Ухвала суду № 26409302, 04.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 р.Справа № 2а-7143/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання - Волкової А.М.

представників сторін : позивача - ОСОБА_1, відповідача - Міхєєвої В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2012р. по справі № 2а-7143/12/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби

про про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_3, позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС, в якому просила суд скасувати податкове повідомлення -рішення відповідача від 21.02.2012р. №0000621701 у повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2012р. по справі № 2а-7143/12/2070 адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 21.02.2012 року №0000621701.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2012р. по справі № 2а-7143/12/2070 та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм ст.129 Конституції України, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, ст..ст.1, 3, 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.9, 159 КАС України, ненадання належної оцінки доказам у справі з підстав та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні та в надісланих до суду апеляційної інстанції письмових запереченнях проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції їх відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване. Зазначив, що позивачем цілком правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суму в розмірі 27 150,00 грн. по реальній господарській операції із ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», яка повністю підтверджені відповідними первинними документами (податковими накладними, рахунками-фактурами, накладними, платіжними дорученнями). Наполягає на тому, що викладені в акті перевірки висновки про нікчемність укладеної позивачем угоди із вказаним контрагентом не підкріплені жодними доказами, зроблені відповідачем виключно з урахуванням даних акту позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" від 15.11.2011 р. №2576/234/33010817 за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2011 р. без посилання на відповідні первинні документи та носять характер суб`єктивних припущень. За таких обставин, вважає податкове повідомлення-рішення від 21.02.2012р. №0000621701 про збільшення ФОП ОСОБА_3 податкового зобов`язання по податку на додану вартість в загальній сумі 33937,5 грн., таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області з 30.01.2012 р. по 03.02.2012 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (далі -ФОП ОСОБА_3) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період : липень 2011 року по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Южспецатоменергомонтаж", код ЄДРПОУ 33010817, за результатами якої складено акт перевірки від 07.02.2012 р. №74/17-0-25/НОМЕР_1 (а.с. 7-31).

Так, за висновками вищевказаного акту встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій у ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) по придбанню товарів у ТОВ «ЮСАЕМ» (код 33010817) за липень 2011р., відсутність об'єкту оподаткування при придбанні товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.185, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в зв'язку з придбанням товарів у ТОВ "ЮСАЕМ» на загальну суму 162900,00 грн., в т.ч. ПДВ - 27150,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ФОП ОСОБА_3 винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.02.2012 р. №0000621701 (а.с. 6).

Податковим повідомленням-рішенням від 21.02.2012 р. №0000621701 згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст.54 та ст. 185, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 33937,50 грн., у тому числі за основним платежем -27150 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6787,5 грн.

29.02.2012 р. ФОП ОСОБА_3 в рамках адміністративного оскарження податкового зобов'язання відповідно до ст.56 Податкового кодексу України направлено до ДПС у Харківській області скаргу про перегляд податкового повідомлення-рішення від 21.02.2012р. №0000621701, застосованого до ФОП ОСОБА_3, за результатами якої рішенням ДПС у Харківській області від 10.05.2012 р. №570/Т/10.2-17, скарга підприємця залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 21.02.2012р. №0000621701 - без змін (а.с. 42-44).

21 травня 2012 р. ФОП ОСОБА_3 направлено до ДПС України повторну скаргу про перегляд податкового повідомлення-рішення від 21.02.2012р. №0000621701, застосованого до ФОП ОСОБА_3, за результатами розгляду якої рішенням ДПС України від 07.06.2012 р. №14535/Т/10-2315, скарга підприємця залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 21.02.2012р. №0000621701 - без змін (а.с. 45-49).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для висновку ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС про порушення ФОП ОСОБА_3 ст.185, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України та винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугували висновки акту позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" від 15.11.2011р. №2576/234/33010817 за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2011 р., за якими всі правочини, які укладені цим товариством, у тому числі і з позивачем, є нікчемними, внаслідок чого ФОП ОСОБА_3 завищено податковий кредит за перевіряємий період в розмірі 27 150,00 грн.

Як вбачається з вказаного акту перевірки, зазначені розбіжності виникли за рахунок встановлення відсутності факту вчинення господарських операцій ФОП ОСОБА_3 за липень 2011 р. по придбанню товарів у ТОВ "Южспецатоменергомонтаж", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" на загальну суму 162900 грн., у т. ч. ПДВ -27150 грн.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказані твердження Харківської ОДПІ помилковими, безпідставними та такими, що не можуть бути підставою для висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ФОП ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу №310701 від 31.07.2011 р. із ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" зобов'язується передати у власність Покупця - ФОП ОСОБА_3 жмих соняшниковий, а Покупець зобов'язується сплатити за товар визначену даним договором суму (а.с.51-52).

На підставі вказаного договору підприємець придбав жмих соняшниковий відповідно до видаткової накладної №РН-310701 від 31.07.2011 р. та податкової накладної №331 від 31.07.2011 р. на загальну суму 162 900,00 грн., у тому числі ПДВ - 27 150,00 грн. (а.с. 54-55).

Колегією суддів встановлено, що виписана ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" податкова накладна оформлена у відповідності до вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Оплата за придбаний жмих соняшниковий здійснена у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою про сплату від 24.10.2011 р. на суму 162 900,00 грн., яка міститься в матеріалах справи (а.с. 66).

Транспортування придбаного товару проведено власним транспортом позивача, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних №0005110 від 31.07.2011 року, №0005111 від 31.07.2011 року, №0005109 від 31.07.2011 року, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 56-59), керування якими здійснювали водії на підставі укладених з позивачем трудових договорів від 23.06.2009 року, від 01.04.2011 року, від 14.11.2008 року (а.с. 60-65).

Зберігання жмиху соняшникового здійснювалось на складі, орендованому відповідно до договору оренди складу від 01.01.2011 р., укладеному із ФОП ОСОБА_4 та актами здачі-приймання виконаних робіт від 31.08.2011 року, від 31.07.2011 року (а.с. 98-99), на адресу якого позивачем було доставлено товар.

На підтвердження фактичного використання отриманого від ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" товару у власній господарській діяльності позивачем надано до суду копії договору купівлі-продажу №4 від 14.01.2011 року, рахунки №02/08-1 від 02.08.2011 року, №10/08-1 від 10.08.2011 року, видаткові накладні №02/08-1 від 02.08.2011 року, №10/08-1 від 10.08.2011 року, податкові накладні №1 від 02.08.2011 року, №3 від 10.08.2011 року, реєстр виданих податкових накладних за серпень 2008 року, довіреності на отримання товару №650 від 01.08.2011 року, №676 від 09.08.2012 року, товарно-транспортні накладні №0026823 від 02.08.2011 року, №0026824 від 02.08.2011 року, №631288 від 10.08.2011 року, №631289 від 10.08.2011 року, виписки з банку, з яких вбачається, що жмих соняшниковий позивачем було в подальшому реалізовано ТОВ "Бурат-Агро"по ціні за тонну - 1833,3333 грн. (без ПДВ), що є вищою ніж за придбану у ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" (а.с. 76-92, 96-97). Господарські зобов'язання за договором купівлі-продажу №4 від 14.01.2011 року виконані сторонами у повному обсязі. Зазначені господарські операції включені позивачем до загального обсягу постачання за серпень 2011 року, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2011 року (а.с. 93-95).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с. 73-74) видами діяльності ФОП ОСОБА_3 визначено наступні: виробництво рафінованої олії та жирів, виробництво нерафінованої олії та жирів, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, роздрібна торгівля іншими продовольчими товарами.

Тобто, придбаний жмих соняшниковий, що є кормом для тварин, відповідає господарській діяльності підприємця.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та не спростовано відповідачем, що ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" (індивідуальний податковий номер -330108120236) на час здійснення спірної господарської операції мало чинне свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17.06.2004 р. №28031470, видане Харківською ОДПІ (а.с. 75), яке було анульовано лише 18.10.2011 р., вже після закінчення правовідносин між позивачем та вказаним контрагентом.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, за яким податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Оцінивши вищеперелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що досліджені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні угоди взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів ані до суду першої ані до суду апеляційної інстанцій відповідачем не надано, а судами, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано.

За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що всі висновки, які відображені в акті перевірки позивача базуються лише на висновках акту позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" від 15.11.2011р. №2576/234/33010817 за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2011 р., який надійшов від іншого податкового органу стосовно контрагента - ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" та не ґрунтуються на порушеннях щодо оформлення первинної документації позивача.

Зазначеним актом перевірки ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" зафіксовано неможливість реального здійснення вказаним контрагентом позивача фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у періоді з 01.07.2011-30.11.2011, непідтвердженість даних податкової звітності в порушення п.85.2 ст.85 та ст..44 Податкового кодексу України, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138, ст.ст.185, 187, 188, п.198.6 ст.198 44 Податкового кодексу України.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Порядок № 985), колегія суддів приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в Акті перевірки №74/17-0-25/НОМЕР_1 від 07.02.2012 р. суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання у ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" жмиху соняшникового, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Колегія суддів зауважує, що податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних бухгалтерських та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договору.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними.

Крім того, як вбачається з акту перевірки позивача, встановлення факту відсутності контрагента - ТОВ "Южспецатоменергомонтаж", за адресою реєстрації -смт. Пісочин, вул. Крупської, 16/А, кв. 19, здійснення податковим органом після спірних правовідносин.

Колегія суддів зазначає, що належним доказом останнього в розумінні положень ст. 70 КАС є дані про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації у Єдиному Державному Реєстрі підприємств та організацій України.

Однак, таких доказів відповідачем не надано.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у складі вартості придбаних у ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" товарів, на відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138, ст..ст.185, 187, 188, п.198.6 ст.198 44 Податкового кодексу України не може свідчити про неможливість фактичного постачання вказаним контрагентом жмиху соняшникового позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами, та, крім того, не позбавляє правового значення виписані ними податкові накладні та первинні документи по реальним господарським операціям, факт здійснення та оплати яких підтверджений документально; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманих позивачем товарів та послуг сторонами не заперечується.

Таким чином, в ході перевірки відповідачем не було зафіксовано фактів, що свідчили б про безтоварність операцій або їх фіктивність.

З огляду на викладене, підстави для визнання договору між позивачем та вказаним контрагентом нікчемним або недійсним у відповідача відсутні.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений, ні предмет цього правочину, ні зміст прав та обов'язків його сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов'язання за спірним договором як ФОП ОСОБА_3, так і ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" були виконані в повному обсязі та належним чином: отримано певний обсяг товарів, за який сплачено відповідну суму грошових коштів, позивачем нараховано та сплачено ПДВ на суму вартості товарів, що є підставою вважати такий договір укладеним, та таким, що має реальні правові наслідки.

Колегія суддів відмічає, що як позивач так і ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" у спірних правовідносинах на час видачі спірних податкових накладних були право- і дієздатними юридичними особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, тобто, у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України, мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, за якими позивачем віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем ст.185, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суми в розмірі 27150 грн., зроблений за відсутності належних і допустимих доказів, з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому не може слугувати підставою для зменшення позивачу податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

За таких обставин, факти викладених в акті перевірки від 07.02.2012 р. №74/17-0-25/НОМЕР_1 порушень слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.02.2012 року №0000621701 прийняте ДПІ у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби на підставі вказаних висновків акту - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2012р. по справі № 2а-7143/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.

Повний текст ухвали виготовлений 09.10.2012 р.