача з певним контрагентом на виконання постанови слідчого.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного та систематичного аналізу норм матеріального та процесуального права суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення №0001408013 від 19 серпня 2011 року підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання противоправними дій Державної податкової адміністрації в Луганській області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Сталь», оформленої актом від 04.04.2011 року №4/35/13386478 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 року № 984.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства акт службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 7 розділу IV Порядку за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Згідно діючого законодавства акт перевірки, на відміну від податкового повідомлення-рішення, не тягне за собою якихось юридичних наслідків для позивача, а тому не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії. Він є документом, що лише фіксує певні обставини так, як їх бачить представник податкового органу.

З огляду на вказане акт перевірки є лише одним із видів доказів, належність, допустимість та достовірність яких оцінюється судом при розгляді справ, зокрема, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Акт перевірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків.

Дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню акту перевірки є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції. Самі по собі ці дії не тягнуть для особи будь-яких правових наслідків, оскільки не тягнуть за собою юридичних наслідків.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання противоправними дій Державної податкової адміністрації в Луганській області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Сталь», оформленої актом від 04.04.2011 року №4/35/13386478 не підлягають задоволенню.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби №0001408013 від 19 серпня 2012 року.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Сталь з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1081,05 грн. (одна тисяча вісімдесят одна гривня 05 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 04 жовтня 2012 року.

СуддяЮ.Ю. Мазур