Ухвала суду № 26404311, 05.10.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2012 року справа №2а/0570/2319/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Білак С.В.

Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання Костроміній Г.С.

за участю представників сторін по справі:

від позивача: Кузеря Н.В.,

від позивача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Графпласт» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2012р. по справі № 2а/0570/2319/2012 (головуючий І інстанції Зеленов А.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Графпласт» до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2011 №№ 0004782340/28400/10/23-3, 28399/10/23-3/0004772340, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2011 №№ 0004782340/28400/10/23-3, 28399/10/23-3/0004772340.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2012р. у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Графпласт» просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права. Позивач вважає, що факт здійснення господарських операцій з TOB «Монтарія» підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами .

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка позивача з питання правомірності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Монтарія» (ЄДРПОУ 37270391) за період з 01.07.2011 по 31.07.2011, за наслідками якої складено акт від 19.12.2011 № 7741/23-3 та згідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 30.12.2011 № 0004782340/28400/10/23-3 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 89 291 грн., у тому числі за основним платежем - 71 433 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 17 858 грн.;

- від 30.12.2011 № 28399/10/23-3/0004772340 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 82 148 грн., у тому числі за основним платежем - 82 148 грн.

Підставою для донарахування сум податкового зобов'язання послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, статтей 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктів 138.1, 138.2 пункту 138 статті 138 Податкового кодексу України в частині завищення валових витрат та включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, у зв'язку з придбанням товарів згідно нікчемних правочинів у товариства з обмеженою відповідальністю «Монтарія», які не підтверджено первинними документами, оформленими належним чином.

В акті перевірки зазначено, що згідно акту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі у м. Києві документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень та липень 2011 року товариством з обмеженою відповідальністю «Монтарія» (ЄДРПОУ 37270391) від 07.09.2011 № 1986/23-04/37270391, перевіркою встановлено порушення вказаним підприємством норм Податкового кодексу України у вигляді завищення податкових зобов'язань за податку на додану вартість та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у т.ч. за липень 2011 року, сформованих за нікчемними правочинами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «Монтарія».

За приписами п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4. та п. 138.5. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

За приписами п.139.1.9. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій по придбанню товару у Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтарія» позивачем було надано накладні № 170 від 20.07.2011 на суму 200 000,00 гривень, у т.ч. ПДВ 33 333,33 грн., № 171 від 29.07.2011 на суму 228 599,04 грн., у т.ч. ПДВ 38 099,84 грн., в яких відсутні обов'язкові реквізити, передбачені ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме : щодо місця складання, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, не зазначено ПІБ осіб, що поставили свої підписи на цих документах.

Будь-яких інших первинних документів (товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі тощо), на підтвердження факту здійснення господарської операції, позивачем не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відсутність доказів на підтвердження реальності спірних господарських операцій позбавляє права позивача відносити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та формувати валові витрати, а тому правомірно було відмовлено у задоволенні позову.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Графпласт» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2012р. по справі № 2а/0570/2319/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2012р. по справі № 2а/0570/2319/2012 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05 жовтня 2012 року.

Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 10 жовтня 2012р.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: М.Г.Сухарьок

С.В. Білак