Рішення № 26405746, 08.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-16/8365-2012 08.10.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Галіція»до проПублічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова Корпорація України» розірвання договору та повернення майна Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Тунік А.В., за довіреністю,від відповідача: Демченкова Н.А., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галіція»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова Корпорація України»про розірвання договору на переробку зерна № п1, укладеного 21.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галіція»та Державним підприємством «Державна продовольчо-зернова Корпорація України», правонаступником якого є відповідач, а також зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова Корпорація України» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Галіція»1.072,133 тон зерна пшениці, 204,643 тон борошна вищого ґатунку; 205,203 тон борошна першого ґатунку, 93,584 тон борошна другого ґатунку, 271,906 тон висівок, 110,066 тон відходів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором на переробку зерна № п1, укладеного 21.01.2011 істотно порушив його умови, що є підставою розірвання такого договору та повернення не переробленої продукції.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.05.2012 порушено провадження у справі № 5015/1860/12, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.06.2012 матеріали справи № 5015/1860/12 направлені за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2012 (суддя Ярмак О.М.) справу № 5015/1860/12 прийнято до провадження, присвоєно справі № 5011-16/8356-2012 та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Відповідно до розпорядження заступника Голови Господарського суду міста Києва від 11.09.2012 справу № 5011-16/8356-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція»до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова Корпорація України»про розірвання договору та повернення майна було передано для здійснення автоматичного розподілу.

Для нового розгляду справи визначено суддю Ониськів О.М.

Ухвалою суду від 12.09.2012 справу № 5011-16/8356-2012 прийнято суддею Ониськів О.М. до свого провадження та призначено до розгляду на 25.09.2012.

Ухвалою суду від 25.09.2012 розгляд справи було відкладено на 08.10.2012 в зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.

У судове засідання призначене на 08.10.2012 представники сторін з'явилися.

Представник відповідача вимоги ухвал суду від 31.07.2012, 04.09.2012 та 25.09.2012 не виконав, витребувані судом докази не надав.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву № 130-2-17/6525 від 05.10.2012 проти заявлених позовних вимог заперечував та просив у їх задоволені відмовити, посилаючись на відсутність у матеріалах справи документів, що підтверджують передачу відповідачу 1.072,133 тон зерна, а тому вимоги про їх повернення є безпідставними та посилався на те, що Галицьким районним судом м. Львова розглядається справа № 2192 за обвинуваченням Дончака Володимира Олександровича -начальника виробничої філії Державного підприємства «Державна продовольчо-зернова Корпорація України»«Львівський комбінат хлібопродуктів»у вчиненні злочинів передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, а саме щодо зловживання Дончаком В.О. своїм службовим становищем шляхом безпідставного відпуску борошна менеджеру з продаж ТОВ «Галіція»Горбовому А.І. на підставі власноручно складених накладних, що призвело до розтрати продукції підприємства.

У судовому засіданні 08.10.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 21 січня 2011 року між Державним підприємством «Державна продовольчо-зернова Корпорація України», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова Корпорація України»(далі -відповідач, переробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галіція»(далі -позивач, замовник) був укладений договір на переробку зерна № п1 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник зобов'язався передати переробнику зерно пшениці для переробки на борошно на підприємстві відповідача на давальницьких умовах, а переробник зобов'язався прийняти зерно і довести його до борошномельних кондицій, забезпечити збереження і переробку зерна на борошно, зберігати та видати борошно замовнику на підприємстві переробника (п. 1.1, 1.2 Договору).

Обов'язки сторін за Договором обумовлені сторонами у розділі 2 Договору відповідно до якого замовник взяв на себе зобов'язання поставити для переробки на умовах ЕХW (франко-склад) переробника за власний рахунок зерно пшениці, що відповідає вимогам ДСТУ 3768:2010, в обсязі 3.000.00 тон +/-5%. У випадку відхилення поставленого зерна по вологості та смітній домішці від борошномельних кондицій - оплатити переробнику вартість сушіння та очищення сировини, по тарифам які діють на момент здачі зерна (п. 2.1.2 Договору).

Переробник відповідно до умов розділу 2 Договору взяв на себе зобов'язання здійснити приймання зерна пшениці, що поставляється замовником, за показниками фізичної ваги та фактичної якості. Приймання, переробка наданого зерна та відпуск продуктів його переробки проводиться згідно з Правилами організації і ведення технологічних процесів на борошномельних заводах, затверджених наказом Мінагропрому України від 20.03.1998 № 83 та Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном та продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 №661 (пункт 2.2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2.2 Договору переробник зобов'язався розмістити зерно пшениці в елеваторі або на складах, зберігати і переробляти його на борошно. Переробник самостійно формує помельну партію та переробити зерно пшениці на борошно із базисним виходом 75,00 % борошна, в т.ч., в/с - 39,00%, 1/с - 28,00 %, 2/с - 8,00 %,, висівки - 22,10 % (п. 2.2.3 Договору).

Згідно з п. 2.2.4 Договору за здану сировину переробник зобов'язався видати замовнику продукти переробки за розрахунковим виходом, згідно з формою №117, виходячи з базисного виходу і фактичної якості зерна, що зазначається в акті-розрахунку, створити умови вивозу із складу борошна та висівок погодженими партіями згідно затвердженого графіку на умовах франко-склад переробника (п. 2.2.5 Договору) та забезпечити зберігання зерна пшениці та продуктів його переробки і нести повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування зерна та продуктів його переробки (п. 2.2.7 Договору).

Розмір плати за переробку зерна і надання додаткових послуг визначається за діючими тарифами, які затверджені переробником та погоджені з Державним підприємством «Державна продовольчо-зернова корпорація України», про що зазначено у п. 4.1 Договору та становить:

№ п/пВид послугВартість послуг, гривень за одну тону без ПДВПДВвсього1Переробка зерна166,6733,33200,002Зберігання зерна0,200,040,243Зберігання продуктів переробки13,672,7316,40

Як визначено у п. 4.2 Договору оплата послуг, що надані переробником по переробці зерна, а також інших послуг, які можуть бути надані переробником на підставі додаткової угоди укладеної між сторонами, проводяться замовником шляхом переказу коштів на поточний рахунок переробника згідно з платіжними реквізитами, зазначеними у розділі 10 Договору, коштами протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку та підписання актів виконаних робіт.

Переробник відповідно до п. 4.4 Договору зобов'язався щомісячно протягом 15 днів місяця, наступного за звітним, надати замовнику матеріали (форми № 34, 117 та акти виконаних робіт) про фактично перероблені обсяги зернової сировини, виробленої готової продукції, отриманих побічних продуктів, відходів. Тобто, умовами Договору сторони чітко визначили обов'язок переробника до 15 числа місяця наступного за звітним виконати обумовлені Договором роботи по переробці зерна в підтвердження чого відповідач зобов'язався надати замовнику форми № 34, 117 та акти виконаних робіт.

Договір відповідно до п. 7.1 вступає в силу з моменту його підписання сторонами та після погодження з Державним підприємством «Державна продовольчо-зернова корпорація України»і діє до 21 квітня 2011 року, а в частині розрахунків до повного виконання умов цього Договору.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 01.04.2011 сторонами було укладено додаткову угоду № 39 до Договору відповідно до умов якого були внесені зміни до п. 4.1 Договору, визначено розмір плати за переробку і надання додаткових послуг. Всі інші умови Договору № п-1 від 21.01.2011 були залишені сторонами без змін, про що зазначено у п. 2 додаткової угоди № 39 від 01.04.2011. У червні 2011 року сторонами було також підписано додаткову угоду № 100 до Договору відповідно до умов якого були внесені зміни до п. 4.1 Договору, визначено розмір плати за переробку і надання додаткових послуг. Всі інші умови Договору № п-1 від 21.01.2011 були залишені сторонами без змін.

Судом установлено, що позивачем на виконання умов Договору було передано відповідачу зерно пшениці 3-го та 4-го класів для переробки у кількості 5.547,003 тон, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими товарно-транспортними накладними за період 3 03.02.2011 по 29.10.2011, а також передання зерна пшениці загальною вагою 5.054,47 тон додатково підтверджується актами приймання-передачі давальницької сировини на переробку, а саме:

акт № Д-2 від 28.02.2011 про передачу 706,050 кг. продовольчої пшениці (т.9 а.с.134);

акт № Д-3 від 31.03.2011 про передачу 934,330 кг. продовольчої пшениці (т.9 а.с.130);

акт № Д-4 від 30.04.2011 про передачу 582,590 кг. продовольчої пшениці (т.9 а.с.131);

акт № Д-5 від 31.05.2011 про передачу 1.428,300 кг. продовольчої пшениці (т.9 а.с.132);

акт № Д-6 від 30.06.2011 про передачу 823,600 кг. продовольчої пшениці (т.9 а.с.133);

акт № б/н від 17.10.2011 про передачу 579,600 кг. продовольчої пшениці (т.9 а.с.135).

Зазначені акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача. Встановлене вище спростовує доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву щодо відсутності у матеріалах справи документів, що підтверджують передачу відповідачу зерна у зазначеній вище кількості.

Встановлене вище свідчить про виконання позивачем своїх зобов'язань щодо поставки зерна для переробки згідно умов Договору.

Судом установлено, що відповідачем в порушення умов Договору зобов'язання були виконані лише частково, а саме за період з 16.02.2011 по 01.07.2011 здійснено переробку лише 4.474,87 тон зерна пшениці з виходом готової продукції (згідно наданих переробником форм № 117 та довідок про фактичний вихід продукції із зерна ТОВ «Галіція»за березень та квітень 2011 року): борошно вищого ґатунку -1.686,584 тон, борошно першого ґатунку -1.110,51 тон, борошно другого ґатунку -358,353 тон, висівки -1.017,846 тон, відходи 158,556 тон. Тобто, 1.072,133 тон зерна відповідачем не перероблено (5.547,003 -4.474,87) (т. 1 а.с. 17-73).

При цьому судом установлено, що відповідно до товарно-транспортних накладних на перевезення продуктів переробки (т. 4 а.с. 57-150, т. 5 а.с. 1-150, т. 6 а.с. 1-150, т. 7 а.с. 1-150, т. 8 а.с. 1-150, т. 9 а.с. 1-88), позивач отримав готову продукцію в таких кількостях: борошно вищого ґатунку -1.481,941 тон, борошно першого ґатунку -905,307 тон, борошно другого ґатунку -264,769 тон, висівки -745,940 тон, відходи 48,49 тон., тобто не отриманою залишилась кількість переробленої продукції у розмірах: борошно вищого ґатунку -204,643 тон, борошно першого ґатунку -205,203 тон, борошно другого ґатунку -93,584 тон, висівки -271,906 тон, відходи 110,066 тон.

Судом установлено, що підписання сторонами Договору додаткових угод № 39 та № 100 до Договору, а також фактичне виконання сторонами умов Договору після передбаченого п. 7.1 Договору строку закінчення дії Договору, а саме 21.04.2011, підтверджує взаємне волевиявлення сторін щодо продовження дії спірного Договору, з метою реалізації прав та покладених на сторін обов'язків за Договором.

Строком договору відповідно до положень ст. 631 ЦК України є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Враховуючи викладене, а також те, що положення п. 7.1 Договору суд дійшов висновку, що строк дії Договору не закінчився.

Судом установлено, що з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з вимогами № 03/05-1 та № 03/05-2 від 03.05.2012, в яких вимагав у триденний строк з моменту отримання зазначених вимог повернути позивачу 1.072,133 тон не переробленого зерна пшениці та кількість переробленої продукції, що не була отримана позивачем у розмірі: борошно вищого ґатунку -204,643 тон, борошно першого ґатунку -205,203 тон, борошно другого ґатунку -93,584 тон, висівки -271,906 тон, відходи - 110,066 тон. Зазначені вимоги були отримані уповноваженим представником відповідача 03.05.2012, про що свідчить відмітка підприємства відповідача з вх. № 190 (вимога № 03/05-1) та з вх. № 191 (№ 03/05-2). Проте відповіді на зазначені вимоги позивачем отримано не було, як не було отримано і 1.072,133 тон не переробленого зерна пшениці та кількість переробленої продукції, що не була отримана позивачем у розмірі: борошно вищого ґатунку -204,643 тон, борошно першого ґатунку -205,203 тон, борошно другого ґатунку -93,584 тон, висівки -271,906 тон, відходи - 110,066 тон., що належить позивачу.

Враховуючи істотне порушення умов Договору, позивач звернувся до суду з вимогами про розірвання договору на переробку зерна № п1, укладеного 21.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галіція»та Державним підприємством «Державна продовольчо-зернова Корпорація України», правонаступником якого є відповідач та просив зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова Корпорація України» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Галіція»1.072,133 тон зерна пшениці, 204,643 тон борошна вищого ґатунку; 205,203 тон борошна першого ґатунку, 93,584 тог борошна другого ґатунку, 271,906 тон висівок, 110,066 тон відходів.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналіз умов спірного Договору свідчить про те, що він переслідує основну правову мету створення певного матеріалізованого результату: переробку зерна у борошно. Саме з метою досягнення кінцевої мети -передачу результату роботи замовнику, переробник зобов'язався розмістити зерно пшениці в елеваторах або на складі, зберігати його, а також здійснити заходи з його переміщення.

Всі ці окремі дії є складовими процесу створення матеріалізованого результату -переробки зерна у борошно, які у свої сукупності становлять єдине правовідношення щодо виконання роботи.

Отже, суд встановив, що за своєю правовою природою Договір врегульовує тільки відносини щодо переробки борошна, тобто, в розумінні ст. 837 ЦК України, є договором підряду. Метою переміщення зерна є досягнення результату, визначено Договором як його предмет, а тому обов'язок відповідача здійснити збереження зерна, його переміщення не існує окремо від обов'язку щодо переробки зерна, у зв'язку з чим відсутні правові підстави кваліфікувати Договір як змішаний.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно положень ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до статті 852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Як вбачається з положень ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено, що згідно з п. 8.9 Договір може бути розірваний за згодою обох сторін або за ініціативою однієї сторони, яка зобов'язана пред'явити в письмовому вигляді свою претензію щодо неналежного виконання зобов'язань за Договором. Сторона, яка отримала претензію, зобов'язана протягом 10 днів з дня її отримання надати свої пропозиції щодо врегулювання порушених у претензії питань. У разі неможливості сторонами врегулювати питання, викладені у претензії, спір повинен розглядатися в судовому порядку та відповідно до чинного законодавства України (п. 8.9.1 Договору).

Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Разом з тим, передбачене ст. 188 ГК України надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка використовує його добровільно, виходячи з власних інтересів та може звернутися за захистом свого порушеного права безпосередньо до суду шляхом подання позову про розірвання договору (такої ж позиції дотримується Верховний Суд України у свої постанові від 19.09.2011 у справі № 3-74гс11).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за Договором виконав та у період з 03.02.2011 по 29.10.2011 на виконання умов Договору передав відповідачу зерно пшениці 3-го та 4-го класів для переробки у кількості 5.547,003 тон., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, також передання зерна пшениці загальною вагою 5.054,47 тон додатково підтверджується актами приймання-передачі давальницької сировини на переробку. Відповідачем в порушення умов Договору зобов'язання були виконані лише частково, а саме за період з 16.02.2011 по 01.07.2011 здійснено переробку лише 4.474,87 тон зерна пшениці. Крім того відповідач у судових засіданнях надав усні пояснення, згідно з якими визнав, що покладені на нього згідно Договору зобов'язання останній виконав частково, порушивши строки виконання зобов'язань, при цьому зазначив, що підставою порушень цих зобов'язань є зловживання своїм службовим становищем Дончаком Володимиром Олександровичем, що працював на підприємстві відповідача на посаді начальника виробничої філії Державного підприємства «Державна продовольчо-зернова Корпорація України», щодо безпідставного відпуску борошна на підставі власноручно складених, завідомо неправдивих документів.

Матеріалами справи підтверджується та встановлено судом, що відповідно до товарно-транспортних накладних на перевезення продуктів переробки (т. 4 а.с. 57-150, т. 5 а.с. 1-150, т. 6 а.с. 1-150, т. 7 а.с. 1-150, т. 8 а.с. 1-150, т. 9 а.с. 1-88), позивач отримав готову продукцію в таких кількостях: борошно вищого ґатунку -1.481,941 тон, борошно першого ґатунку -905,307 тон, борошно другого ґатунку -264,769 тон, висівки -745,940 тон, відходи 48,49 тон. Не отриманою залишилась кількість переробленої продукції у розмірах: борошно вищого ґатунку -204,643 тон, борошно першого ґатунку -205,203 тон, борошно другого ґатунку - 93,584 тон, висівки -271,906 тон, відходи 110,066 тон, хоча факт переробки 4.474,87 тон зерна пшениці з виходом готової продукції у розмірі: борошно вищого ґатунку -1.686,584 тон, борошно першого ґатунку -1.110,51 тон, борошно другого ґатунку -358,353 тон, висівки -1.017,846 тон, відходи 158,556 тон встановлено згідно наданих переробником форм № 117 та довідок про фактичний вихід продукції із зерна ТОВ «Галіція»за березень та квітень 2011 року. Доказів зворотнього відповідачем до суду не надано.

Судом установлено, що на час винесення рішення у даній справі доказів, повного та належного виконання зобов'язань за Договором відповідачем до суду не надано, 1.072,133 тон зерна пшениці не перероблено, 204,643 тон борошна вищого ґатунку, 205,203 тон борошна першого ґатунку, 93,584 тон борошна другого ґатунку, 271,906 тон висівок, 110,066 тон відходів, що перероблені відповідачем позивачу не повернуто, що є істотним порушенням умов Договору, оскільки невиконання взятих на себе зобов'язань відповідачем перед позивачем спричинило невиконання зобов'язань позивачем перед третіми особами.

З урахуванням наведеного суд, враховуючи встановленні обставини справи, дійшов висновку, що позовні вимоги про розірвання спірного договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом установлено, що відповідач не забезпечив виконання ним робіт по переробці зерна в повному обсязі, покладених на нього згідно умов Договору, а тому вимоги позивача щодо необхідності повернення продукції, що залишилась не переробленою відповідачем на момент розірвання Договору судом визнаються обґрунтованими.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що ухвалами суду від 31.07.2012, 04.09.2012 та 25.09.2012 суд неодноразово витребовував у відповідача відомості про переробку зерна та вихід готової продукції, докази виконання п. 4.4 договору № 1п на переробку зерна від 21.01.2011, контррозрахунок, докази виконання відповідачем обов'язку щодо переробки зерна пшениці на борошно із базисним виходом 75 % борошна, в т.ч. вищого сорту -39,00 %, першого сорту -28,00 %, другого сорту -8,00 %, висівки -22,10 %.

Проте відповідач не надав до суду витребуваних доказів, як і інших доказів які б спростовували доводи позивача та підтвердили належне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно з Договором у встановленому об'ємі та у визначений Договором строк.

Щодо заявленого відповідачем клопотання № 2-1-10/155 від 21.09.2012 про зупинення провадження у справі № 5011-16/8356-2012 до вирішення пов'язаної з нею іншої кримінальної справи № 2192, що розглядається Галицьким районним судом м. Львова, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Виходячи із змісту вказаної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарського суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати: як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Разом з тим, суд не вбачає неможливості розгляду цієї справи до вирішення Галицьким районним судом м. Львова справи № 2192. Судом враховано, що предметом спору у справі № 5011-16/8356-2012 є розірвання договору на переробку зерна № п1, укладеного 21.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галіція»та Державним підприємством «Державна продовольчо-зернова Корпорація України», правонаступником якого є відповідач, а також зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова Корпорація України» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Галіція»1.072,133 тон зерна пшениці, 204,643 тон борошна вищого ґатунку; 205,203 тон борошна першого ґатунку, 93,584 тон борошна другого ґатунку, 271,906 тон висівок, 110,066 тон відходів, в той час як Галицьким районним судом м. Львова розглядається справа № 2192 за обвинуваченням Дончака Володимира Олександровича - начальника виробничої філії Державного підприємства «Державна продовольчо-зернова Корпорація України»«Львівський комбінат хлібопродуктів»у вчиненні злочинів передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України. Звертаючись до суду з клопотанням про зупинення провадження у даній справі відповідач не довів наявності підстав для зупинення провадження у справі до вирішення питання Галицьким районним судом м. Львова, а тому суд вважає за необхідне відмовити відповідачу у задоволені клопотання про зупинення провадження у справі.

Суд також відзначає, що у випадку встановлення судовим рішенням у справі № 2192 обставин, що матимуть істотне значення для вирішення спору у справі № 5011-16/8356-2012, сторони не позбавлені права звернутись до суду із заявою про перегляд рішення у справі № 5011-16/8356-2012 за нововиявленими обставинами.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція»задовольнити.

2. Розірвати договір на переробку зерна № п1 від 21.01.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галіція»та Державним підприємством «Державна продовольчо-зернова Корпорація України», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова Корпорація України».

3. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова Корпорація України»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Галіція»(81000, м. Яворів, вул. Велике передмістя, 49, код ЄДРПОУ 22399712) 1.072,133 тон зерна пшениці, 204,643 тон борошна вищого ґатунку; 205,203 тон борошна першого ґатунку, 93,584 тог борошна другого ґатунку, 271,906 тон висівок, 110,066 тон відходів.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова Корпорація України»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція»(81000, м. Яворів, вул. Велике передмістя, 49, код ЄДРПОУ 22399712) 65.453 (шістдесят п'ять тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.10.2012.

Суддя Ониськів О.М.