Ухвала суду № 26409301, 04.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 р.Справа № 2016/2а-5429/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05.07.2011р. по справі № 2016/2а-5429/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

16.06.2011 року ОСОБА_1 (далі по тексту -позивач) звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області (далі по тексту -УПФУ в Ізюмському районі Харківської області, відповідач), в якому просив суд:

1. Задовольнити позовну заяву, визнати протиправними дії та бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області, код 22682514, р/р 25603304513 в Ізюмському відділенні Ощадбанку України, МФО 350147, м. Ізюм, пр-т Леніна 2 , інд. 64309, щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі законодавчо встановленої відповідно до ст.54 та ст.50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, по 3 групі інвалідності - у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та 50 процентів мінімальної пенсії за віком, та відмови у розрахунку і виплаті у розмірі законодавчо встановленої кратної мінімальної пенсії за віком з розрахунку на час виплати з 01 січня 2011 року.

2. Відновити порушуване право та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області здійснити розрахунок та виплати державної пенсії по 3 групі інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.54 та ст.50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» законодавчо встановленої мінімальної пенсії за віком, з 01 січня 2011р.

3. Розгляд справи провести в порядку скороченого провадження.

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05.07.2011 року по праві № 2042/2-а-5429/11 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку, нарахуванні та виплаті державної пенсії та додаткової пенсії згідно норм ст. 50 та ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - незаконними.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області провести перерахунок та виплатити державну пенсію та додаткову пенсію ОСОБА_1 з 01.01. 2011 року у відповідності зі статтями 50 та 54 Закону України '"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановлений у ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням визначеного законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Судом першої інстанції справу розглянуто в порядку скороченого провадження.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що оскаржувану постанову судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наполягає на тому, що неправомірність в діях відповідача щодо нарахування пенсії позивачу відсутня, оскільки УПФУ в Ізюмському районі Харківської області при здійсненні обчислення позивачеві державної та додаткової пенсій діяло на підставі Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", постанов Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», № 654 від 16.07.2008 р. «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян», від 03.01.2002 р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету». Посилаючись на ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" наполягає на тому, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується винятково для визначення розмірів пенсії, призначених згідно із вказаним законом. Застосування мінімального розміру пенсії за віком для визначення надбавок, підвищень до пенсії та розмірів допомог Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено. З урахуванням викладеного, наполягає на тому, що УПФУ в Ізюмському районі Харківської області у спірних правовідносинах діяло в межах своїх повноважень, передбачених чинним законодавством, та в межах бюджетних асигнувань.

З огляду на приписи ч.8 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд даної адміністративної справи слід проводити в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні апеляційної скарги УПФУ в Ізюмському районі Харківської області слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання державної пенсії в розмірі, передбаченому ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та додаткової пенсії відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відповідач неправомірно відмовив у проведенні перерахунку даних пенсій за період з 01.01.2011 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача на отримання зазначених пенсій з 01.01.2011 року, а також зобов'язав відповідача здійснити такий перерахунок за вказаний період та забезпечити виплату державної та додаткової пенсій відповідно до вимог ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом IІІ групи, віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується доданими до справи копіями посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.02.1993 р., довідки МСЕК серії МСЕ № 050542 від 10.02.2000 року та має право на отримання державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008).

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по третій групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) особам, віднесеним до першої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам третьої групи - 50% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не наведені вище постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Відтак, враховуючи дату звернення позивача до суду з даним позовом (16.06.2011 року), шестимісячний строк звернення до суду (16.12.2010 року), та період, за який позивач просить захистити його права на отримання державної та додаткової пенсії (з 01.01.2011 року), колегія суддів зазначає, що підстави для невиплати позивачеві державної та додаткової пенсії у відповідності до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) з 01.01.2011 року відсутні, зміни у зазначену статтю не вносились, а тому колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованої відмови відповідача у здійсненні перерахунку пенсій за зазначений період.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обов'язок відповідача з 01.01.2011 року здійснювати позивачеві нарахування та виплату державної та додаткової пенсії у відповідності до приписів ст.ст.50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008).

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної з огляду на наступне.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При вирішенні спору суд першої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, обґрунтовано визнав, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008), застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року.

Пунктом 7 частини першої цього Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Отже, беручи до уваги, дату набрання чинності вищевказаною постановою, колегія суддів зазначає, що граничною датою при застосуванні положень ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є 22.07.2011 року.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05.07.2011р. по справі № 2016/2а-5429/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.