Рішення № 26403011, 23.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/154 23.12.11

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт", м.Київ, ЄДРПОУ

03150071

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Спеціалізований трест діагностики і відновлення підводних трубопроводів "Підводтрубопровід", м.Київ, ЄДРПОУ 00140190

про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності

суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

Від позивача: Письмак О.Є. -по дов.

Від відповідача: Бойко Г.В. -по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт", м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Спеціалізований Трест діагностики і відновлення підводних трубопроводів "Підводтрубопровід", м.Київ про:

- визнання дійсним укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №112031 від 03.10.2011р.;

- визнання права власності на пристань сипучих матеріалів з будівлею загальною площею 16,6 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Промислова 4, балансовою вартістю 1500000 грн.

В обґрунтування своїх вимог про визнання дійсним договору позивач посилається на узгодження всіх істотних умов спірного договору, проведення оплати вартості нежитлового приміщення в розмірі 1500000 грн. по договору шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, фактичне передання нерухомого майна по акту прийому-передачі від 07.10.2011р.

Обґрунтовуючи позов в частині визнання права власності на пристань сипучих матеріалів з будівлею, позивач посилається на положення ст.ст.334, 657 Цивільного кодексу України та безпідставне ухилення Публічного акціонерного товариства "Спеціалізований Трест діагностики і відновлення підводних трубопроводів "Підводтрубопровід" від виконання умов договору щодо здійснення нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу спірного майно.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №22 від 16.11.2011р., який надійшов до господарського суду м.Києва 16.11.2011р., зазначив, що сторонами виконані прийняті на себе за спірним договором зобов'язання, а саме проведено повний розрахунок та підписано акт прийому-передачі нерухомого майна.

За висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

03.10.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Спеціалізований Трест діагностики і відновлення підводних трубопроводів "Підводтрубопровід" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Київський річковий порт" (покупець) був підписаний договір купівлі-продажу №112031.

Згідно з умовами вказаного договору продавець зобов'язався передати, а покупець зобов'язався прийняти у власність пристань сипучих матеріалів з будівлею загальною площею 16,6 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Промислова 4 на земельній ділянці розміром 4347,52 кв.м., кадастровий номер 90:115:202, а також сплатити ціну відповідно до умов, визначених у вказаному договорі.

За змістом п.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих договорів.

За приписом ст.317 Цивільного кодексу України володіти, користуватися і розпоряджатися майном має право його власник.

Зокрема, саме власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Тобто, при розгляді вимог про визнання договору купівлі-продажу дійсним, враховуючи норми ст.ст.317, 658 Цивільного кодексу України, судом повинно бути встановлено правомірність відчуження вказаного майна з боку продавця.

Виходячи зі змісту п.1.2 спірного договору, пристань сипучих матеріалів з будівлею загальною площею 16,6 кв.м, яка є предметом договору купівлі-продажу, належить продавцю на праві власності.

Відповідно до наявного в матеріалах справи реєстраційного посвідчення №009405 від 13.06.2008р., виданого Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»та записаного в реєстрову книгу №22з-144 за реєстровим №1083-з, Закрите акціонерне товаритсво "Спеціалізований Трест діагностики і відновлення підводних трубопроводів "Підводтрубопровід" (в подальшому реорганізоване в Публічне акціонерне товариство "Спеціалізований Трест діагностики і відновлення підводних трубопроводів "Підводтрубопровід") є власником об'єкту нерухомості загальною площею 16,6 кв.м., що розташований за адресою: м.Київ, вул.Промислова 4, на підставі договору купівлі-продажу №38/1-09 від 20.09.2007р., акту прийому-передачі від 15.10.2007р., рішення господарського суду м.Києва від 18.12.2007р.

Дійсно, як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" та Закритим акціонерним товаритсвом "Спеціалізований Трест діагностики і відновлення підводних трубопроводів "Підводтрубопровід" було укладено договір купівлі-продажу №38/1-09 від 20.09.2007р., невід'ємною частиною якого є акт прийому-передачі від 15.10.2007р., відповідно до якого відповідач став власником пристані сипучих матеріалів з будівлею загальною площею 16,6 кв.м.

18.12.2007р. господарським судом міста Києва було прийняте рішення по справі №30/473 за позовом Закритого акціонерного товаритсва "Спеціалізований Трест діагностики і відновлення підводних трубопроводів "Підводтрубопровід" до Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест", яким позовні вимоги задовлено повністю: визнано дійсним договір купівлі-продажу №38/1-09 від 20.09.2007р. та визнано за Закритим акціонерним товаритсвом "Спеціалізований Трест діагностики і відновлення підводних трубопроводів "Підводтрубопровід" право власності на об'єкт нерухомості - пристань сипучих матеріалів, що розташована за адресою: м.Київ, вул.Промислова 4.

Згідно з надписом, зробленим на останній сторінці вказаного процесуального документу, рішення по справі №30/473 набрало законної сили 08.01.2008р.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Публічне акціонерне товариство "Спеціалізований Трест діагностики і відновлення підводних трубопроводів "Підводтрубопровід" набуло право на розпорядження майном, яке є предметом купівлі-продажу за договором №112031 від 03.10.2011р., внаслідок чого судом встановлено правомірність відчуження відповідачем позивачу майна, що розташовано у м.Київ, вул.Промислова 4.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст.692 вказаного нормативно-правового акту покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2, 2.3 договору №112031 від 03.10.2011р. вартість майна за договором складає 1500000 грн. Покупець зобов'язаний оплатити суму, зазначену у п.2.1 договору, протягом п'яти днів з моменту укладання вказаного договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця або іншими способами, предбаченими чинним законодавством України.

Згідно з п.2 угоди №22 від 04.10.2011р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладеною між позивачем та відповідачем, позивач, з моменту набрання чинності зазначеної угоди, виконав свої грошові зобов'язання за договором купівлі-продажу №112031 від 03.10.2011р. на суму 1500000 грн., а відповідач виконав свої грошові зобов'язання за договором поставки №12171 від 26.05.2011р. (з додатковою угодою) на суму 594721,21 грн. та за договором про надання послуг №8121 від 26.05.2011р. (з додатковою угодою) на суму 905278,28 грн. Всього за цією угодою відповідач виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем за вищевказаними договорами на загальну суму 1500000 грн.

Відповідно до п.5 зазначеної вище угоди, вона набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Таким чином, приймаючи до уваги, що угода про зарахування зустрічних однорідних вимог підписана позивачем і відповідачем та скріплена печатками, враховуючи, що відповідачем підтверджений факт проведення позивачем оплати нерухомого майна, судом встановлений факт виконання позивачем свого обов'язку щодо здійснення оплати грошових коштів на користь відповідача за договором купівлі-продажу №112031 від 03.10.2011р.

Статтею 657 Цивільного кодексу України встановлено правило, згідно з яким договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Тобто, проведення обов'язкового нотаріального посвідчення передбачено положеннями цивільного законодавства, в тому числі, договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно з листом №01-29-1254п від 10.10.2011р. Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" звернулося до Публічного акціонерного товариства "Спеціалізований Трест діагностики і відновлення підводних трубопроводів "Підводтрубопровід" з клопотанням про нотаріальне посвідчення укладеного 03.10.2011р. договору купівлі-продажу №112031.

Листом №150 від 12.10.2011р. відповідач повідомив позивача про недоцільність вчинення дій стосовно нотаріального посвідчення договору, враховуючи що позивач має всі можливості для подальшого оформлення своїх прав, в тому числі, реєстрації права власності на майно, без подальшої участі представника відповідача.

За приписом ст.220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст.638 Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено, договір купівлі-продажу №112031 від 03.10.2011р. відповідає вимогам чинного законодавства та містить умови, необхідні для договорів купівлі-продажу.

При цьому, умови спірного договору були виконані сторонами, що підтверджується актом приймання-передачі майна за договором від 07.10.2011р. та угодою №22 від 04.10.2011р. про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, виходячи з того, що умови договору №112031 від 03.10.2011р. виконані сторонами та його зміст відповідає вимогам чинного законодавства, приймаючи до уваги, що відповідач проти задоволення позовних вимог заперечень не надав, позов про визнання дійсним договору купівлі-продажу №112031 від 03.10.2011р., підписаного між Публічним акціонерним товариством "Київський річковий порт" та Публічним акціонерним товариством "Спеціалізований Трест діагностики і відновлення підводних трубопроводів "Підводтрубопровід", підлягає задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги про визнання права власності на нерухоме майно правомірними та такими, що також підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно із ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Згідно із ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Аналогічні положення передбачені статтею 321 Цивільного кодексу України.

Повага до права власності закріплена і у якості загальновизнаного міжнародно-правового принципу. Відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р., ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як встановлено ст.55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожній особі (у тому числі, і юридичній, оскільки останні відповідно до ч.1 ст.91 Цивільного кодексу України здатні мати такі ж права та обов'язки, як і фізичні, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині) належить невід'ємне право на судовий захист своїх прав та інтересів.

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ст.317 Цивільного кодексу України Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання права. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Таким чином, відповідно до приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Тобто, особа має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно у разі, якщо, зокрема, це право оспорюється та не визнається іншою особою.

Фактично, ухилення відповідача від проведення нотаріального посвідчення оспорюваного договору перешкоджає реалізації позивачем повноважень власника нерухомого майна, внаслідок чого, за висновками суду позивач мав право на звернення до суду з розглядуваним позовом.

За таких обставин, приймаючи до уваги висновки суду стосовно визнання дійсним договору купівлі-продажу №112031 від 03.10.2011р., який відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав та обов'язків, у даному випадку стосовно купівлі-продажу нерухомого майна, позовні вимоги про визнання за Публічним акціонерним товариством "Київський річковий порт" права власності на пристань сипучих матеріалів з будівлею загальною площею 16,6 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Промислова 4, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з того, що спір по справі виник внаслідок ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт", м.Київ до Публічного акціонерного товариства "Спеціалізований Трест діагностики і відновлення підводних трубопроводів "Підводтрубопровід", м.Київ про визнання договору дійсним та визнання права власності.

Визнати дійсним укладений між Публічним акціонерним товариством "Київський річковий порт" та Публічним акціонерним товариством "Спеціалізований Трест діагностики і відновлення підводних трубопроводів "Підводтрубопровід" договір купівлі-продажу №112031 від 03.10.2011р. нежитлового приміщення.

Визнати за Публічним акціонерним товариством "Київський річковий порт", м.Київ право власності на пристань сипучих матеріалів з будівлею загальною площею 16,6 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Промислова 4, балансовою вартістю 1500000 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Спеціалізований Трест діагностики і відновлення підводних трубопроводів "Підводтрубопровід" (02098 м.Київ, Набережна Дніпровська, буд.10, ЄДРПОУ 00140190) на користь Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (04071 м.Київ, вул.Верхній вал, буд.70, ЄДРПОУ 03150071) витрати по сплаті державного мита в сумі 15085 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 23.12.2011р.