Постанова № 26410622, 14.03.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 року Справа № 2а/0370/312/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Лисюк І.Ю.,

за участю представника позивача Хомича Р.В.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» (далі - ТзОВ фірма «Феміда-Інтер», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2011 року № 0003592301, від 20.12.2011 року № 0004132301.

В ході судового розгляду справи по суті представник позивача подав суду заяву від 12.03.2012 року № 12/12-03 про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просив з підстав, викладених у позовній заяві, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011 року № 0003592301 (а. с. 187).

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Луцькою ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, про що складено акт № 8842/23-2/20136463 від 02.11.2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003592301 від 21.11.2011 року, яким ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4267782 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем - 4267781 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. 00 коп. Дане рішення було оскаржене платником податків в адміністративному порядку, проте рішеннями Державної податкової адміністрації у Волинській області № 5559/10/25-006 від 16.12.2011 року та Державної податкової служби України № 1366/6/10-2115 від 20.01.2012 року первинна та повторна скарги залишені без задоволення.

Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважає його неправомірним, необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало порушення ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» вимог статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 138, 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та неправомірне декларування валових витрат по господарських операціях між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Денімекс-Україна» (далі - ТзОВ «Денімекс-Україна») згідно з договором купівлі-продажу № 7/04-11 від 07.04.2011 року. При цьому, встановлено, що представник ТзОВ «Денімекс-Україна» ОСОБА_3 не мав повноважень на укладення такого договору з ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» та на виписування первинних документів бухгалтерського обліку щодо поставки товару позивачу. А тому у висновку акту перевірки зазначено про порушення ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» положень статей 203, 207, 208, 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення правочину відповідних вимог закону, угода має ознаки нікчемності та не спрямована на реальне настання правових наслідків.

В акті перевірки є посилання на пояснення попереднього директора (до 07.06.2011 року) та засновника ТзОВ «Денімекс-Україна» ОСОБА_4, відібрані ст. лейтенантом відділу податкової міліції Луцької ОДПІ ОСОБА_5, про те, що ОСОБА_4 доручень ОСОБА_3 не видавав та з ним не був знайомий до 07.06.2011 року (до моменту продажу частки у статутному фонді ТзОВ «Денімекс-Україна» ТзОВ «МультіФарм», представником якого є ОСОБА_3). Позивач не погоджується з такими твердженнями та вважає, що Луцькою ОДПІ не доведено нікчемність правочину купівлі-продажу № 7/04-11 від 07.04.2011 року, такий договір не визнано недійсним у судовому порядку, як того вимагає стаття 228 ЦК України.

Позивач вказує, що ОСОБА_3 був наділений повноваженнями на укладення договору та складання відповідних документів бухгалтерського обліку по операціях поставки товару ТзОВ фірма «Феміда-Інтер». Так, 04.04.2011 року ОСОБА_3 була видана довіреність від ТзОВ «Денімекс-Україна», яка уповноважувала його оформляти всі без виключення документи і одержувати всі поставлені на адресу ТзОВ «Денімекс-Україна» вантажі, підписувати від імені ТзОВ «Денімекс-Україна» всі документи і відправляти від його імені всі вантажі, підписувати всі договори та додатки до них, накладні, податкові накладні та інші документи від імені ТзОВ «Денімекс-Україна», проводити всі розрахунки по всіх видах платежів, зборів, штрафів підписувати інші документи, пов'язані з господарською діяльністю ТзОВ «Денімекс-Україна» та ряд інших повноважень. Термін дії довіреності до 04.04.2014 року.

Крім того, 14.11.2008 року була укладена генеральна угода на управління підприємством, згідно з якою ТзОВ «Денімекс-Україна» в особі Галамая А.В., що діяв за дорученням, виданим ОСОБА_4, передає ОСОБА_3 управління ТзОВ «Денімекс-Україна». За такою генеральною угодою ОСОБА_3 надано усі повноваження посадової особи ТзОВ «Денімекс-Україна» та визначені права, аналогічні тим, що наведені вище у довіреності від 04.04.2011 року.

07.06.2011 року ТзОВ «Денімекс-Україна» продало 100 % статутного капіталу ТзОВ «МультіФарм», а 01.07.2011 року в присутності засновника товариства ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було прийнято рішення схвалити всі дії, вчинені ОСОБА_3 від імені ТзОВ «Денімекс-Україна», в тому числі договір купівлі-продажу № 7/04-11 від 07.04.2011 року та всі документи, пов'язані з його виконанням.

Наведені документи підтверджують повноваження ОСОБА_3 на вчинення дій від імені ТзОВ «Денімекс-Україна», а висновки Луцької ОДПІ щодо нікчемності договору № 7/04-11 від 07.04.2011 року є безпідставними та незаконними.

Крім того, постановою господарського суду Волинської області від 05.12.2011 року у задоволенні зустрічного позову ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» до ТзОВ «Денімекс-Україна» про визнання договору купівлі-продажу № 7/04-11 від 07.04.2011 року недійсним відмовлено. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року у справі № 2а/0370/3495/11 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.11.2012 року № 0003602301, яким донараховано податок на додану вартість по спірних господарських операціях між ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» та ТзОВ «Денімекс-Україна» згідно з договором купівлі-продажу № 7/04-11 від 07.04.2011 року, на підставі акту перевірки № 8842/23-2/20136463 від 02.11.2011 року.

За таких обставин позивач вважає, що правомірно сформував валові витрати по господарський операціях з ТзОВ «Денімекс-Україна» та, з урахуванням заяви представника позивача від 12.03.2012 року № 12/12-03 про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 21.11.2011 року № 0003592301.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову (а. с. 104-106) представник відповідача адміністративний позов не визнав та надав пояснення такого змісту.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» за другий квартал 2011 року неправомірно віднесло до валових витрат витрати у розмірі 18265000 грн. 00 коп. по господарських операціях з ТзОВ «Денімекс-Україна» на підставі договору № 7/04-11 від 07.04.2011 року щодо придбання будівельних матеріалів на суму 18265000 грн. без ПДВ.

При перевірці було встановлено, що договір купівлі-продажу № 7/04-11 від 07.04.2011 року та інші фінансово-господарські документи були підписані ОСОБА_3 за дорученням ТзОВ «Денімекс-Україна». Разом з тим, опитаний керівник ТзОВ «Денімекс-Україна» ОСОБА_4 надав пояснення про те, що ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» йому не відома, ніяких господарських операцій з нею не проводив, з ОСОБА_3 до 07.06.2011 року був не знайомий, будь-яких доручень йому не давав. Статутні документи, печатка були передані представнику ТзОВ «МультіФарм» ОСОБА_3 після продажу ТзОВ «Денімекс-Україна» в приміщенні нотаріуса в місті Києві. На момент продажу ТзОВ «Денімекс-Україна» новому власнику у підприємства були відсутні основні засоби, товарно-матеріальні цінності (ТМЦ), кошти. Останні фінансово-господарські операції на ТзОВ «Денімекс-Україна» ОСОБА_4 здійснював у березні 2011 року. Відповідно до листа Волинської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України від 03.10.2011 року № 03-18/803 ОСОБА_4 довіреностей на ім'я третіх осіб не надавав.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на положення статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 138, 139 ПК України та наводить загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити ЦК України; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У спірному випадку на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до валових витрат, залишилися не підтвердженими належними документами, відтак, Луцькою ОДПІ донараховані відповідні суми податку на прибуток підприємств.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011 року № 0003592301 Луцькою ОДПІ прийнято правомірно, тому представник відповідача просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та додатково пояснив, що ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» придбавала товар у ТзОВ «Денімекс-Україна» з метою подальшої його реалізації. Всі витрати по перевезенню вантажу за умовами договору купівлі-продажу № 7/04-11 від 07.04.2011 року ніс продавець, який забезпечував доставку будівельних матеріалів. Розрахунки між сторонами договору проведені в повному обсязі шляхом передачі простих векселів. ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» має відповідні складські приміщення (зерносклади) для зберігання ТМЦ.

Представник позивача просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 21.11.2011 року № 0003592301.

В судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 390142 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 17.05.2011 року (а. с. 107-108), діє на підставі статуту (а. с. 110-116), з 28.11.1996 року знаходиться на обліку як платник податків у Луцькій ОДПІ, що підтверджується довідкою від 19.05.2011 року № 686 (а. с. 109).

Луцькою ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» (код за ЄДРПОУ 20136463) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, про що складено акт № 8842/23-2/20136463 від 02.11.2011 року (а. с. 10-43).

В ході проведення перевірки встановлено, що ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» протягом квітня-травня 2011 року проводило фінансово-господарські операції з ТзОВ «Денімекс-Україна» на підставі договору купівлі-продажу № 7/04-11 від 07.04.2011 року щодо придбання будівельних матеріалів на суму 21918000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 3653000 грн. 00 коп. Від продавця договір підписаний представником ТзОВ «Денімекс-Україна» ОСОБА_3, що діяв на підставі довіреності від 04.04.2011 року. За умовами договору продавець зобов'язувався передати у власність ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» будівельні матеріали в асортименті за ціною, що зазначається у накладних, поставка товару здійснюється за рахунок продавця. На зазначений товар були виписані видаткові та податкові накладні, акти приймання-передачі, оплата за будівельні матеріали здійснювалась шляхом передачі простих векселів.

В акті перевірки № 8842/23-2/20136463 від 02.11.2011 року також зазначено, що ст. лейтенантом відділу податкової міліції Луцької ОДПІ ОСОБА_5 у місті Києві було відібрано 27.09.2011 року пояснення у попереднього директора і засновника ТзОВ «Денімекс-Україна» ОСОБА_4. Останній пояснив, що ТзОВ «Денімекс-Україна» продав ТзОВ «МультіФарм» (договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 07.06.2011 року), представником якої був ОСОБА_3 До моменту продажу ТзОВ «Денімекс-Україна» ОСОБА_4 з ОСОБА_3 не був знайомий, доручень йому не давав. Статутні документи та печатка підприємства були передані ОСОБА_3 в приміщенні нотаріуса після продажу ТзОВ «Денімекс-Україна». Також доручення на ім'я ОСОБА_3, крім нього, не міг виписати ніхто з третіх осіб. ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» йому не відома та ніяких фінансово-господарських операцій з даним товариством не здійснював. На момент продажу ТзОВ «Денімекс-Україна» на підприємстві відсутні основні засоби, залишки ТМЦ, кошти. Останні фінансово-господарські операції на ТзОВ «Денімекс-Україна» ОСОБА_4 здійснював у березні 2011 року.

Повноваження ОСОБА_3 поставлені податковим органом під сумнів і через відомості з Єдиного реєстру довіреностей, надані листом Волинської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України від 03.10.2011 року № 03-18/803, про видані ОСОБА_4 довіреності на ім'я третіх осіб, серед яких ОСОБА_3 відсутній.

Крім того, в акті перевірки № 8842/23-2/20136463 від 02.11.2011 року вказано про недотримання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 8, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, положень статей 203, 215, 216 ЦК України.

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення норм ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по договору № 7/04-11 від 07.04.2011 року, а також порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», пункту 138.1 статті 138, пункту 198.2 статті 198 ПК України, внаслідок чого ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» занижено податок на прибуток всього на суму 4267779 грн. 00 коп., порушення пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 3653000 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки № 8842/23-2/20136463 від 02.11.2011 року Луцькою ОДПІ прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

- № 0003592301 від 21.11.2011 року, яким ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 4267782 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем - 4267781 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. 00 коп., що є предметом розгляду в даній адміністративній справі (а. с. 8);

- № 0003602301 від 21.11.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 3653001 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем - 3653000 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. 00 коп., згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій за результатами перевірки ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» (а. с. 184). Дане податкове повідомлення-рішення було предметом розгляду в іншій адміністративній справі № 2а/0370/3495/11 (а. с. 79-82).

Податкове повідомлення-рішення № 0003592301 від 21.11.2011 року було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової адміністрації у Волинській області № 5559/10/25-006 від 16.12.2011 року про результати розгляду первинної скарги оскаржуване рішення залишене без змін, скарга - без задоволення та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на перший квартал 2011 року на 92157 грн. 00 коп. (а. с. 63-65). Рішенням Державної податкової служби України № 1366/6/10-2115 від 20.01.2012 року повторна скарга платника податків, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, залишена без задоволення (а. с. 69-70). На збільшену суму грошового зобов'язання за результатами адміністративного оскарження у розмірі 92157 грн. 00 коп. Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 20.12.2011 року № 0004132301 (а. с. 9).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.02.2010 року № 2755-VI (чинного з 01.01.2011 року, з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач довів правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 21.11.2011 року № 0003592301, з огляду на таке.

Як передбачено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (чинного з 01.04.2011 року), об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

перелічені в ПК України витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Крім того, відповідно до статті 203 ЦК України від 16.01.2003 року № 435-IV (з змінами і доповненнями) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ про нікчемний характер угоди, укладеної між позивачем та не уповноваженим представником ТзОВ «Денімекс-Україна», судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню такі обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовані валові витрати: установлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції, рух активів у процесі здійснення господарської діяльності, установлення зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю позивача.

Судом встановлено, що 07.04.2011 року було укладено договір купівлі-продажу № 7/04-11 між продавцем ТзОВ «Денімекс-Україна» в особі представника ОСОБА_3, що діяв на підставі довіреності від 04.04.2011 року, та покупцем ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» в особі генерального директора ОСОБА_8, що діяла на підставі статуту (а. с. 117), до якого вносилися зміни додатковими угодами № 1 від 17.05.2011 року, № 2 від 08.06.2011 року, № 3 від 28.06.2011 року (а. с. 118-120). При цьому, дві останні додаткові угоди підписані від імені ТзОВ «Денімекс-Україна» ОСОБА_3 як директором товариства.

Предметом зазначеного договору була купівля-продаж будівельних матеріалів та товарів в асортименті згідно накладних на загальну суму 10000000 грн. 00 коп., в подальшому їх обсяг збільшено до 30000000 грн. 00 коп. Відповідно до умов договору поставка проводиться за рахунок продавця, приймання-передача товару по кількості та якості здійснюється представниками обох сторін договору згідно з наданими продавцем супровідними документами на товар. Розрахунки за даним договором проводяться у гривнях, а внесеними додаткового угодою № 3 від 28.06.2011 року змінами порядок розрахунків визначався шляхом передачі простого векселя.

Судом в ході розгляду справи були досліджені надані сторонами письмові докази, що стосуються повноважень ОСОБА_3 як представника ТзОВ «Денімекс-Україна».

Зокрема, до матеріалів справи долучена довіреність, видана у місті Києві 04.04.2011 року ОСОБА_3, що проживає у АДРЕСА_1, про те, що йому доручається від імені ТзОВ «Денімекс-Україна» (юридична адреса м. Київ, вул. Кіквідзе, 18) вчиняти визначені дії (а. с. 72). Проте, з тексту довіреності не вбачається за можливе встановити особу, яка її видала та уповноважила ОСОБА_3 вчиняти дії від імені ТзОВ «Денімекс-Україна» (зокрема, не зазначено прізвище та ініціали особи, яка підписала таку довіреність). В тексті довіреності відсутня будь-яка вказівка на те, що така довіреність видана уповноваженою особою, зокрема, особою, що діяла від імені ТзОВ «Денімекс-Україна», а єдиною ознакою, що свідчить про відношення ТзОВ «Денімекс-Україна» до даної довіреності є лише печатка цього підприємства на підписі невідомої особи.

Відповідно до статей 244-246 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи. Стаття 1000 ЦК України визначає, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

З тексту довіреності від 04.04.2011 року (а. с. 72) не можна чітко визначити, ким саме від імені ТзОВ «Денімекс-Україна» вона видана, яким органом чи посадовою особою, та ідентифікувати цю особу і її повноваження на видачу довіреності.

Суд ставить під сумнів повноваження ОСОБА_3 діяти від імені ТзОВ «Денімекс-Україна» згідно з довіреністю від 04.04.2011 року також з огляду на письмові пояснення ОСОБА_4, директора ТзОВ «Денімекс-Україна» до 08.06.2011 року, відібраними 27.09.2011 року та 28.11.2011 року ст. лейтенантом відділу податкової міліції Луцької ОДПІ ОСОБА_5 (а. с. 182-183, 190-194). Зі змісту таких пояснень слідує, що підприємницька діяльність від імені ТзОВ «Денімекс-Україна» здійснювалася лише ОСОБА_4, право підпису документів та печатку до моменту продажу товариства він нікому не передавав. При відібранні пояснень ОСОБА_4 надано для ознайомлення довіреність від 04.04.2011 року, що уповноважувала ОСОБА_3 діяти від імені ТзОВ «Денімекс-Україна», проте ОСОБА_4 пояснив, що такий документ йому не відомий, ним не підписувався, відтиск печатки ним не проставлявся. Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_5, котрий відбирав пояснення у колишнього директора ТзОВ «Денімекс-Україна», підтвердив, що саме такого змісту пояснення надав ОСОБА_4

Суд також не бере до уваги як доказ, який би підтверджував повноваження ОСОБА_3 на вчинення дій від імені ТзОВ «Денімекс-Україна» протягом травня-червня 2011 року, довіреність від 14.11.2008 року про уповноваження Галамая А.В. на вчинення дій від імені ТзОВ «Денімекс-Україна» (а. с. 75) та генеральну угоду на управління підприємством, укладену 14.11.2008 року, за якою Галамай А.В., діючи як представник за дорученням від імені ТзОВ «Денімекс-Україна», уповноважує управителя ОСОБА_3 вчиняти дії від імені товариства (а. с. 73-74), оскільки довіреність від 14.11.2008 року не передбачала права на передоручення та була видана строком до 31.12.2008 року. Крім того, у тексті договору купівлі-продажу № 7/04-11 від 07.04.2011 року зазначено, що ОСОБА_3 діє саме на підставі довіреності від 07.04.2011 року, тобто, відсутнє будь-яке посилання на довіреність від 14.11.2008 року та генеральну угоду на управління підприємством від 14.11.2008 року як на документи, що підтверджують повноваження ОСОБА_3 (а. с. 117).

Відповідно до статті 240 ЦК України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Згідно зі статтею 1005 ЦК України повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Повірений має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя.

Статтею 247 ЦК України визначено, що строк довіреності встановлюється у довіреності. Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана.

Суд також не бере до уваги рішення засновника ТзОВ «Денімекс-Україна» № 1-10 від 01.07.2011 року про визнання та схвалення дій ОСОБА_3 як представника товариства, зокрема, документів, що ним укладені між ТзОВ «Денімекс-Україна» та ТзОВ фірма «Феміда-Інтер», з огляду, зокрема, на те, що в тексті цього рішення викладені відомості про обставини, які в часі (тобто станом на 01.07.2011 року) ще не могли настати (а. с. 76). Це стосується тих обставин, що ОСОБА_3 представив для огляду засновнику звіти - податкові декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року, подані до ДПІ у Печерському районі міста Києва, тоді як 30.06.2011 року лише закінчився звітний період, а строк подання такої звітності встановлено до 20.07.2011 року. Крім того, у рішенні засновника № 1-10 від 01.07.2011 року йдеться про ймовірні сумніви зі сторони контролюючих органів щодо наявності повноважень у ОСОБА_3 щодо підписання договору з ТзОВ фірма «Феміда-Інтер», проте такі сумніви виникли під час планової перевірки ТзОВ фірма «Феміда-Інтер», яка проводилася у жовтні-листопаді 2011 року.

Судом також були досліджені обставини на підтвердження реальності фактів поставки товарів від ТзОВ «Денімекс-Україна» до ТзОВ фірма «Феміда-Інтер», по яких позивач як покупець сформував валові витрати.

При цьому встановлено, що поставка товару згідно з договором купівлі-продажу № 7/04-11 від 07.04.2011 року оформлена видатковими накладними, актами приймання-передачі, складеними у місті Луцьку за участю генерального директора ОСОБА_8 (покупець) та представника ОСОБА_3 (продавець), податковими накладними, складеними протягом періоду з травня 2011 по червень 2011 року, всього поставлено товару на суму 21918000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 3653000 грн. 00 коп. (а. с. 121-167). Розрахунки між сторонами проведені шляхом передачі двох простих векселів на загальну суму 21918000 грн. 00 коп. згідно з актами приймання-передачі векселя (а. с. 168-171).

Інших документів, які б підтверджували факти перевезення вантажу, приймання його на складі матеріально-відповідальними особами з оформленням доручень на одержання ТМЦ, оприбуткування товару на складі позивачем суду не надано, хоча суд вживав заходи, визначені частинами четвертою, п'ятою статті 11 КАС України, зокрема, ухвалою про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 14.02.2012 року зобов'язував позивача подати документи на підтвердження обставин реального виконання договору купівлі-продажу № 7/04-11 від 07.04.2011 року (а. с. 89-90).

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як обов'язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Згідно із пунктом 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Пунктами 1, 2 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 року № 488/346 затверджено типову форму № 1-ТН «Товарно-транспортна накладна» (складається у чотирьох примірниках, з яких 1 - вантажовідправнику, 2 - вантажоодержувачу, 3,4 - автопідприємству) та визнано обов'язковим застосування вказаної форми всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Відповідно до пунктів 2-4 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 16.05.1996 року № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України

12.06.1996 року за № 293/1318 (з наступними змінами та доповненнями) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Вказані положення нормативно-правових актів не дотримані позивачем.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХIV (з наступними змінами та доповненнями) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт реальної поставки товарів від ТзОВ «Денімекс-Україна» до ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» згідно із договором купівлі-продажу № 7/04-11 від 07.04.2011 року, оскільки суду в підтвердження перевезення вантажу автомобільним транспортом не надані товарно-транспортні накладні, які згідно з чинним законодавством є єдиними для всіх учасників транспортного процесу юридичними документами, що призначені для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та мають зберігатись у покупця незалежно від того, хто здійснював перевезення вантажу (покупець чи продавець). Не надано суду журнал обліку довіреностей з вказівкою на конкретних матеріально-відповідальних осіб (працівників позивача), які отримували ТМЦ. З пояснень представника позивача та доданих документів вбачається, що ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» має складські приміщення у селі Дерно Луцького району (а. с. 188), проте акти приймання-передачі товару (а. с. 138-152) складалися у місті Луцьку, що також свідчить про формальне складання документації без фактичної поставки товару та його приймання покупцем. Такі невідповідності виявлені судом і в інших документах позивача. Так, наприклад, у додатковій угоді № 1 від 17.05.2011 року адресою продавця зазначено не місцезнаходження юридичної особи ТзОВ «Денімекс-Україна» (м. Київ, вул. Кіквідзе, 18), а нового власника, яким став з 07.06.2011 року ТзОВ «МультіФарм» (м. Харків, пр. Тракторобудівників, 140-б/75) (а. с. 118).

Відповідно до даних витягу з офіційного веб-сайту Державної податкової служби України станом на 14.03.2012 року щодо анульованих свідоцтв платників ПДВ вбачається, що з ініціативи податкового органу 08.12.2011 року анульоване свідоцтво платника ПДВ ТзОВ «Денімекс-Україна» з такої підстави: ненадання платником податку протягом 12 місяців декларації з цього податку та/або подання такою особою декларації, яка свідчить про відсутність оподатковуваних поставок (тобто, підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V ПК України) (а. с. 224).

Відповідно до підпункту 5.2.3 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 978, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1400/18695, яке діяло до набрання чинності Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 року № 1394, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 року за № 1369/20107, тобто 16.12.2011 року, рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей), якими є: акт або довідка підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу).

На думку суду, з наведених даних слідує про недекларування поставок товарів продавцем у спірний період по операціях з ТзОВ фірма «Феміда-Інтер», не відображення відповідних зобов'язань зі сплати податків по господарських операціях продажу, по яких позивач сформував податковий кредит та валові витрати.

Дослідивши подані сторонами письмові докази по справі, заслухавши показання свідка ОСОБА_5, який відбирав пояснення у колишнього керівника ТзОВ «Денімекс-Україна» ОСОБА_4, суд прийшов до переконання про відсутність реального виконання договору купівлі-продажу № 7/04-11 від 07.04.2011 року, укладення його з формальним оформленням документів (видаткових та податкових накладних, актів приймання-передачі) ОСОБА_3 від імені ТзОВ «Денімекс-Україна» без належних повноважень на вчинення таких дій, з метою сформувати позивачу валові витрати та зменшити оподаткований дохід при обчисленні податку на прибуток підприємства.

Суд не погоджується з позицією ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» про те, що лише визнання договору недійсним у судовому порядку може впливати на податковий облік платника податку по такій операцій, оскільки наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. В податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також не бере до уваги покликання представника позивача на рішення господарського суду Волинської області від 05.12.2011 року, що набрало законної сили, у справі № 5004/2408/11, яким відмовлено в задоволенні зустрічного позову ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» до ТзОВ «Денімекс-Україна» про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 7/04/11 від 07.04.2011 року, оскільки вказане судове рішення обґрунтоване тим, що представлені представником відповідача по зустрічному позову ксерокопії документів не є належними та допустимими у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують або спростовують повноваження представника ТзОВ «Денімекс-Україна» ОСОБА_3 на укладення спірного договору, а тому саме з цієї підстави суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову (а. с. 199-200). Відтак, рішенням господарського суду Волинської області від 05.12.2011 року не встановлено обставин щодо наявності повноважень у ОСОБА_3 на укладення договору купівлі-продажу № 7/04-11 від 07.04.2011 року між ТзОВ «Денімекс-Україна» та ТзОВ фірма «Феміда-Інтер».

Крім того, не приймає суд до уваги покликання представника позивача на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року у справі № 2а/0370/3495/11, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003602301 від 21.11.2011 року про донарахування ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» податку на додану вартість з тих самих господарських операцій з ТзОВ «Денімекс-Україна» (а. с. 79-82), оскільки вказана постанова не набрала законної сили, а тому в розумінні частини четвертої статті 72 КАС України не є підставою для звільнення від доказування.

Згідно із частиною першою статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні у справі докази, суд прийшов до переконання, що в ході судового розгляду даної справи Луцькою ОДПІ доведено порушення ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» податкового законодавства, зокрема, пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138 ПК України, внаслідок чого ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» занижено податок на прибуток на суму 4267779 грн. 00 коп. Відтак, Луцька ОДПІ правомірно прийняла податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011 року № 0003592301, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування до задоволення не підлягають.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 листопада 2011 року № 0003592301 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 19 березня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх