Ухвала суду № 26408441, 02.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1983/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2012р. по справі № 2а-1983/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення та визнання його протиправним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бастіон-Сервіс», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (далі - відповідач), в якому просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 0002531502 від 07.11.2011 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 року по справі № 2а- 1983/12/2070 в задоволенні позову - відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтуванні вимог апеляційної скарги, позивач звертає увагу на те, що суд першої інстанції не врахував вимоги Податкового кодексу України, Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 71, 159 КАС України.

Виходячи з приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження через неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, які повідомлені належним чином.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що фахівцями відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 з питань правомірності формування податкового кредиту за період серпень 2010 р., жовтень 2010 р., листопад 2010 р., грудень 2010 р.

За результатами перевірки складено акт № 3090/15-210/32236010 від 27.10.2011 р., в якому відображено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - зайво віднесено до складу податкового кредиту у серпні - грудні 2010 року 39933,32 грн., у тому числі за серпень 2010 року - 2333,33 грн., за жовтень 2010 року - 14033,33 грн., за листопад 2010 року - 11533,33 грн., за грудень 2010 року - 12 033,33 грн.

На підставі акту перевірки відповідача винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002531502 від 07.11.2011 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 49916,25 грн., з яких: 39933,00 грн. - за основним платежем, та 9983,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із наведеним податковим повідомленням - рішенням оскаржив його в адміністративному порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять посилань на технічні та технологічні можливості позивача та його контрагента ОСОБА_1 для вчинення поставки товару. Матеріали справи не містять посилань на первинні документи (щодо понесених витрат по зберіганню товару), що не підтверджує фактичне перебування товару у власності ОСОБА_1, а отже і можливість виконання обов'язку з поставки товару позивачу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що в основу висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту покладено відомості з акту перевірки ОСОБА_1 № 679/17-212/НОМЕР_2 від 19.07.2011 р. Проведеною Лозівською ОДПІ перевіркою ОСОБА_1 за період з 18.02.2010 р. по 31.12.2010 р., встановлено, що згідно з протоколом допиту громадянка ОСОБА_1 в лютому 2010 р. зареєструвалась як підприємець за проханням громадянина ОСОБА_2, в подальшому оригінали документів про реєстрацію підприємницької діяльності за винагороду в сумі 3000 грн. передано громадянину ОСОБА_3

ФОП ОСОБА_1 були відкриті банківські рахунки, якими користувався ОСОБА_3, фінансово-господарська діяльність нею не здійснювалась, довіреність на здійснення діяльності нікому не надавалась, звітність, накладні, рахунки-фактури та інші документи не підписувались. Таким чином, податковою зроблено висновок, що податкові накладні виписані не ФОП ОСОБА_1 та не довіреними особами, а тому не дають права на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Матеріали справи свідчать, що позивач, на підставі договорів № 01-10 від 01.10.2010 р., №02/10 від 03.10.2010 р., №03-08 від 03.08.2010 р. про надання пральних послуг, суборенди автотранспорту, виконання підрядних робіт, укладених з ФОП ОСОБА_1, та податкових накладних до складу податкового кредиту у 2010 році віднесено суми ПДВ у загальному розмірі 39933,32 грн. Податковим органом ставиться під сумнів реальність господарських операцій у зв'язку з відсутністю документів та неможливістю виконання таких операцій контрагентом позивача.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та наявність належним чином оформлених податкових накладних.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підставі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно договору № 01-10 від 01.10.2010 р., укладеного між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець), Виконавець зобов'язується надати пральні послуги в порядку та на умовах, визначених договором. За цим договором ТОВ «Бастіон-Сервіс» та ФОП ОСОБА_1 були складені відповідні Акти приймання передачі виконаних робіт, в яких не вказані вид та кількість наданих послуг.

ФОП ОСОБА_1 було виписано позивачу податкові накладні: № 291005 від 29.10.2010 р., № 301102 від 30.11.2010 р., № 311202 від 30.12.2010 р.

Матеріали справи не містять доказів того, де саме ФОП ОСОБА_1 надавала позивачу пральні послуги на суму 32000грн., 17000грн., 20000грн. відповідно до вказаних актів прийняття-передачі та податкових накладних.

За договором № 02/10 від 03.10.2010 р. ФОП ОСОБА_1 (Орендатор) передає позивачу (Суборендатор) в тимчасове користування автомобільний транспорт згідно переліку в Додатку № 1, на підтвердження виконання договору позивачем надано Акти приймання передачі виконаних робіт.

Зазначені акти не містять кількості наданих послуг, назву та вид автомобільного транспорту, його власника, який надавався в суборенду та тривалості його використання. Позивачем не надано Додатку № 1, передбаченого п.1.1. № 02/10 від 03.10.2010 р., в зв'язку з чим відсутні відомості стосовно переліку автомобільного транспорту, наданого ФОП ОСОБА_1 за вказаним договором. Крім того, не надано підтвердження щодо технічних та технологічних можливостей ФОП ОСОБА_1 для надання в суборенду автотранспорту.

ФОП ОСОБА_1 було виписано податкові накладні: № 291004 від 29.10.2010р., 301101 від 30.11.2010 р. ,№ 311201 від 30.12.2010 р.

З матеріалів справи неможливо встановити, який саме автотранспорт ФОП ОСОБА_1 надавала позивачу в суборенду на суму 52200 грн., 52200 грн., 52200 грн. відповідно до вказаних актів прийняття-передачі та податкових накладних, і кому він належав.

03.08.2010 р. між ФОП ОСОБА_1 та позивачем укладено договір №03-08 купівлі-продажу партії товару (трикотажний спецодяг). За вказаним договором ФОП ОСОБА_1 (Продавець) зобов'язався передати позивачу (Покупець) партію товару на суму 14000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2333,33 грн., а Покупець зобов'язувався прийняти цей товар та оплатити його, на підтвердження виконання договору позивачем надано видаткову накладну № 31083 від 30.09.2010 р., податкову накладну № 31083 від 31.08.2010 р.

Крім того, матеріалами справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 проживає в м. Лозова, та не здійснює самостійно господарську діяльність. З метою здійснення господарської діяльності вона надала довіреність на здійснення діяльності від її імені ОСОБА_3, але підписувала фінансові документи та договори самостійно. Водночас в запереченні проти позову наведено пояснення ФОП ОСОБА_1 про те, що вона не здійснювала господарську діяльність, документи первинної фінансової звітності, договори, податкові накладні не підписувала.

Відповідно до умов передачі товару, наведених у п. 2.1 договору № 03-08 від 03.08.2010 р., строк передачі товару визначений у 10 днів з моменту підписання договору.

Позивачем не були надані документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, дорожні листи).

Порядком виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.08.1996 року № 228/253, зазначено, що для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх вантажоодержувача, а також для виконання розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту застосовуються такі типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема, подорожній лист вантажного автомобіля; товарно-транспортна накладна.

За приписами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні документи на підтвердження руху товару від постачальника до замовника, акт приймання-передачі товару, документи, що засвідчують факт отримання та зберігання товару. Відсутнє підтвердження фізичного переміщення товару від контрагента - постачальника ФОП ОСОБА_1 до позивача. Відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних є свідченням відсутності факту перевезення товару, що у свою чергу, вказує на фіктивність відповідної господарської операції.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - зайво віднесено до складу податкового кредиту у серпні - грудні 2010 року 39933,32 грн., у тому числі за серпень 2010 року - 2333,33 грн., за жовтень 2010 року - 14033,33 грн., за листопад 2010 року - 11533,33 грн., за грудень 2010 року - 12 033,33 грн., а податкове повідомлення-рішення № 0002531502 від 07.11.2011 р. винесене відповідачем на підставі вимог чинного законодавства, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

У зв'язку з чим, колегія суддів, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами процесуального права.

Таким чином, постанова не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2012р. по справі № 2а-1983/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Філатов Ю.М.Судді Водолажська Н.С. Тацій Л.В.