Ухвала суду № 26408678, 06.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 р.Справа № 2а-12659/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Моїсеєнко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2012р. по справі № 2а-12659/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Горн"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ГОРН» (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-визнати протиправними дії ДПІ у Орджонікідзевському району м.Харкова при складанні акту перевірки і наведенні в ньому висновків про неможливість здійснення фінансово господарських операцій з постачальниками ТОВ «НВП Горн», скасувати податкові повідомлення -рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 18.05.2011 р. № 0000532330, від 18.05.2011 № 0000542330.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ГОРН" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова при складанні акту перевірки і наведені в ньому висновків про неможливість здійснення фінансово-господарських операцій з постачальниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ГОРН".

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова №0000532330 від 18.05.2011 року.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова №0000542330 від 18.05.2011 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2012 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 31.03.2011р.№192 ,від 13.04.2011р. №213, виданих ДПІ у Орджонікідзевському району міста Харкова, згідно із ст. 77 Податкового Кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого підприємства ГОРН» (ТОВ «НВП ГОРН») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.01.2009р. по 31.12.2010р. валютного та іншого законодавства за період 21.10.2009р. по 31.12.2010р. відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акта.

За результатами вказаної перевірки головним державним податковим ревізором інспектором складено акт № 796/23-36226069 від 28.04.2011 року на підставі якого ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення рішення №0000532330 від 18.05.2011 року та №0000542330 від 18.05.2011 року.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження в порядку п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України.

05.05.2011 року позивач звернувся із запереченнями на акт перевірки від 28.04.2011р. за №796/23-306/36226069 до ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова.13.05.2011року ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова надала відповідь №3660/10/23-310 від 13.05.2011року , якою висновки до акту перевірки №796/23-306-36226069 залишило без змін.

26.05.2011р. ТОВ «НВП ГОРН» звернулось до ДПА у Харківській області зі скаргою на повідомлення-рішення №0000532330 від 18.05.2011 року та №0000542330 від 18.05.2011 року. Рішенням від 13.07.2011р. №3052/10/25-103 про результати розгляду скарги ДПА у Харківській області залишила без змін податкові повідомлення-рішення №0000532330 від 18.05.2011 року та №0000542330 від 18.05.2011 року.

26.07.2011року ТОВ «НВП ГОРН» звернулось до ДПА України зі скаргою на повідомлення-рішення №0000532330 від 18.05.2011 року та №0000542330 від 18.05.2011 року. Рішенням від 26.09.2011р. №2115/6/10-2115 про результати розгляду скарги ДПА України залишила без змін податкові повідомлення-рішення №0000532330 від 18.05.2011 року та №0000542330 від 18.05.2011 року, а скаргу без задоволення.

З висновків акту перевірки, рішень податкового органу про результати розгляду скарг позивача в адміністративному порядку, вбачається, що фактичною підставою для прийняття податкових повідомленнь-рішень, слугував викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу про те, що правочини здійснені ТОВ «НВП ГОРН» з його контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Також встановлено порушення ст..3,4,5 пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч.1 ст.203,215, 216,ст..228 ЦК України в наслідок чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 223050грн. і пп.3.1.1 п.3.1 ст.3,п.4.1 ст.4,пп.7.2.1,п.п.7.3.1 п.7.3 пп.7.4.1 пп 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.1 ст.203,ст.207,ст..215 ,п.1 ст.216, ст..228 ЦК України внаслідок чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 330612грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на прибуток за 4 кв. 2009 р., 1-3 кв. 2010 р. та податку на додану вартість за період листопад 2009 р., січень 2010 р., березень-грудень 2010 року у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем валових витрат та податкового кредиту за вказані періоди в зв'язку з віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ та до валових витрат витрат за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемних, на думку відповідача, договорів, укладених з ПП «Укр. Бупром-сервіс», ПП «Сканто», ТОВ «Мертенс», ТОВ «Карат», ПП «Салфіт», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «Слепт фактура», які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Висновки податкового органу про неправомірне завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за вказаний період ґрунтуються на мотивах актів, складених контролюючим органом за наслідками перевірки діяльності контрагентів позивача, де встановлені факти, що свідчать про неможливість реального здійснення господарських операцій у спірних правовідносинах.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладених позивачем договорів з вказаними вище контрагентами без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

З матеріалів справи вбачається, що 05.01.2010 року між ПП «Сканто» (постачальник) та ТОВ «НВП ГОРН» (покупець) було укладено договір № 05 Д/10 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору продукцію. Найменування, кількість, ціна, строки оплати, строки та умови поставки продукції зазначені в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується специфікацією, видатковими накладними, рахунками-фактури, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2010 року між ПП «Сканто» (виконавець) та ТОВ «НВП ГОРН» (замовник) було укладено договір № 06Д/10 від 05.01.2010 р. предметом якого є виконання виконавцем послуг із сировини замовника, поставка якої відбувається на умовах цього договору.

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується специфікаціями, рахунками-фактури, актами здачі приймання послуг, податковими накладними, виписками банку, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «КАРАТ» та ТОВ «НВП ГОРН» виникли правовідносини стосовно поставки товарів, фактичне виконання яких підтверджується видатковою накладною, рахунком-фактурою, податковою накладною, товарно-транспортною накладною.

Також, 26.10.2009 р. між ТОВ «НВП ГОРН» ( замовник) та ПП «Укр.будпром-сервіс» (експедитор) було укладено договір № 39 Д/10 відповідно до умов якого експедитор від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом. Експедитор в інтересах замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції, а саме: розроблення маршруту перевезення, пошук перевізника, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу, інші операції, пов'язані з перевезенням.

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується актом прийому-передачі експедиторських послуг, податковими накладними, виписками банку, товарно-транспортними накладними, в яких відображено вантажоодержувача, згідно договорів поставки, укладених позивачем з покупцями товару, організацію перевезення якого виконував експедитор за спірним договором.

06.09.2010 року між ТОВ «НВП ГОРН» (замовник) та ТОВ «МЕРТЕНС» укладено договір № 21Д/10 на виконання проектних робіт відповідно до умов якого замовник доручає виконавцю, а виконавець зобов'язується виконати і передати у власність замовника проектні роботи на «Розробку проектної і технологічної документації виробничої ділянки по виготовленню деталей транспортного і залізничного машинобудування».

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується актом здачі приймання робіт, платіжними дорученнями, податковими накладними, проектно-технічною документацією по виготовленню деталей транспортного і залізничного машинобудування (пружин).

Необхідність отримання такої документації обгрунтовано позивачем необхідністю отримання сертифіката відповідності на всі види виготовлених пружин, які маються в матеріалах справи (а.с. 89-90 т. 3), що доводить зв"язок отриманих послуг по виготовленню документації з господарською діяльністю позивача .

Правовідносини, що виникли між позивачем та ПП «Салфит» стосовно поставки товарів підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку «631».

Правовідносини, що виникли між позивачем та ТОВ «Віктрейд ЛТД» стосовно поставки товарів підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2010 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «СЛЕПТ ФАКТУРА» (постачальник) було укладено договір № 15 Д/10-т відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Найменування, кількість, ціна, строки оплати, строки та умови поставки продукції визначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується специфікацією, рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними.

Також, 27.07.2010 року між позивачем (замовник) та ТОВ «СЛЕПТ ФАКТУРА» (виконавець) було укладено договір про надання послуг із давальницької сировини предметом якого є виконання виконавцем послуг із сировини замовника, поставки сировини здійснюється на умовах цього договору.

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується специфікаціями, актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальне укладання та виконання сторонами вказаних вище договорів.

Враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірними договорами, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірних договорів, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про не підтвердження позивачем документально правомірності віднесення до податкового кредиту спірного періоду сум ПДВ та до валових витрат витрат по операціям з вказаними контрагентами.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, які ґрунтуються на висновках актів перевірки складених відносно контрагентів позивача, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог Цивільного кодексу України основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину. Спірні договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними. Крім того їх реальність підтверджена документально.

Також, посилання відповідача в апеляційній скарзі на неправомірність формування позивачем податкового кредиту по контрагентам ПП «Салфіт», ПП «Віктрейд ЛТД» в зв'язку з невідображенням цими контрагентами у своїй податковій звітності зобов'язань по ТОВ «НВП ГОРН», колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки правомірність включення сум до податкового кредиту по взаємовідносинам ПП «САЛФІТ» з позивачем підтверджено матеріалами справи, по взаємовідносинах ТОВ «ВІКТРЕЙД» з позивачем підтверджено матеріалами справи, а також копією податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010року з відміткою ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.01.2010р., копією податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010року з відміткою ДПІ у Печерському районі м.Києва №603987 від 20.12.2010р., копією податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010року з відміткою ДПІ у Печерському районі м.Києва №564853 від 24.11.2010р. і включення відповідних сум до податкових зобов'язань підприємств контрагентів.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток за спірний період за операціями, проведеними на підставі договорів, укладених з ТОВ «Карат», ПП «Сканто», ТОВ «Мертенс», ПП «Укр.будпром-сервіс», ПП «Салфіт», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «Слепт фактура» виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит за спірний період на підставі належно оформлених податкових накладних.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ «Карат», ПП «Сканто», ТОВ «Мертенс», ПП «Укр.будпром-сервіс», ПП «Салфіт», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «Слепт фактура» податкових накладних.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту згідно спірного податкового повідомлення -рішення, знаходяться поза межами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Карат», ПП «Сканто», ТОВ «Мертенс», ПП «Укр.будпром-сервіс», ПП «Салфіт», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «Слепт фактура» і правомірність включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість .

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП «Укр.будпром-сервіс», ПП «Сканто», ТОВ «Мертенс» за спірними договорами підтверджено документально, а тому витрати понесені позивачем в рахунок оплати за вказаними договорами правомірно віднесені останнім до валових витрат спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на прибуток.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2012р. по справі № 2а-12659/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 11.09.2012 р.