Ухвала суду № 26409317, 27.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 р.Справа № 3/1-07/5018Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Господарського суду Полтавської областi від 20.02.2007р. по справі № 3/1-07/5018

за позовом Приватного підприємства "Фірма Драйв"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві за участю прокуратури м.Полтави

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

20.12.2006 року позивач - Приватне підприємство «Фірма «Драйв» (далі по тексту - ПП «Фірма «Драйв») звернувся до Господарського суду Полтавської області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту - ДПІ у м. Полтаві, відповідач), в якому просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0000452310/0 від 27.04.2006 р., № 0000452310/1 від 07.06.2006 р., № 0000452310/2 від 21.08.2006 р., № 0000452310/3 від 31.10.2006 р.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 20.02.2007 року по справі № 3/1-07 позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві: (1) № 0000452310/0 від 27.04.2006 р., (2) № 0000452310/1 від 07.06.2006 р., (3) № 0000452310/2 від 21.08.2006 р., та (4) № 0000452310/3 від 31.10.2006 р., за якими приватному підприємству "Фірма "Драйв" визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 473547,27 грн., в т.ч. основний платіж - 315698, 18 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 151849,09 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Фірма "Драйв" (м. Полтава, вул. Менделєєва, 23, 36000) - 3,40 грн. судових витрат.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову Господарського суду Полтавської області від 20.02.2007 року по справі № 3/1-07 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037. Вказує, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, виписаним підприємством ПП «Анзор», яке на зареєстроване в якості платника ПДВ. Пояснив, що відповідно до рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11.04.2006 року визнано недійсними з моменту реєстрації установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ПП «Анзор» - з моменту внесення до реєстру платників ПДВ (акт ДПІ у м. Полтаві про анулювання свідоцтва № 128 від 12.07.2006 р.). Зазначив, що засновник ПП «Анзор» ОСОБА_1 підприємницької діяльності не вела, про господарські відносини ПП «Анзор» з іншими суб`єктами підприємницької діяльності не обізнана; внесків до статуного фонду ПП «Анзор» не робила; фінансово-господарських документів та податкової звітності ПП «Анзор» не бачила та не підписувала; установчі документи підприємства не складала та не підписувала. Директор ПП «Анзор» ОСОБА_2, підприємницькою діяльністю ніколи не займався, накладних (податкових накладних) на реалізацію товарів (послуг) не підписував, до діяльності ПП «Анзор» жодного відношення не має; паспортні дані та прізвище ОСОБА_2 як директора ПП «Анзор» використовувались невстановленими особами без його волевиявлення, в той час як договори купівлі-продажу від 02.06.2003 р. та від 02.01.2004 р. підписані саме ОСОБА_2 З огляду на викладене, стверджує про нікчемність угод між ПП «Фірма «Драйв» та ПП «Анзор», в зв`язку з чим податкові накладні, виписані вказаним контрагентом, не дають права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.05.2007 р. провадження у справі № 3/1-07 за позовом Приватного підприємства «Фірма «Драйв» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві за участю Прокуратури м.Полтава про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Полтаві - зупинено до набрання законної сили судових рішень по справам № 17/20, № 9/66, розгляд яких призначено у Господарському суді Полтавської області.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 15.07.2010 року за результатами розгляду касаційної скарги ПП «Фірма «Драйв» зазначену ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.05.2007 р. про зупинення провадження у справі № 3/1-07 - залишено без змін.

В зв`язку з ліквідацією Київського міжобласного апеляційного господарського суду справу № 3/1-07 передано до Харківського апеляційного адміністративного суду для розгляду апеляційної скарги ДПІ у м. Полтаві.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011р. прийнято до провадження адміністративну справу № 3/1-07 за позовом Приватного підприємства «Фірма «Драйв»до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, за участю прокуратури м.Полтави, про скасування податкових повідомлень-рішень, справі присвоєно № 3/1-07/5018.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2012р. поновлено провадження у справі № 3/1-07/5018 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві на постанову Господарського суду Полтавської області від 20.02.2007р.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 26.04.2006 р. по 27.04.2006 р. фахівцями ДПІ у м. Полтаві проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПП «Фірми «Драйв» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ПП «Анзор» за період з 01.01.2003 р. по 01.01.2006 р., про результати якої складено акт № 164/23-8/25162198 від 27.04.2006 р. (а.с.31-37).

Зазначеним актом зафіксовано порушення ПП "Фірма "Драйв" п.2, п.4, п.5, п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (із змінами і доповненнями), пп.7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 315698,18 грн. (за період червня 2003 року - листопада 2005 року).

На підставі вказаних висновків акту перевірки ДПІ в м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000452310/0 від 27.04.2006 р. про визначення позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 473 547, 27 грн., в т.ч. за основним платежем - 315698,18 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 157 849, 09 грн. (а.с.12).

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПІ у м. Полтаві, ДПА в у Полтавській області, ДПА України. За результатами розгляду, скарги позивача були залишені без задоволення, спірне податкове повідомлення-рішення -без змін, та були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000452310/1 від 07.06.2006 р., № 0000452310/2 від 21.08.2006 р., № 0000452310/3 від 31.10.2006 р. про визначення ПП «Фірма «Драйв» податкового зобов`язання з податку на додану вартість на ту ж суму, що й у податковому повідомленні-рішенні з дріб`ю 0 (а.с.9-12, 15-30).

Скориставшись правом, наданим положеннями пп. 5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час виникнення спірних правовідносин, позивач оскаржив спірні податкові повідомлення-рішення № 0000452310/0 від 27.04.2006 р., № 0000452310/1 від 07.06.2006 р., № 0000452310/2 від 21.08.2006 р., № 0000452310/3 від 31.10.2006 р. до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Інших обмежень для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту Законом України «Про податок на додану вартість» не встановлено.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що висновок відповідача про порушення ПП «Фірма «Драйв» вимог п.2, п.4, п.5, п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (далі - Порядок № 165), пп.7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та заниження податку на додану вартість на загальну суму 315698,18 грн., ґрунтується на тому, що установчі документи та свідоцтво платника ПДВ контрагента позивача ПП «Анзор» визнані недійсними за рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11.04.2006 р., яке набрало законної сили 22.04.2006 р. (а.с.40-41); засновник ПП «Анзор» ОСОБА_1 та директор - ОСОБА_2 пояснили, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Анзор» не мали, жодних первинних документів не підписували, в зв`язку з чим відповідачем зроблено висновок, що податкові накладні від імені ПП «Анзор» виписані особами, які не мають повноважень на здійснення таких операцій, а відтак, не дають права на віднесення ПДВ до складу податкового кредиту.

Колегія суддів вважає такий висновок відповідача необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи, з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві було подано до Господарського суду Полтавської області позовні заяви про визнання недійсними з моменту укладення господарських зобов`язань, що виникли між ПП «Фірма «Драйв» та ПП «Анзор» на підставі договорів купівлі-продажу від 02.01.2004 р. на суму 1501667,80 грн. та від 02.06.2003 р. на суму 372013,64 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участі ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.03.2008 р. закрито провадження в адміністративній справі № 17/20 за позовом ДПІ у м. Полтаві до ПП «Фірма «Драйв», ПП «Анзор» про визнання господарського зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 02.01.2004 р. між відповідачами на суму 1501667,80 грн. недійсним з моменту укладення (а.с.217-218).

Зазначена ухвала ніким не оскаржена та набрала законної сили.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 08.08.2007 р. по справі № 9/66 в задоволенні позову ДПІ у м. Полтаві до ПП «Фірма «Драйв», ПП «Анзор» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.06.2003 р. між відповідачами по справі на суму 372013,64 грн. з моменту укладення (а.с.219-220).

Зазначена постанова Господарського суду Полтавської області від 08.08.2007 р. набрала законної сили як така, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2008 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду від 02.02.2012 р. (а.с.221-224).

Так, в рамках розгляду справи № 9/66 судом першої інстанції встановлено та підтверджено судами апеляційної та касаційної інстанції, що ПП «Фірма «Драйв» та ПП «Анзор» було укладено договір купівлі-продажу від 02.06.2003 року, за умовами якого продавець - ПП „Анзор" зобов'язується передати у власність покупця - ПП „Фірма „Драйв" товар - автозапчастини, а покупець - прийняти та оплатити товар.

В рамках виконання умов договору продавцем були виписані податкові накладні на загальну суму 372013,64грн. ПП „Фірма „Драйв" провело розрахунки з ПП „Анзор", що підтверджується випискою по розрахунковому рахунку.

В ході перевірки податковими органами було з'ясовано, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11.04.2006 року, яке набрало законної сили 22.04.2006 року, визнано недійсним статут ПП „Анзор" з моменту його реєстрації та визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість.

Судом першої інстанції також встановлено, що згідно довідки Головного управління статистики у Полтавській області від 26.06.2007 року №09/2-915 ПП „Анзор", код 23811534, станом на 26.06.2007 рік значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду, спірний договір виконаний сторонами в повному обсязі, зокрема відповідач-2 поставив відповідачу-1 певний товар, а відповідач-1 прийняв його та оплатив, сплативши при цьому в ціні товару суму податку на додану вартість.

На момент укладання договору купівлі-продажу від 02.06.2003 та його виконання, відповідачі були зареєстровані в установленому порядку як суб`єкти підприємницької діяльності, як платники податку на додану вартість, тобто мали право на укладення угод, на видачу податкових накладних.

На підтвердження того, що угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, позивач посилався на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11.04.2006 р., яким визнано недійсним установчі документи ПП «Анзор» з моменту реєстрації.

З приводу таких доводів ДПІ у м. Полтаві Вищим адміністративним судом в ухвалі від 02.02.2012 р. зазначено, що наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням місцевого суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладені угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Стаття 208 Господарського кодексу України за предметом регулювання та встановленими наслідками співпадає зі статтею 49 ЦК УРСР. Разом з тим її застосування судом при вирішенні спору можливе в разі посилання позивача як на матеріально-правову підставу позовних вимог в частині стягнення з відповідачів відповідних грошових сум.

Позивач у позовній заяві не послався на статтю 208 Господарського кодексу України, під час судового розгляду підстави позову не змінював.

Крім того, санкції, встановлені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися як сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не доведено укладення спірної угоди з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Враховуючи викладене, з огляду на положення ч. 1 ст. 72 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що реальність господарських операцій з продажу товарів позивачеві підприємством ПП «Анзор» підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.

Беручи до уваги види діяльності ПП «Фірма «Драйв» згідно довідки з Головного управління статистики в Полтавській області (а.с.8) - оптова торгівля авто товарами, капітальний ремонт вантажних, легкових автомобілів та автобусів; технічне обслуговування та ремонт автомобілів за замовленням населення - колегія суддів вважає, що придбані у ПП «Анзор» ТМЦ - автозапчастини - призначені для використання у господарській діяльності позивача.

Колегією суддів не беруться до уваги посилання відповідача на пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, згідно якого податкова накладна вважається недійсною у разі заповнення її іншою особою, ніж вказаною у п.2 даного Порядку.

Так, пунктом 2 Порядку № 165 встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З огляду на наведену норму права, твердження відповідача про те, що спірні податкові накладні повинні складатися обов`язково керівником (засновником або директором) підприємства, колегія суддів вважає довільним тлумаченням п.2 Порядку № 165.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судами апеляційної та касаційної інстанції в ході розгляду справи № 9/66, як позивач - ПП «Фірма «Драйв» так і його контрагент - ПП «Анзор» - були зареєстровані в установленому порядку як суб`єкти підприємницької діяльності, та як платники податку на додану вартість, тобто мали право на укладення угод, та видачу податкових накладних.

Колегія суддів відмічає, що акт про анулювання свідоцтва ПДВ ПП «Фірма «Драйв» складено лише 12.07.2006 року (а.с.62), в той час як господарські операції за спірними договорами між ПП «Фірма «Драйв» та ПП «Анзор» тривали в період з червня 2003 року по листопад 2005 року.

Тобто, свідоцтво платника ПДВ ПП «Анзор» було анульовано після завершення господарських операцій вказаного підприємства з позивачем.

Колегія суддів вказує, що подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ не позбавляє правового значення раніше виписані ним податкові накладні.

При цьому, колегія суддів відмічає, що в акті перевірки фактичне виконання господарських операцій між позивачем та ПП «Анзор» не ставиться під сумнів відповідачем по справі.

Так, в акті перевірки зазначено, що протягом перевіряємого періоду згідно бухгалтерського обліку ПП «Фірма «Драйв» на підставі накладних, виписаних від імені ПП «Анзор» оприбутковано товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1894189 грн., в т.ч. 315698,18 грн. Включення до складу податкового кредиту ПП «Фірма «Драйв» підтверджується податковими накладними, виписаними від імені ПП «Анзор». Оплата здійснювалась через розрахунковий рахунок.

Також, в ході перевірки фахівцями ДПІ у м. Полтаві було досліджено відображення господарських операцій з придбання товарів у ПП «Анзор» в бухгалтерському обліку (кореспонденцією рахунків) ПП «Фірма «Драйв» (арк. 9-11 акту перевірки).

Жодних зауважень щодо форми виданих ПП «Анзор» податкових накладних або інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку відповідачем в акті перевірки не зафіксовано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем по відносинам з ПП «Анзор» виконано вимоги ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» : отримано від свого контрагенту ПП "Анзор" за умовами договору купівлі-продажу від 02.06.03 р. та від 02.01.04 р. товарно-матеріальні цінності відповідно до накладних, отримано від контрагента ПП "Анзор" оригінали податкових накладних, сплачено на користь ПП "Анзор" грошові кошти в безготівковому порядку з ПДВ, включеного до ціни товару, а відтак, ПП «Фірма «Драйв» правомірно віднесено до податкового кредиту червня 2003 року - листопада 2005 року суму в розмірі 315 698,18 грн..

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки № 164/23-8/25162198 від 27.04.2006 р. порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій, є протиправними та підлягають скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Полтавської областi від 20.02.2007р. по справі № 3/1-07/5018 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.