Рішення № 26403469, 01.10.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2012 р.Справа № 10/15/5022-580/2012

Господарський суд Тернопільської області

У складі судді Півторак М.Є.

За участю секретаря судового засідання Клим Т.П.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Тернопіль, вул. Новий Світ, 41 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах -Фонду державного майна України: Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Тернопільській області м. Тернопіль вул. Танцорова, 11

до відповідача1: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

Відповідача 2: Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6

про визнання недійсним договору № 3

За участю представників:

позивача: Сивак Т.М.- головного спеціаліста -юрисконсульта, довіреність № 18 від 01.08.12 р.

відповідача1: ОСОБА_3 -представника, довіреність від 13.08.2012 року;

Відповідача2: Гурського В.С. -начальника Тернопільського управління виробничо-технологічної комплектації ДП "Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат", довіреність №893 від 04.09.2012 року.

Прокурора: Федчишин О.Г. - старшого помічника військового прокурора Тернопільського гарнізону, посвідчення № 61 від 12.10.11р.

В судовому засіданні присутнім представникам сторін роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Військовий прокурор Тернопільського гарнізону в інтересах держави, м. Тернопіль, вул. Новий Світ, 41 в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, м. Тернопіль, вул. Танцорова, 11 звернувся до господарського суду з позовом до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 та відповідача 2: Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6 про визнання недійсним договору зберігання № 3 від 01.02.2012 , укладеного між Тернопільським управлінням виробничо-технічної комплектації державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" з однієї сторони та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з іншої сторони; зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити незаконно займане приміщення - 30 кв. м. зварювального цеху Тернопільського управлінням виробничо-технічної комплектації державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" по вул. Лозовецька, 34 у м. Тернополі.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 01 лютого 2012 року Тернопільським УВТК з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір зберігання №3 , який 24 лютого 2012 року затверджений директором ДП «Івано-Франківський ВЛПК». Вказує, що 6 червня 2012 року в ході огляду цеху Тернопільського УВТК по вул. Лозовецькій, 34 у м. Тернополі установлено, що 30 м. кв. даного цеху використовується ФОП ОСОБА_1 як склад та для обробки деревини (протокол огляду від 06 червня 2012 року та довідка головного спеціаліста сектору контрольно-ревізійної роботи та аудиту регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області від 08 червня 2012 року). У відповідності до листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області від 17 травня 2012 року №10-10-01594, протягом 2011-2012 років звіти про оцінку нерухомого майна Тернопільського УВТК, яке знаходиться за адресою: вул. Лозовецька, 34, м. Тернопіль на рецензування до регіонального відділення не находило та протягом вказаного періоду часу регіональне відділення актів оцінки нерухомого майна Тернопільського УВТК за вищевказаною адресою не погоджувало.

Прокурор вказує, що хоча між Тернопільським УВТК та ФОП ОСОБА_1 формально укладено договір зберігання майна, однак, ФОП ОСОБА_1 фактично використовує нерухоме майно -частину приміщення зварювального цеху Тернопільського УВТК для здійснення підприємницької діяльності, у зв'язку з чим між Тернопільським УВТК та Відповідачем 1 насправді встановлені інші правовідносини - правовідносини оренди, проте без укладення відповідного договору оренди державного майна, що є порушенням вимог цивільного законодавства України, а тому відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України вважає, що укладений договір підлягає визнанню судом недійсним.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 18 липня 2012 року порушено провадження у справі № 10/15/5022-580/2012, призначено її до розгляду о 10 год. 30 хв. 03.08.2012 року.

У зв'язку з неприбуттям у судові засідання представників відповідачів, в порядку статті 77 ГПК справу слуханням було відкладено до 14 годин 45 хвилин 14 серпня 2012 року та до 15 годин 15 хвилин 04 вересня 2012 року.

Ухвали господарського суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлялися відповідачам за адресами, вказаними у позовній заяві рекомендованою кореспонденцією.

Згідно клопотання № 1/162вих-12 від 04.09.2012 року ( вх. № 15027(н) ухвалою господарського суду від 04 вересня 2012 року здійснено у справі № 10/15/5022-580/2012 заміну Військового прокурора Тернопільського гарнізону м. Тернопіль, вул. Новий Світ, 41 на Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері м. Тернопіль вул. Новий Світ, 41.

Представник відповідача1 -ФОП ОСОБА_1 у відзиві на позов від 02.08.2012р. вказує на те, що при підписанні договору №3 від 01.02.2012р. сторони помилково не вказали що це договір оренди, який виконується належним чином, заборгованості по орендній платі немає, а сам договір повністю відповідає вимогам договору оренди, просить в позові відмовити.

Представник відповідача 2 -ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" у відзиві на позов №885 від 03.08.2012р. посилається на те, що договір з контрагентом укладений з дотриманням чинного законодавства, та не є договором оренди, а договором надання послуг по зберіганню, за що "Отримувач послуг" здійснював оплату відповідно до умов даного Договору.

Окрім того, вказує, що оскільки, даний договір укладено та сторонами досягнуто істотних його умов, то і підстав для визнання його недійсним немає, а тому просить в позові відмовити.

В порядку статті 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 15 год. 40 хвилин 17.09.2012 року та 15 год. 45 хвилин 01.10.2012 року.

За згодою сторін ухвалою господарського суду від 17.09.2012 року строк вирішення спору по справі було продовжено до 01 жовтня 2012 року в порядку статті 69 ГПК України.

В судовому засіданні 01.10.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення господарського суду згідно приписів статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, висновок прокурора , заперечення представників відповідачів суд встановив наступне:

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також, підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Статтею 20 Господарського Кодексу України визначено, що кожен суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Стаття 16 Цивільного Кодексу України також визначає, що кожна особа має право зверну тися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та ви значає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений дого вором або законом (частина друга п. 1 ст. 16 ЦК України).

В розумінні статті 54 Господарського процесуального кодексу України зміст позовних вимог та коло осіб, до яких пред'являється позов, визначається позивачем.

Як зазначено у частині четвертій п. 1 Постанови № 7 від 23.03.2012 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників , які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою згаданої статті передбачено , що у позовній заяві прокурор самостійно визначає , в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Предметом позову у справі прокурор визначив визнання недійсним договору зберігання від 01.02.2012 №3, укладеного між Тернопільським управлінням виробничо-технічної комплектації державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" з однієї сторони та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з іншої сторони та зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити незаконно займане приміщення з підстав, вказаних у позовній заяві.

Також прокурор визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме: Регіональне відділення Фонду Державного майна України у Тернопільській області, м. Тернопіль.

Вказавши позивачем у справі Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Тернопільській області позивачем у справі прокурор вважає , що відповідачі порушили його права .

Спосіб захисту цивільних прав та інтересів особа обирає при зверненні з позовною заявою до суду.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права є таким, що відповідає статтям 15, 16 Цивільного кодексу України.

Позивач у справі: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області м. Тернопіль подало до господарського суду заяву ( вх. № 15437 від 20.09.2012 року ) у якій зазначає, що позовні вимоги військового прокурора у справі підтримує повністю і просить визнати недійсним договір № 3 від 01.02.2012 року.

Відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 статті 628 ЦК України).

У судовому засіданні встановлено, що на виконання доручення Військової прокуратури Тернопільського гарнізону від 01.06.2012 року № 1/1249; листа Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Тернопільській області від 05.06.2012 року № 10-09-01767 представниками Військової прокуратури Тернопільського гарнізону та РВ ФДМУ по Тернопільській області була здійснена перевірка Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспрокомбінат" на предмет дотримання чинного законодавства з питань оренди державного майна, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 34, про що було складено відповідну Довідку від 08 червня 2012 року.

Перевіркою було встановлено, що між сторонами було укладено договір №3 від 01.02.2012 року.

У матеріалах справи знаходиться Договір № 3, в якому вказано, що він укладений 01 лютого 2012 року між Тернопільським управлінням виробничо-технічної комплектації ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Тернопіль.

Умовами договору передбачено, що "Надавач послуг" ( Тернопільське управління ) зобов'язується надати послуги "Отримувачу послуг" (ФОП ОСОБА_1.) по зберіганню матеріальних цінностей та обладнання ( п. 1.1. Договору).

Адреса зберігання: м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 34 (п. 1.2. договору).

Місце зберігання: зварювальний цех, площа 30 кв. м. (п. 1.3. Договору).

Згідно пункту 2.1. Договору за зберігання майна "Отримувач послуг" сплачує щомісячно "Надавачу послуг" 240,00 грн. ( двісті сорок ) гривень.

Пунктом 3.1. Договору сторони визначили обов'язки сторін, до яких, зокрема, віднесено: надавати "отримувачу послуг" цілодобовий, вільний доступ до майна (п. 3.1.2.).

Згідно п. 5.1. Договору Договір набуває чинності після затвердження та з дня його реєстрації юридичною службою ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" і діє до 31 грудня 2012 року.

01.02.2012 року виписано Накладну № 3, в якій зазначено, що Тернопільське УВТК отримало на зберігання від ФОП ОСОБА_1 матеріальні цінності:

- заготовка дубова -8 (вісім) палетів.

Даний Договір № 3 від 01.02.2012 року затверджений директором ДП "Івано-Франківський військовий ЛПК" МО України Рибак І.П. 24 лютого 2012 року, про що свідчить відмітка на титульному листі договору, підпис директора та відтиск мокрої печатки.

З укладеного між сторонами договору випливає , що , між Тернопільським управлінням виробничо-технічної комплектації ДП "Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м. Тернопіль було укладено договір №3 від 01.02.2012 року, в якому сторони вказали про надання послуг Тернопільським управлінням виробничо-технічної комплектації ДП " Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат " фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 по зберіганню матеріальних цінностей в місті Тернополі.

Так, в силу ч. 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Аналогічні вимоги визначає стаття 638 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 901 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона ( зберігач ) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною ( поклажодавцем ), і повернути її у схоронності .

Згідно п. 3.2. Договору № 3 "Надавач послуг" не несе відповідальності за охорону, зберігання та пошкодження майна.

Статтею 944 ЦК України передбачено, що зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншим особам.

Виходячи із змісту наведеної статті право зберігача користуватися річчю, переданої йому на зберігання виникає в разі надання відповідної згоди поклажодавця.

Пунктом 3.1.2 договору № 3 від 01.02.2012 року "надавач послуг" зобов'язаний надавати "отримувачу послуг" цілодобовий, вільний доступ до майна.

За договором зберігання волевиявленням сторін було передбачено право зберігача на користування майном , переданим на зберігання , що по суті є згодою поклажодавця , про яку йде мова у статті 944 ЦК України .

Згідно з ч. 1 статті 235 , ч. 1 ст. 759 , ч. 1 ст. 936 та 944 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається без права користування річчю , право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця , і в такому разі виникають правовідносини найму ( якщо користування платне ) .

Позивач у справі: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області вважає, що укладений між сторонами 01 лютого 2012 року договір № 3 має бути визнаний судом недійсним , оскільки по своїй суті є договором оренди державного майна.

В свою чергу, представник відповідача 1 як у відзиві на позов так і в судовому засіданні вказує на те , що договір №3 від 01.02.20112 року згідно ст. 5 абзацу 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", повністю відповідає правому змісту договору оренди, а при підписання даного договору сторони помилково не вказали, що це договір оренди. З чим не погоджується представник відповідача 2 та посилається на дотримання вимог чинного законодавства при укладенні даного договору, та вказує на те,що договір №3 від 01.02.2012 року -є договором надання послуг по зберіганню, за що "Отримувач послуг" здійснював оплату відповідно до умов Договору. Зокрема посилається на ст. 901 ЦК України, а саме: що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на умови договору, з урахуванням специфіки господарської діяльності сторін та об'єкту договору суд прийшов до висновку, що спірний договір є удаваним правочином, оскільки вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який насправді вони вчинили -правочину, заснованого на відносинах, пов'язаних з орендою.

Відповідно до ч. 2 статті 235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, ознакою удаваного правочину є те , що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників , які мають за мету одержання певної користі усіма або принаймні одним із них.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України , зокрема , у своїй постанові від 03 серпня 2011 року у справі № di_519045.

Відповідач у справі - Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" є юридичною особою, ідентифікаційний код 08033772, організаційно-правова форма за КОПФГ: державне підприємство, що підтверджується Довідкою АА № 558896 Головного управління юстиції в Івано - Франківській області ( копія знаходиться в матеріалах справи ), діє на підставі Статуту, затвердженого Міністром оборони України 30 вересня 2008 року ( наказ № 469 від 30.09.2008 року ); державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 22.10.2008 року Державним реєстратором Мороз О.М.( копія Статуту знаходиться в матеріалах справи ).

Пунктом 4.2. Статуту визначено, що майно підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за ним на праві господарського відання . Здійснюючи право господарського відання підприємство володіє , користується і розпоряджається зазначеним майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо основних фондів та інших видів майна за згодою Уповноваженого органу управління у випадках , передбачених законодавством України .

Тернопільське управління виробничо-технічної комплектації ДП " Івано -Франківський військовий ліс промкомбінат " надало Довідку № 56-1 від 06.06.2012 року , у якій зазначає , що майно УВТК ( зокрема будівлі ) перебувають на балансі Тернопільського УВТК і є державною власністю .

Згідно приписів статті 287 Господарського кодексу України єдиними орендодавцями державного майна - цілісних майнових комплексів підприємств , їх структурних підрозділів та нерухомого майна , що є державною власністю , є Фонд державного майна України , його регіональні відділення і представництва .

Статтею 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що відносини щодо оренди державного майна регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтями 9,11 Закону України про оренду, укладенню договору оренди передує оцінка об'єкта оренди, яка здійснюється комісіями, до складу якої входять уповноважені особи Міністерства оборони України або іншого органу та регіонального відділення Фонду державного майна України.

Водночас із цим ч. 7 статті 9 наведеного Закону зазначено, що для об'єктів, які перебувають у державній власності, необхідно проводити конкурс, згідно порядку, що визначений Фонду Державного майна України.

Як встановлено перевіркою, відповідачу 1: ФОП ОСОБА_1, м. Тернопіль було передано у користування за плату на строк до 31 грудня 2012 року під виглядом договору зберігання, а саме частину цеху площею 30 кв. м. для його використання ФОП у підприємницькій діяльності, тобто фактично на умовах оренди; Тернопільське управління виробничо-технічної комплектації всупереч вимогам чинного законодавства не одержало дозволу органу уповноваженого управляти цим майном, на передачу об'єкту нерухомості в оренду, а відтак розрахунку і погодження орендної плати з регіональним відділенням Фонду Державного майна України здійснено не було, на конкурсній основі передачу державного майна в оренду не проведено.

Згідно п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна", у разі, коли орендодавцем є ФДМУ чи його регіональне відділення орендна плата за нерухоме майно державних підприємств спрямовується в розмірі 70% до державного бюджету, 30% державному підприємству, на балансі якого знаходиться орендоване майно.

Недотримання вказаних норм законодавства спричиняє збитки державі у розмірі не отриманої орендної плати ( чи плати за користування вказаним майном ), яка у випадку дотримання вимог законодавства з питань оренди та користування державним майном надходила б до Державного бюджету України.

Відповідач у справі: Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" надав суду копії прибуткових касових ордерів, з яких вбачається, що кошти згідно оспорюваного договору вносилися в касу підприємства , однак , на рахунок державного бюджету України , кошти не поступали.

Отже, передача спірного державного майна ( частини приміщення цеху ) відбулася на підставі угоди, укладеної без участі РВ ФДМУ по Тернопільській області та без його дозволу, а тому суд вважає, що спірний договір укладений з порушенням вимог статті 287 ГК України.

Окрім того, під час укладання наведеного договору не дотримано приписів ч. 2 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме не вказані наступні істотні умови договору оренди: Забезпечення виконання зобов'язання; порядок використання амортизаційних відрахувань; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди, які встановлені Законом та повинні бути відображені в таких видах договорів.

Оцінивши обставини, які встановлені перевіркою і доведені нормами законодавства суд дійшов висновку про те, що під час укладення договору № 3 від 01.02.2012 року, сторонами були порушені загальні вимоги, додержання яких є обов'язковою умовою чинності правочину, закріпленою статтею 203 ЦК України, а саме: на порушення вимог ч.1 статті 203 ЦК України укладений договір суперечать актам цивільного законодавства України, зокрема, статей 5, 9, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 287 ГК України.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2. особа , яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5.правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за удаваним правочином ( стаття 235 ЦК ) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають із змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги про визнання недійсним договору №3 від 01.02.2012 року, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до положень ч. 1 статті 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, вимога про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль звільнити частину незаконно займаного приміщення -30 кв. м. цеху Тернопільського управління виробничо - технічної комплектації державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат" по вул. Лозовецька, 34 в м. Тернополі є обґрунтована та така, що підлягає до задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається при задоволенні позову на відповідача, при відмові в позові -на позивача.

Витрати по сплаті судового збору згідно статті 49 ГПК України, покладається судом на відповідачів порівну.

Керуючись статтями 3, 8, 143 Конституції України, статтями 1, 2, 32, 33, 43, 49,54, 82, 84,85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 20,179,287 Господарського Кодексу України, статтями 11, 15, 16, 80, 81, 87, 89, 202, 203, 215,235,626,638 Цивільного Кодексу України, статтями 3,5,9,11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним з моменту укладення Договір № 3 від 01.02.2012 року між Тернопільським управлінням виробничо-технічної комплектації ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Тернопіль, вул. Руська,16/30.

3.Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 звільнити незаконно займане приміщення -30 кв. м. цеху Тернопільського управління виробничо- технічної комплектації ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" по вул. Лозовецька, 34 у м. Тернополі.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в дохід Державного бюджету України 536,50 грн. судового збору (отримувач коштів: УДКСУ у м. Тернопіль, код ЄДРПОУ отримувача 37977726; номер рахунку отримувача 31217206783002; МФО банку отримувача 838012; назва банку отримувача ГУ ДКСУ у Тернопільській області; код класифікації доходів бюджету: 22030001; код ЄДРПОУ суду 03500022). Видати наказ.

5.Стягнути з Державного підприємства "Івано-Франківський ліспромкомбінат", м. Івано- Франківськ, вул. Ребета, 6, ідентифікаційний код 24633164 в дохід Державного бюджету України 536,50 грн. судового збору (отримувач коштів: УДКСУ у м. Тернопіль, код ЄДРПОУ отримувача 37977726; номер рахунку отримувача 31217206783002; МФО банку отримувача 838012; назва банку отримувача ГУ ДКСУ у Тернопільській області; код класифікації доходів бюджету: 22030001; код ЄДРПОУ суду 03500022). Видати наказ.

6.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

7.Повне рішення складено та підписано 05 жовтня 2012 року.

Суддя М.Є. Півторак