Ухвала суду № 26408643, 01.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2012 р.Справа № 2а-4673/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Зеленського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. по справі № 2а-4673/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціум ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціум ЛТД» (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі -відповідач), в якому просив суд, скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.04.2012 року за №№ 0003402305; 0003412305.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року позов було задоволено.

Скасовані податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.04.2012 року № 0003402305 та № 0003412305.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 21 червня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками податкового органу було проведено позапланову виїзну перевірку питань відносин з платником податків ТОВ "Квазар-93" за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року. про що був складений акт №295/2305/22722099 від 19.03.2012 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.5.1.пп5.2.1.п.5.2.п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року у сумі 564 грн.; п.198.2,п.198.3,п.198.6.ст.198.п.201.1.п.201.4.ст.201 ПК України внаслідок чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 451 грн., у тому числі за січень 2011 року у сумі 378,00 грн., за лютий 2011 року у сумі 73 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 05.04.2012 року № 0003402305, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 452.00 грн., у тому числі за основним платежем - 451,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.; №0003402305, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 565,00 грн., у тому числі за основним платежем - 564,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

На підставі п.198.2 ст.198 ПК України, зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди починали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платника податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи непідтверджені митними деклараціями (іншими подібними документів згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що валові витрати виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1п.5.2 ст.5 наведеного вище Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер господарських операцій між позивачем та ТОВ "Квазар-93", та правильність віднесення сум податку на додану вартість від даних операцій та формування податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат.

Під час своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Квазар-93" з яким був укладений договір №6 від 11.01.2011 року на поставку радіодеталей, що були використані у виробництві мікропроцесорного блоку захисту релейного (МБЗР) для інтеграції його в прилад захисного відключення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані до суду копії документів первинного бухгалтерського обліку підтверджують реальний характер зазначених господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту віднесення до валових витрат за результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що працівниками податкового органу складений акт від 30.11.2011 року про неможливість підтвердження господарських відносин підприємством-контрагентом за ланцюгом постачання з ТОВ "Промтехноопт"; ТОВ "Проспец Консалтинг", то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичний рух активів позивача, виникнення у нього зобов'язань.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга -задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. по справі № 2а-4673/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Кононенко З.О. Зеленський В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 05.10.2012 р.