Ухвала суду № 26408071, 26.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 р.Справа № 1670/2а-2138/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2012р. по справі № 1670/2а-2138/12

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкового збору,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року адміністративний позов Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; АДРЕСА_1) на розрахунковий рахунок НОМЕР_2, одержувач: Державний бюджет України, банк одержувача - ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 37965850 податковий борг по орендній платі з фізичних осіб в сумі 30 869 грн. 25 коп. (тридцять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять гривень двадцять п'ять копійок).

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Закону України «Про плату за землю», Закону України «Про оренду землі» та положення ст. 159 КАС України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Виходячи з приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були повідомленні про дату, час і місце судового засідання, повідомлених належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 02 жовтня 2002 року, ідентифікаційний код.

Відповідачем подано до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції податкову декларацію з плати за землю за 2011 рік від 31 січня 2011 року № 4336, згідно якої відповідачем самостійно визначено розмір орендної плати із щомісячним платежем 10361,09 грн. (10361,09 грн. х 3 місяці).

10 серпня 2011 року відповідачем було самостійно зменшено суму податкового зобов'язання внаслідок подання уточнюючого розрахунку № 96119 із щомісячним платежем 2160,45 грн. (2160,45 грн. х 2 місяці).

10 червня 2011 року фахівцями позивача проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності відповідача, поданої за вересень 2008 року.

За результатами перевірки складено акт від 10.06.2011 року № 2934/17-220/НОМЕР_1, згідно висновків якого встановлено порушення вимог законодавства, в тому числі ст. 21 Закону України "Про оренду землі", в результаті чого встановлено заниження суми орендної плати за землю за січень-листопад 2008 року на 12491,96 грн.

За результатами розгляду зазначеного акту перевірки позивачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення від 23 червня 2011 року № 0052591701/0/1448, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у розмірі 18737,94 грн., в тому числі 12491,96 грн. за основним платежем, 6245,98 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження, вищезазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги відповідача без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2011 року № 0052591701/3/191.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, відповідач оскаржив його до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року, у справі № 2а-1670/1479/11 у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0052591701/0/1448 від 23.06.2010 року, № 0052591701/1/2109 від 16.09.2010 року, № 0052591701/2/2690 від 25.11.2010 року, № 0052591701/3/191 від 10.02.2011 року відмовлено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та доведеності позивачем правомірності прийнятого оскаржуваного рішення про стягнення заборгованності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що підставою для встановлення податковим органом висновку щодо вищенаведеного порушення з боку відповідача, стало те, що відповідачем було занижено суму орендної плати за землю за січень-листопад 2008 року на 12491,96 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ (далі - Закон № 2535-ХІІ), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ст. 5 Закону № 2535-XII, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

За п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ (далі - Закон № 1251-ХІІ) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Так, ст. 13 Закону № 2535-ХІІ визначено, що підставою нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Аналогічне визначено в частинах 1, 2 статті 125 Земельного кодексу України, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року №(далі - Закон № XIV), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 15 Закону № XIV встановлено, що істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру та індексації.

Частина 1 статті 21 Закону № XIV каже, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення оренди плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що норми Податкового кодексу України набрали чинності з 01.01.2011 року, у зв'язку з чим вони повинні застосовуватись до орендних правовідносин, які виникли після набрання ними чинності.

Підпунктом 14.1.136. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно пункту 286.2. статті 286 зазначеного Кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до підпункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

На підставі пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, відповідачем було оскаржено податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2011 року № 0052591701/3/191, з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства, постанова Полтавського окружного адміністративного суду набрала законної сили.

У зв'язку з чим, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.

Так, судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено обставини та надано правову оцінку прийнятому Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією податковому повідомленню-рішенню від 10 лютого 2011 року №0052591701/3/191, такі обставини, в даному випадку, доказуванню не підлягають.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, у відповідача наявний обов'язок по оплаті податкового повідомлення-рішення від 10 лютого 2011 року № 0052591701/3/191.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо неправомірності нарахування сум за оренду землі виходячи з наступного.

Оскільки обставини нарахування відповідачу плати за землю за договором оренди землі можуть бути предметом дослідження у разі звернення суб'єкта підприємницької діяльності до суду з позовом про оскарження дій органу владних повноважень.

В даному випадку перевіряються обставини невиконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті податкових зобов'язань у встановлений законодавством строк та на дату судового розгляду справи та наявності у позивача права вимоги на стягнення вказаного боргу у судовому порядку.

Згідно пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3. статті 57 цього ж Кодексу у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Крім того, п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вищезазначених вимог позивачем винесено податкову вимогу від 15.12.2011 року № 5772/6513, яка направлена відповідачу поштою та отримана останнім 27.12.2011 року (а.с. 12).

Також, матеріали справи містять відомості, що заборгованість була частково погашена відповідачем за рахунок самостійної сплати у розмірі 3600,00 грн., у розмірі 4000,00 грн., та 4081,22 грн. а також переплати в сумі 855,74 грн.

Підпунктом 20.1.18. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, враховуючи наявність у відповідача обов'язку зі сплати податкових зобов'язань, а у позивача - прав на контроль за сплатою податкових зобов'язань і штрафних (фінансових) санкцій та на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності законних підстав для задоволення позову - про стягнення не сплаченої на дату судового розгляду справи суми боргу в розмірі 30869 грн. 25 коп.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та недоведеності правомірності прийнятих оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2012р. по справі № 1670/2а-2138/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.

Повний текст ухвали виготовлений 01.10.2012 р.