Ухвала суду № 26409220, 27.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/4386/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2012р. по справі № 2а-1670/4386/12

за позовом Миргородського міськрайонного центру зайнятості Полтавської області

до ОСОБА_1

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Миргородський міськрайонний центр зайнятості Полтавської області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_1, в якому просив суд стягнути з останньої до Фонду загальнообов`язкового державного страхування України на випадок безробіття в особі Миргородського міськрайонного центру зайнятості Полтавської області заборгованість (допомога по безробіттю) у розмірі 1 634,79 грн. на розрахунковий рахунок №37173161503202, ГУДС України в Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 22531726.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2012р. по справі № 2а-1670/4386/12 адміністративний позов задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Миргородського міськрайонного центру зайнятості Полтавської області (р/р №37173161503202, ГУДС України в Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 22531726) суму безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 1 634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) грн. 79 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2012р. по справі № 2а-1670/4386/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм ч.ч.1, 2 ст.99 КАС України, ст.2 Закону України "Про зайнятість населення", п.5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової служби України та Постановою Правління Пенсійного фонду України № 60/62/7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за № 232/16248. Вказала, що з 08.01.2003 року підприємницькою діяльністю не займалася, доходу від неї не отримувала. Ніяких відомостей відносно себе від позивача не приховувала. За таких обставин, вважає, що правомірно мала статус безробітної особи та законно отримала допомогу по безробіттю, а, відтак, підстав для стягнення з неї коштів за цим позовом у позивача немає.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 грудня 2003 року ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного центру зайнятості Полтавської області із заявою про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю. У поданій заяві відповідач зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та пенсії не отримує.

Наказом Миргородського міськрайонного центру зайнятості Полтавської області від 22 грудня 2012 року № НТ031222 відповідачу надано статус безробітної з 22 грудня 2003 року та призначено допомогу по безробіттю.

16 липня 2004 року наказом № НТ040716 відповідач була знята з обліку в Центрі зайнятості, у зв'язку з чим їй припинено виплату допомоги по безробіттю.

Отже, ОСОБА_1 була зареєстрована як безробітна у Миргородському міськрайонному центрі зайнятості Полтавської області з 22 грудня 2003 року по 16 липня 2004 року.

У відповідності до наданої Миргородською районною державною адміністрацією Полтавської області до Миргородського міськрайонного центру зайнятості інформації відносно ОСОБА_1 № 73-Р-10 від 07 вересня 2010 року позивачем було встановлено, що ОСОБА_1 розпорядженням голови Миргородської районної державної адміністрації від 31 липня 2001 року №213 надано право займатися підприємницькою діяльністю та видано свідоцтво про державну реєстрацію від 01 серпня 2001 року (а.с. 10). Розпорядженням голови Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області від 25 грудня 2003 року №389 скасовано державну реєстрацію ОСОБА_1. Таким чином, Миргородським міськрайонним центром зайнятості було зроблено висновок, що ОСОБА_1 у період перебування на обліку в службі зайнятості, як безробітної та отримання допомоги по безробіттю була зареєстрована як фізична особа - підприємець.

Як зафіксовано актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 11 від 18.02.2011 року Миргородським міськрайонним центром зайнятості шляхом проведення звірки бази даних ЄІАС з довідкою РДА № 01-40/415 від 17.02.2011р. було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за наслідками якого виявлено, що громадянка ОСОБА_1 зареєстрована в Миргородському міськрайонному центрі зайнятості 15.12.2003р., статус безробітної отримала 22.12.2003р. Призначено допомогу по безробіттю з 22.12.2003р. по 15.12.2004р. незаконно отримала допомогу по безробіттю з 22.12.2003р. по 16.07.2004р. в розмірі 1634,79 грн., так як на момент отримання статусу безробітної була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, при отриманні статусу безробітної подала недостовірну інформацію.

За висновком вказаного акту, надання ОСОБА_1 статусу безробітної є необґрунтованим, кошти, виплачені як допомога по безробіттю, за період з 22.12.2003р. по 15.12.2004р. в сумі 1634,79 грн., підлягають поверненню, як незаконно отримані.

Внаслідок чого, директором Миргородського міськрайонного центру зайнятості Полтавської області прийнято наказ № 39 від 18.02.2011 року про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 в сумі 1634, 79 грн.

Вказане рішення Миргородського міськрайонного центру зайнятості Полтавської області щодо повернення коштів в судовому порядку відповідачем не оскаржувалося та залишилося невиконаним, що зумовило позивача звернутися до суду з вищезазначеним позовом.

Судом першої інстанції встановлено, що сума виплаченої відповідачу допомоги по безробіттю за період з 22.12.2003р. по 16.07.2004р. в розмірі 1634,79 грн. на час розгляду справи відповідачем не повернута.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів у сумі 1634,79 грн., суд першої інстанції виходив з того, що приховування відповідачем належності до категорії зайнятих є істотною умовою, яка могла вплинути на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, а тому відомості про доходи є недостовірними з вини особи, з огляду на що суми здійснених виплат повертаються особою з дня їх призначення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до Миргородського міськрайонного центру зайнятості Полтавської області ОСОБА_1 в заяві про надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю зазначала, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, не отримує пенсію.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ (далі -Закон № 1533-ІІІ) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону № 1533-ІІІ функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-ХІІ (далі - Закон № 803-ХІІ) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Відповідно до підпункту "б" пункту 3 статті 1 Закону № 803-ХІІ в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

З досліджених матеріалів справи колегією суддів встановлено та не заперечується відповідачем по справі, що станом на час звернення до Центру зайнятості (22.12.2003р.) та отримання статусу безробітної (22.12.2003р.) ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, тобто, в розумінні Закону України "Про зайнятість населення" відносилась до зайнятого населення.

Згідно ч.1 ст.51 ГК України підприємницька діяльність припиняється: з власної ініціативи підприємця; у разі закінчення строку дії ліцензії; у разі припинення існування підприємця; на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини 3 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року N 755-IV фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Із матеріалів справи вбачається, що записи про припинення підприємницької діяльності відповідача у Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено 25.12.2003р.

Колегія суддів зазначає, що та обставина, що 25.12.2003 р. скасовано державну реєстрацію ОСОБА_1 як суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, вищевказаного факту не спростовує.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що на момент звернення до центру зайнятості відповідач залишався приватним підприємцем, незалежно від того, отримував він прибутки чи ні.

Відповідно до п.2 Положення "Про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян які шукають роботу, і безробітних", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року №219, громадянин, який шукає роботу (безробітний), особистим підписом засвідчує достовірність внесених даних до картки персонального обліку.

Як вбачається із заяви відповідача від 22.12.2003 року, яку вона подала до центру зайнятості з проханням надати йому статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідачем власноруч вказано, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, не займається трудовою діяльністю, не має заробітної плати та інших передбачених законодавством доходів.

Колегією суддів встановлено, що у відповідності до вимог Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20.03.2006 року, 18.02.2011 року Миргородським міськрайонним центром зайнятості було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а саме здійснено співставлення даних, отриманих з від Миргородської районної державної адміністрації з даними центру зайнятості, де зазначено, що громадянка ОСОБА_1 на момент отримання статусу безробітної (22.12.2003р.) була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, при отриманні статусу безробітної подала недостовірну інформацію.

Отже, при зверненні до Миргородського міськрайонного центру зайнятості Полтавської області ОСОБА_1 в заяві про надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю подані неправдиві відомості про те, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, що призвело до незаконного отримання допомоги по безробіттю у розмірі 1634,79 грн.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20.03.2006 р., у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Директором Миргородського міськрайонного центру зайнятості Полтавської області видано наказ № 39 від 18.02.2011 року про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 в сумі 1634, 79 грн.

Однак до теперішнього часу зазначені грошові кошти, виплачені ОСОБА_1 як допомога по безробіттю, в сумі 1634, 79 грн. відповідачем до Миргородського міськрайонного центру зайнятості Полтавської області не перераховані.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення зазначених грошових коштів у судовому порядку є законними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції ст.99 КАС України, оскільки стверджуючи про пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, відповідач залишив поза увагою, що первинно центр зайнятості звернувся до суду 16.03.2011 року, тобто, з дотриманням вимог вказаної норми права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2012р. по справі № 2а-1670/4386/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.