Ухвала суду № 26404701, 27.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 р. Справа № 25452/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Сапіги В.П., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Хуст Автосклад» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року в справі за позовом приватного підприємства «Хуст Автосклад» до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне підприємство «Хуст Автосклад» звернулося з позовом в суд до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області №0000292342/0-759/35299817/4981/10/23 від 07.05.2009 року, №0000292341/1 від 27.05.2009 року, №0000292341/2 від 24.06.2009 року, №0000292341/3 від 02.09.2009 року, якими позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 37998 грн., в тому числі 31665 грн. основний платіж та 6333 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що вимог податкового законодавства не порушував, так як однаково включив за договором комісії до складу валових витрат кошти, які перераховував комітенту за проданий товар та до валового доходу авансовий платіж отриманий від покупця автомобіля. Ця методологічна помилка частково вилинула на завищення чи заниження податкових зобов'язань позивача, однак не в такій сумі як вказав відповідач.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року в справі №2а-4426/09/0770 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням приватним підприємством «Хуст Автосклад» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року в справі №2а-4426/09/0770 та адміністративний позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що вимог вимог податкового законодавства не порушував, так як однаково включив за договором комісії до складу валових витрат кошти, які перераховував комітенту за проданий товар та до валового доходу авансовий платіж отриманий від покупця автомобіля. Ця методологічна помилка частково вилинула на завищення чи заниження податкових зобов'язань позивача, однак не в такій сумі як вказав відповідач. Аапелянт вважає, що з цих підстав суд першої інстанції дослідив справу однобічно, без аналізу позицій обидвох сторін взявши до уваги лише доводи податкової інспекції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу приватного підприємства «Хуст Автосклад» слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Хустською об'єднаною державною інспекцією проведено перевірку ПП «Хуст Автосклад» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 10.01.2008 року по 31.12.2008 року. На підставі проведеної перевірки складено акт № 655/23/35299817 від 28.04.2009 року в якому встановлено завищення валових витрат в рамках виконання договору комісії на суму 126 662,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 31665,00 грн., нарахована позивачу, виникла внаслідок опрацювання дилерського договору (договору комісії) №7 від 13.10.2008 року укладених між позивачем та ПП «ТТ».

Так, між позивачем (комісіонер) та ПП «ТТ» (комітент) було укладено договір комісії від 13.10.2008 року, відповідно до якого комісіонер зобов'язується самостійно здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти покупця на продукцію комітента, виконати всю переддоговірну роботу та реалізувати автомобіль покупцю у відповідності до вказівок комітента. За виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду. Грошові кошти за продаж продукції комітента надходять на розрахунковий рахунок комісіонера. підставою для отримання винагороди комісіонером є отримання ним грошей від покупця.

Перевіркою, проведеною відповідачем, було встановлено, що при формуванні валових витрат по виконанню умов вказаних договорів позивачем було включено до складу валових витрат вартість майна, що належить комітенту на загальну суму 126 662,00 грн.

Між тим, як було зазначено позивачем, вказуючи про порушення вимог пп. 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», контролюючим органом не було встановлено завищення задекларованих позивачем валових доходів на суму 98197,17 грн., та не знято вказану суму з валових доходів.

Вирішуючи спір у даній справі суд першої інстанції вказав, що позивачем завищено валові витрати на суму 126 662,00 грн. та не взяв до уваги твердження позивача про завищення валових доходів на суму 98 197,17 грн.

З такою позицією суду слід погодитись з таких підстав.

Правова сутність договору комісії передбачає вчинення комісіонером від свого імені за дорученням та за рахунок комітента певних дій. При цьому з огляду на статтю 1018 Цивільного кодексу України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

За змістом пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 названого Закону з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

За приписом пп. 7.9.2 п. 7.9 цієї ж статті з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з наданням платником податку майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Правовий аналіз наведених приписів законодавства дає підстави погодитись із висновками суду першої інстанції, що включенню до складу валового доходу комісіонера підлягає виключно сума винагороди, отримана ним у разі виконання договору комісії, у той час як вартість майна, що належить комітенту не підлягає включенню до складу його валового доходу і валових витрат.

Між тим, як вже зазначалось вище позивач включив до складу валових доходів суму коштів авансового платежу 98197,17 грн. в межах однієї операції на виконання договору комісії, однак відповідач не відкоригував її не виключивши зі складу завищених валових витрат суму завищених валових доходів.

В обгрунтування включення суми 98197,17 грн. до складу валових витрат позивач посилається на бухгалтерську довідку розшифровки сум валових доходів за 2009 рік.

Однак колегія суддів зазначає, що спірна заборгованість утворилась за 4 квартал 2008 року та фігурує по показниках податкових декларацій за 2008 рік і немає відношення до суми податкових зобов'язань за 2009 рік.

Тим більше сума 98197,17 грн. не згадується в жодних документах зокрема платіжних доручення в рамках виконання договору комісії.

А таким чином колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача (апелянта) на завищення валових доходів.

З огляду на наведене апеляційні вимоги приватного підприємства «Хуст Автосклад» є неаргументованими, а тому в задоволенні таких слід відмовити.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Хуст Автосклад» залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року в справі №2а-4426/09/0770 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді В.П. Сапіга

Р.Б. Хобор

Повний текст

виготовлено та підписано 01.10.2012 року