Ухвала суду № 26404312, 05.10.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2012 року справа №2а/0570/8037/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Куліш А.М.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Гаюн А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року по справі № 2а/0570/8037/2012 за позовом ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку про визнання частково неправомірними дій держав ного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юсти ції у м.Донецьку Мирошниченка П.І. та зобов'язання скасувати постанову про арешт коштів борж ника від 17 листопада 2011 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 27.06.2012 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку, яким просив визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку Мирошниченка П.І. щодо накладення арешту на кошти, які містяться на рахунках в Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» НОМЕР_1 в ТОБО НОМЕР_4/020, НОМЕР_3 в ТОБО НОМЕР_4/159, НОМЕР_2 в ТОБО НОМЕР_4/159 в частині повного накладення арешту на вказані рахунки, зобов'язати відповідача стягувати з вказаних рахунків 20 відсотків та скасувати постанову про арешт коштів бо ржника від 17 листопада 2011 року. В обґрунтування позову зазначено, що на вказані рахунки надходить виключно його пенсія, а тому відповідач, застосувавши арешт коштів, які містяться на вказаних рахунках, порушив вимоги ч.6 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.50 Закону України «Про загальноо бов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки не мав достатніх правових підстав для повного накладення стягнення на пенсійні рахунки.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Позивач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_4 перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області і отримує пенсію за вислугу років, яка перераховується на рахунок НОМЕР_1 в ТВБВ № 10004/0128 Філії - Донецького обласного управління Відкритого акціонерного товариства «Ощад банк» Ворошиловського району м. Донецька, рахунок 2560200401126, ЄДРПОУ 09334702, МФО 335106, про що свідчать довідки від 29 травня 2012 року № 02-478 (а.с.10-11).

Згідно з довідкою ТВБВ № 10004/0126 Філії - Донецьке обласне управління AT «Ощадбанк» на ім'я позивача відкритий гривневий рахунок НОМЕР_1, на який перераховується його пенсія (а.с.69).

Вироком колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області від 12.11.2010 року ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за ст.115 ч. 2 п.п. 2, 10, ст.152 ч. 4, ст. 153 ч. 3 Кримінального кодексу України та йому призначено покарання у вигляді 15 років позбавлення волі. Крім того, вказаним вироком ОСОБА_4 стягнуто на ко ристь потерпілого ОСОБА_5 відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000000,00 грн., (а.с. 12 - 63).

Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11 серпня 2011 року вирок апеляційного суду Донецької області залишено без змін (а.с.99).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку від 03 жовтня 2011 року відкрито виконавче провадження № 28984515 з примусового виконання виконавчого листа № 1-116, виданого Апеляцій ним судом Донецької області 20 вересня 2011 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн. Боржнику наданий строк до 10 жовтня 2011 року для самостійного виконання виконавчого документа (а.с.8).

03 жовтня 2011 року державний виконавець надіслав запити на адресу Головного управління статистики у Донецькій області, Управління Держкомзему у м.Донецьку, Ворошиловського відділення ВАТ «Держаний ощадний банк України», Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька, 3-го ВРЕР УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області, комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька» щодо отримання інформації стосов но наявності майна та поточних рахунків, що зареєстровані за боржником (а.с. 108).

04 листопада 2011 року Філія - Ворошиловське відділення НОМЕР_4 м.Донецьк ПАТ «Державний ощадний банк України» поінформувала ВДВС про те, що на ім'я ОСОБА_4 відкриті вклади, а саме: в ТВБВ НОМЕР_4/020 рахунок НОМЕР_1 із залишком коштів у сумі 0,19 грн., в ТВБВ НОМЕР_4/159 рахунки НОМЕР_2 із залишком коштів у сумі 5043,15 грн. і НОМЕР_3 із залишком коштів у сумі 3,9 грн., додатково зазначивши, що рахунок НОМЕР_2 є компенсацією втрат від знецінення грошових коштів, розміщених в установах Ощадбанку СРСР до 2 січня 1992 ро ку. Інших зауважень банківською установою здійснено не було (а.с. 107).

17 листопада 2011 року державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів божни ка у межах суми 1000000,00 грн., що містяться на рахунках НОМЕР_1 в ТОБО НОМЕР_4/020, НОМЕР_3 в ТОБО НОМЕР_4/159, НОМЕР_2 в ТОБО НОМЕР_4/159 у Філії - Ворошиловське відділення НОМЕР_4 м.Донецьк ПАТ «Державний ощадний банк України», (а.с.70). В той же день копія зазначеної постанови була надіслана на адресу банківської установи та сторінам виконавчого провадження (а.с. 102).

Відповідачем здійснювались заходи щодо розшуку майна боржника (а.с. 100-101), реалізації майна, яке належить боржнику, про що свідчать постанова про зняття арешту від 19.07.2012 року (а.с.84), постанова про зняття арешту та зняття з обліку автотранспортних засо бів боржника від 19.07.2012 року (а.с.92), акт про проведення прилюдних торгів від 19.07.2012 року (а.с.85).

Крім того, 18.07.2012 року Відповідач надіслав запит на адресу ТВБВ № 10004/0126 Філії - Донець кого обласного управління AT «Ощадбанк», в якому просив надати відомості про цільове призначен ня вкладів, відкритих на ім'я позивача (а.с.86).

23 липня 2012 року ТВБВ № 10004/0126 Філії - Донецького обласного управління AT «Оща дбанк» повідомило, що на ім'я ОСОБА_4 відкриті вклади в ТВБВ № 10004/0128 (25/020) раху нок НОМЕР_1 - 8696,47 грн., (рахунок арештований на підставі постанови від 17 листопада 2011 ро ку); в ТВБВ № 10004/0134 (25/0159) рахунок НОМЕР_2 - 5043,15 грн., (рахунок є компенсацією втрат від знецінення вкладів, внесених до 1 лютого 1992 року до Ощадбанку СРСР, цей вклад є бор гом держави перед вкладниками); та рахунок НОМЕР_3 - 0,01 грн. (а.с.83).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 року № 202/98-ВР, (далі - Закон № 202), державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Згідно з положеннями ч.ч.1-2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють держав ні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст.6 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний використо вувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст.27 Закону № 606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повно го виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Оскільки Позивач, який має статус боржника у виконавчому провадженні, самостійно не ви конав вирок Апеляційного суду Донецької області в частині відшкодування моральної шкоди потер пілому, у державного виконавця виникли правові підстави для примусового виконання рішення.

Відповідно до ст.32 Закону № 606 заходами примусового виконання рішень є:

1) звер нення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебу вають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Право державного виконавця накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунках в цінних паперах, у процесі здійснення виконавчого провадження передбачено п.6 ч.3 ст11 Закону № 606.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначений ст.52 Закону № 606. Згідно зазначеної норми звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахун ках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депо зитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє зве рнення стягнення на кошти боржника. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника оста точно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Тобто звернення стягнення на кошти боржника, в тому числі тих, які перебувають на рахун ках у банках, (за умови їх наявності), є першочерговим заходом примусового виконання рішення, який застосовується державним виконавцем.

Порядок арешту і вилучення коштів боржника регламентований ст.57 Закону № 606 і за стосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно з приписами ч.2 цієї статті арешт на майно боржника може накладатися державним ви конавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знахо дяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення пос танови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч.4 ст.57 Закону № 606 копії постанови державного виконавця про арешт коштів боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам.

Правові відносини, пов'язані з арештом, стягненням та зупиненням операцій по рахунках, ре гламентовані також ст. 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відповідно до поло жень ч.ч.1, 2, 4 якої арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішення суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зупинення видаткових опера цій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відпові дно до ч. 1 цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму». Зу пинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми. Постанова державного виконавця чи рішення суду про стягнення на кошти, які знаходяться на рахунках юридичних чи фізичних осіб, підлягають негайному і безумовному виконанню, за винятком випадків введення мораторію відповідно до цього Закону.

Отже державний виконавець повноважний застосовувати такий захід примусового виконання рішення як арешт коштів боржника.

На час винесення оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника умови та порядок ви конання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, були визначені Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, яка втратила чинність, крім пункту 5.11 глави 5, підпункту 5.12.5 пункту 5.12 глави 5 до згідно з наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 2 квітня 2012 року (далі - Інструкція).

Порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника регламентував п.5.1. Інструкції, відповідно до якого звернення стягнення на майно боржника полягає в його вияв ленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої авто мобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та при мусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти бор жника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах борж ника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних установах, на них накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця.

Умови звернення стягнення на пенсію боржника визначені ст.68 Закону № 606, якою пе редбачено, що стягнення на пенсію боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнен ня періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробіт ної плати. За іншими виконавчими документами державний виконавець має право звернути стягнен ня на пенсію боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржни ка за письмовою заявою стягувача. Про звернення стягнення на пенсію боржника державний викона вець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізич ній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.

Апелянт як на підставу скасування постанови суду першої інстанції посилається на положення ст.70 Закону № 606, яка визначає розмір відрахувань із пенсії боржника, та ст.50 Закону України «Про загальноо бов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058, що регламентує поря док здійснення відрахувань.

Колегія суддів не приймає до уваги такі посилання, оскільки арешт коштів боржника та звернення стягнення на пенсію борж ника є різними заходами примусового виконання рішення. Крім того, з матеріалів справи вбачається і проти цього не заперечував представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції, що державним виконавцем не застосовувався такий захід примусового виконання, як звернення стягнен ня на пенсію боржника.

Щодо посилання апелянта на те, що примусове виконання виконавчого листа № 1-116 має здійснювати Відділ державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м.Донецьку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України № 606 виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

ОСОБА_5 - стягувач у виконавчому провадженні звернувся з заявою про відкриття ви конавчого провадження саме до Відповідача.

Крім того, ч.3 ст. 20 Закону України № 606 передбачає, що державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебува ють на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно з ч.5 ст.20 Закону № 606 у разі, якщо в процесі виконавчого провадження держав ним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця прожи вання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного вико навця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням бор жника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

Виконавче провадження може бути передано від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого в порядку, встановленому Міністерством юс тиції України. Спори про місце здійснення виконавчих дій між органами державної виконавчої служ би не допускаються, що передбачено ч.ч.7, 8 ст.20 Закону № 606.

Оскільки на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця Відповідача, знаходилось майно боржника, а саме квартира АДРЕСА_1, а державним виконавцем вживалися заходи, спрямовані на звернення стягнення на це майно і його примусову реалізацію (а.с.84-85, 92), у Відповідача не було правових підстав для передачі виконавчого провадження до Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м.Донецьку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року по справі № 2а/0570/8037/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року по справі № 2а/0570/8037/2012 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвалу складено 08 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А. Блохін