Постанова № 26403897, 09.10.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

09 жовтня 2012 року Справа № 18/5007/797/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Ярема Г.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, підприємець;

від відповідача - Cкиданчук І.В. (довіреність №924 від 10.08.2012).

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»на рішення господарського суду Житомирської області від 26.07.2012р. у справі №18/5007/797/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

с.Лисівка Андрушівського району Житомирської області

до Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого

акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні

дороги України» м.Житомир

про стягнення 124 790 грн. 36 коп. заборгованості по розрахунках, пені,

інфляційних втрат та 3% річних,-

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.07.2012р. у справі №18/5007/ 797/12 (суддя Соловей Л.А.) позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі в тексті - ФОП ОСОБА_1) про стягнення з 124 790 грн. 36 коп. заборгованості по розрахунках, пені, втрат від інфляції та 3% річних задоволено частково. Відповідно до рішення з Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі в тексті - Дочірнє підприємство) підлягає стягненню на користь ФОП ОСОБА_1 95 999 грн. 96 коп. основного боргу, 7 499 грн. 71 коп. пені згідно укладених договорів, а також 96 грн. інфляційних втрат, 2 808 грн. 99 коп. -3% річних та 2 128 грн. 09 коп. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 7 380 грн. 29 коп. пені, 71 грн. 01 коп. 3% річних та 10 934 грн. 40 коп. інфляційних втрат - в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню.(арк.справи 54-56).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Житомирської області, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції незаконне, не відповідає фактичним обставинам справи та прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник зазначає, що з доданих до матеріалів накладних, податкових накладних та доручень, не вбачається жодних посилань на Договір від 26.02.2010р. чи Договір від 19.07.2010р.(арк.справи 64-68).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 23.08.2012р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк.справи 62).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 09.10.2012р. представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 09.10.2012р. заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду Житомирської області від 26.07.2012р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 26 лютого та 19 липня 2010р. ФОП ОСОБА_1, діючи як продавець та ДчП «Житомирський облавтодор»в особі Філії «Коростенський райавтодор»-покупець уклали договори купівлі-продажу, згідно п.п.1.1, 2.2 яких, ФОП ОСОБА_1 продає мазут та компоненти для приготування асфальтно-бетонної суміші, а Філія «Коростенський райавтодор»приймає та оплачує мазут або компоненти по факту доставки.

В разі прострочення грошового зобов'язання, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.(пункти 3.1 Договорів купівлі-продажу).

Договори від 26.02.2010р. та 19.07.2010р. підписано ФОП ОСОБА_1 та начальником філії «Коростенський райавтодор»ДП «Житомирський облавтодор», скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 7-8).

Матеріалами справи стверджується, що фактично через представника ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреностей №650 від 14.10.2010р. та №134 від 19.07.2011р., згідно накладних №4 від 14.10.2010р. та №134 від 19.07.2011р. - ФОП ОСОБА_1 передав, а філія «Коростенський райавтодор» - прийняла мазут у кількості 32 тони на загальну суму 146 499 грн. 96 коп., що підтверджується копіями довіреностей та накладних.(арк.справи 12-15).

Колегія суддів зауважує, що зазначені довіреності і накладні не містять посилань ні на Договір від 26.02.2010р, ні на Договір від 19.07.2010р., як на підставу передачі мазуту.

Не посилається на жоден з Договорів і Відповідач під час оплати вартості отриманого ма-зуту, що стверджується матеріалами справи.(арк.справи 26-52).

Разом з тим, вбачається, що вартість отриманого мазуту Дочірнє підприємство оплатило частково, перерахувавши на рахунок Позивача загальну суму 50 500 грн., внаслідок чого перед ФОП ОСОБА_1 утворилась заборгованість в сумі 95 999 грн. 96 коп. Зазначені обставини стверджуються виписками з рахунку ФОП ОСОБА_1(арк.справи 26-52)

Посилаючись на важке фінансове становище, яке перешкоджає погашенню заборгованості у сумі 95 999 грн. 96 коп, Філія «Коростенький райавтодор»ДчП «Житомирський облавтодор»листом від 05.03.2012р. №43, гарантувала її погашення до 05.03.2012р.(арк.справи 11).

Виходячи із суми заборгованості за отриманий мазут, на підставі ст.549 ЦК України та п.п. 3.1 Договорів від 26.02.2010р. та 19.07.2010р., за період прострочки оплати з 26.02.2010р. по 01.07. 2011р., Позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прост-рочки, сума якої складає 14 880 грн. Крім того, на підставі ст.625 ЦК України, за знецінення коштів внаслідок інфляції, Позивач нарахував 11 030 грн. 40 коп. інфляційних втрат за період з 19.07. 2011р. по 09.07.2012р. та 2 880 грн. -3% річних за користування коштами протягом також періоду.

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду -зміні з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що ц-вільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічно регулює ці відносини ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У відповідності до умов Договорів, сторонами було визначено права та обов'язки сторін, порядок здійснення розрахунків та відповідальність за порушення зобов'язань сторонами.

Колегія суддів звертає увагу, що попри укладення сторонами Договорів купівлі-продажу - довіреності та накладні на відпуск мазуту не містять посилань ні на Договір від 26.02. 2010р., ні на Договір від 19.07.2010р.; не посилався на жоден з Договорів і Відповідач, частково оплачуючи вартість отриманого мазуту, що стверджується матеріалами справи.(арк.справи 12-15, 26-52, 90).

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо підставності нарахування пені, з огляду на таке:

Відповідно до Закону України від 16.07.1999р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення. Згідно з ч.1 ст.9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно з п.2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно п.2.4 вищезазначеного Положення, первинні документи (на паперових і машинозчи-туваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що наявні в матеріалах справи накладні, які виступають підставою для подання позову, є первинними документами та містять усі необхідні реквізити. Підстави вважати подані Позивачем накладні невід'ємними частинами Договорів - відсутні.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Разом з тим, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.(ст.181 ГК України). Згідно з ч.1, ч.2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Тому, як вбачається з матеріалів справи, а також не спростовано Позивачем, враховуючи відсутність в документах первинного обліку - накладних та у довіреностях, посилань на будь-який з Договорів, які укладені сторонами 26.02.2010р. та 19.07.2010р. -колегія суддів, не заперечуючи існування між сторонами відносин купівлі-продажу, які випливають з Договорів -дійшла висновку, що господарські правовідносини зі спірної поставки ФОП ОСОБА_1 мазуту для філії «Коростенський райавтодор»ДП «Житомирський облавтодор»здійснювалися не на підставі Договjру від 26.02.2010р. чи Договору від 19.07.2010р., а у спрощений спосіб, шляхом усної домовленості сторін та прийняття Відповідачем партій мазуту, в тому об'ємі, який був необхідний йому у відповідний проміжок часу.

З матеріалами справи вбачається, що на момент подачі позову до суду та ухвалення рішення у даній справі -заборгованість Відповідача складала 95 999 грн. 96 коп. і така підлягає до стягнення.

Проте, частково задовольняючи вимогу про стягнення пені в сумі 7 499 грн. 71 коп., місцевий господарський суд виходив з помилкового висновку, що відпуск мазуту здійснений на виконання Договорів 26.02.2010р. та 19.07.2010р., якими передбачено відповідальність за несвоєчасну оп-лату товару. Із зазначених вище мотивів, колегія суддів не погоджується з таким висновком і вважає нарахування пені безпідставним, а вимогу про стягнення пені - такою, що не підлягає задоволенню.

Разом з тим, вирішуючи даний спір, господарський суд приймає до уваги, що згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач зобов'язань по оплаті товару не виконав - розрахунок за отриманий товар провів частково.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.(ч.2 ст.625 ЦК України).

Виходячи з матеріалів справи вбачається правомірним стягнення з Відповідача на загальних підставах інфляційних втрат та 3% річних. Колегія суддів вважає підставним часткове задоволення судом першої інстанції зазначених вимог на підставі здійсненого судом розрахунку, згідно якого до стягнення підлягає 96 грн. інфляційних втрат за серпень 2011р. - червень 2012р. та 2 808 грн. 99 коп. -3% річних за період 20.07.2011р. по 09.07.2012р.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи правило належності доказів, вирішуючи даний спір апеляційний суд не приймає до уваги умови Договорів від 26.02.2010р. та 19.07.2010р. як підставу нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, оскільки, товаророзпорядчі документи (накладні) посилань на зазначені Договори не містять.

Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34, 43 ГПК України, Позивач не подав у вста-новленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували позовні вимоги в частині нарахування пені та обґрунтовували правомірність та підставність рішення суду першої інстанції в цій частині.

Між тим, у судове засідання апеляційної інстанції 09.10.2012р. Позивач подав банківську виписку, якою стверджується часткове погашення Дочірнім підприємством боргу під час апеляційного провадження шляхом сплати 30 000 грн. платіжним дорученням №1674 від 17.09.2012р. «за мазут згідно накладної №8 від 19.07.2011р.».(арк.справи 90).

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Проте, Позивач таких обставин апеляційному суду не навів, вважаючи зазначений факт лише підтвердженням визнання Дочірнім підприємством існуючого боргу за отриманий мазут.

На думку колегії суддів - часткове погашення основного боргу Відповідачем до ухвалення постанови судом апеляційної інстанції - не може бути підставою для скасування або зміни рішеньня суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу, оскільки на момент ухвалення оскаржуваного рішення - доказів часткової сплати основного боргу не існувало і вони не могли бути оцінені місцевим судом. Між тим вбачається, що місцевий суд 09.08.2012р. уже видав наказ на виконання рішення у справі №18/5007/797/12. (арк.справи 57).

Проте, факт часткового погашення основного боргу у добровільному порядку на стадії виконання рішення повинен бути врахований державним виконавцем.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки, викладені в рішенні висновки суду першої інстанції щодо договірного характеру поставки товару не відповідають обставинам справи - апеляційна скарга Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Житомирської області від 26.07.2012р. - скасуванню в частині стягнення пені.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»на рішення господарського суду Житомирської області від 26.07.2012р. у справі №18/5007/797/12 - задоволити частково.

2. Рішення місцевого господарського суду скасувати в частині стягнення пені, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задоволити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», яке знаходиться у м.Житомир, вул.Перемоги, 75 (код ЄДРПОУ 32008278) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, (ідентифікаційний НОМЕР_1) 95 999 грн. 96 коп. заборгованості по розрахунках, 96 грн. інфляційних втрат за серпень 2011р. - червень 2012р., 2 808 грн. 99 коп. -3% річних за період 20.07.2011р. по 09.07.2012р. та 1 978 грн. 13 коп. судового збору.

В частині стягнення 14 880 грн. пені, 10 934 грн. 40 коп. втрат від інфляції та 70 грн. 01 коп. -3% річних -в задоволенні позову відмовити.».

3. Витрати Відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 74 грн. 48 коп. покласти на Позивача пропорційно задоволеним вимогам.

4. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу відповідних наказів.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

6. Справу №18/5007/797/12 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Мельник О.В.