Рішення № 26403010, 03.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/10680-2012 03.10.12

за позовом: Закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл», м.Хмельницький, ЄДРПОУ 00382289

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромгаз», м.Київ ЄДРПОУ 34603822

про стягнення 119306,16 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Швець І.М. -по дов., Овчаренко Л.М. -по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл», м.Хмельницький звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромгаз», м.Київ про стягнення 119306,16 грн., у тому числі: основного боргу -94417,70 грн., трьох процентів річних -7798,90 грн., нарахувань за індексом інфляції -17089,56 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №372/09А від 17.03.2009р. в частині проведення оплати у повному обсязі та у визначені договором строки проданого за вказаним договором товару, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромгаз»утворилась перед позивачем заборгованість в сумі 94417,70 грн., що стало підставою для нарахування інфляційних витрат та трьох процентів річних.

03.10.2012р. відповідачем до матеріалів справи надано підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромгаз»акт звірки станом на 16.12.2010р., який відображає поставки товару за договором №372/09А від 17.03.2009р. та у відповідності до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 94417,70 грн.

Одночасно, відповідач представив клопотання №08-165 від 31.08.2012р. про залишення позову без розгляду, з тих підстав, що позовну заяву Закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл»підписано арбітражним керуючим Череватим Л.Б., ліцензію якого анульовано п.1 наказу №705/5 від 08.05.2012р. Міністерства юстиції України «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)». Крім того, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромгаз», виходячи з того, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12.04.2011р. по справі №4/86-Б-10 арбітражного керуючого Череватого Л.Б. призначено керуючим санацією Закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл»на один рік, тобто, до 12.04.2012р., вказана особа не мала права підписувати позов 14.06.2012р.

У судовому засіданні 03.10.2012р. відповідач також заявив, що позов підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з нез'явленням у судові засідання позивача.

Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду залишаються судом без задоволення, з огляду на наступне:

За змістом ч.1 ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, установленого відповідно до цього Закону, має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією.

Відповідно до ч.2 ст.3-1 вказаного нормативно-правового акту якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом. Анулювання ліцензії арбітражного керуючого під час здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень є підставою для усунення його від виконання обов'язків арбітражного керуючого під час провадження у справі про банкрутство. Про усунення арбітражного керуючого від виконання обов'язків з цих підстав під час провадження у справі господарський суд виносить ухвалу.

За таких обставин, у відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»документом, який підтверджує повноваження арбітражного керуючого на здійснення від імені боржника юридично значущих дій є ухвала господарського суду. При цьому, у разі позбавлення арбітражного керуючого відповідної ліцензії, його повноваження по відношенню до боржника припиняються саме з моменту постановлення відповідної ухвали господарського суду.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12.04.2011р. по справі №4/86-Б-10 за заявою Приватного підприємства «Торговий дім «Укр-Петроль», м.Луцьк до боржника Закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл» про визнання банкрутом, арбітражного керуючого Череватого Л.Б. призначено керуючим санацією Закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл»на один рік.

Пунктом 1 наказу №705/5 від 08.05.2012р. Міністерства юстиції України «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)»вирішено анулювати ліцензію серії АВ №600613 від 13.01.2012р., видану фізичній особі - підприємцю Череватому Любомиру Богдановичу на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), на підставі акта про неможливість арбітражного керуючого забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для даного виду господарської діяльності від 24.04.2012 №34/13/01-43.

Ухвалами господарського суду від 05.09.2012р., 29.09.2012р. витребувано у Міністерства юстиції України відомості стосовно наявності у Череватого Любомира Богдановича ліцензії арбітражного керуючого станом на 14.06.2012р. (дата підписання позову).

Листом №132-20/3222 від 21.09.2012р. Міністерство юстиції України повідомило, що рішення про анулювання ліцензії арбітражного керуючого Череватого Л.Б. відповідно до вимог ст.21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»набрало чинності через тридцять днів з дня його прийняття. На сьогодні вказане рішення є чинним.

Одночасно, ухвалою від 05.09.2012р. господарським судом міста Києва витребувано у господарського суду Хмельницької області відомості стосовно наявності у Череватого Л.Б. повноважень керуючого санацією Закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл»станом на 14.06.2012р. (справа №4/86-Б-10).

19.09.2012р. до господарського суду міста Києва надійшла ухвала господарського суду Хмельницької області від 03.09.2012р. по справі №4/86-Б-10, за змістом якої, зокрема, припинено повноваження керуючого санацією -арбітражного керуючого Череватого Л.Б. у справі №4/86-Б-10 про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл».

Таким чином, приймаючи до уваги, що повноваження арбітражного керуючого Череватого Л.Б. по відношенню до Закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл»були припинені ухвалою господарського суду Хмельницької області від 03.09.2012р., суд дійшов висновку про правомірність підписання Череватим Л.Б. позовної заяви від 14.06.2012р.

Одночасно, ст.81 Господарського процесуального кодексу України не передбачає можливості залишення позову без розгляду за клопотанням сторони. Також, судом враховано, що позивачем надавались витребувані судом документи, а нез'явлення Закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл» в засідання суду не перешкоджає вирішенню справи по суті.

За таких обставин, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромгаз»про залишення позову без розгляду є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач у судові засідання 05.09.2012р., 26.09.2012р., 03.10.2012р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, з урахуванням наступного:

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом позовної заяви адресою позивача визначено: 29000, м.Хмельницький, вул.Шевченка, буд.69. Аналогічні відомості містить договір купівлі-продажу №372/09А від 17.03.2009р. та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На вказану адресу господарським судом було скеровано ухвали від 06.08.2012р., 05.09.2012р., 26.09.2012р. Про фактичне отримання відповідачем поштової кореспонденції за зазначеною адресою свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

За таких обставин, враховуючи, що направлення кореспонденції здійснювалося за адресою відповідача, яка наявна у матеріалах справи, а також визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, приймаючи до уваги наявність у матеріалах справи повідомлень про вручення поштових відправлень позивачу, суд дійшов висновку про належне повідомлення Закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл» про час і місце розгляду справи.

Одночасно, суд зазначає, що ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що позивач у судові засідання 05.09.2012р., 26.09.2012р., 03.10.2012р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. Одночасно, судом також враховано закінчення встановлених ст.69 Господарського процесуального кодексу України процесуальних строків розгляду справи та відсутність клопотань сторін про їх продовження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 17.03.2009р. між Закритим акціонерним товариством «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромгаз»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу.

Пунктами 1.1, 1.2 вказаного договору передбачено, що продавець зобов'язується продати покупцеві товар згідно специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити оплату на умовах цього договору. Найменування, кількість, термін і умови постачання, ціна одиниці товару і вартість належної до відвантаження партії, обумовлюється сторонами в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.4.2, п.4.3 угоди №372/09А від 17.03.2009р. оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем по ціні, обумовленій в додатковій угоді до цього договору. Загальна вартість товару, що поставляється, вказується в специфікаціях. Загальна сума договору на момент його підписання складає орієнтовно 1072500 грн., включаючи ПДВ -178750 грн.

Згідно із п.9.1 підписаного сторонами правочину договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2009р., а в частині грошових розрахунків -до повного виконання покупцем своїх зобов'язань.

17.03.2009р. позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду №1, за змістом якої продавець передає покупцеві партію товару (вапняковий камінь), що відповідає ДСТУ 1451-96 ФР 80-130, відповідно до наступної специфікації: 16500 т за ціною одиниці -65 грн. з ПДВ на загальну суму 1072500 грн. з ПДВ.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тобто, враховуючи зміст вказаних статей, при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, позивачем має бути доведено, в тому числі, факт передання відповідачу товару за договором, невиконання якого є підставою позовних вимог, а також настання строку виконання покупцем за договором обов'язку стосовно оплати придбаного товару.

Виходячи зі змісту матеріалів справи, на підставі видаткових накладних за період з 12.05.2009р. по 08.09.2009р., наявних у матеріалах справи, позивачем відповідачу було поставлено вапняковий камінь на загальну суму 205795,20 грн. Факт отримання покупцем вказаного товару підтверджується підписами представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромгаз»Чумак О.М., Єненко О.С. та печаткою відповідача.

Одночасно, видаткова накладна №3307 від 08.09.2009р. приймається судом в якості доказу продажу вапнякового каменю на суму 7978,10 грн., враховуючи, що примірники вказаного документу, які надані позивачем та відповідачем містять однакові відомості, а також враховуючи, що екземпляр Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромгаз»має підписи та печатки обох контрагентів. Крім того, судом враховано, що матеріали справи містять довіреність №00003 від 08.09.2009р., видану Єненко О.С. на отримання матеріальних цінностей, визначених видатковою накладною №3307 від 08.09.2009р.

З боку відповідача факт отримання товару на загальну суму 205795,20 грн. саме на виконання умов договору №372/09А від 17.03.2009р. не спростований. При цьому, доказів існування між сторонами інших договірних відносин з постачання товару до матеріалів справи не представлено. Наразі, судом також враховано, що найменування товару, яке визначено у вказаному вище договорі та видаткових накладних за період з 12.05.2009р. по 08.09.2009р., співпадають.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими у розумінні норм ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами факт постачання відповідачу товару на загальну суму 205795,20 грн. за договором №372/09А від 17.03.2009р.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилами ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч.2 ст.530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується. Вказана правова позиція викладена у постанові від 28.02.2012р. Вищого господарського суду України по справі №5002-8/481-2011 та п.1 Листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Вищого господарського суду «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України (зазначені висновки викладені у постанові від 21.04.2011р. Вищого господарського суду України по справі №9/252-10).

З огляду на те, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу не містить окремих положень стосовно строку оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що зобов'язання покупця оплатити придбаний товар у відповідності до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України виникало після його прийняття за окремими видатковими накладними.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими доказами не спростовані, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.ст.526, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромгаз»взяті на себе за договором №372/09А від 17.03.2009р. зобов'язання виконані частково, а саме, згідно із підсумковою випискою по розрахунковому рахунку відповідач 04.06.2009р. перерахував позивачу оплату за камінь згідно договору №372/09А від 17.03.2009р. у розмірі 111377,50 грн.

При цьому, за твердженням позивача, заборгованість в сумі 94417,70 грн. залишилась непогашеною. Аналогічні відомості щодо розміру заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромгаз»за договором №372/09А від 17.03.2009р. були надані представниками відповідача у судовому засіданні 03.10.2012р., а також містяться в акті звірки від 16.12.2010р., наданому та підписаному відповідачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.08.2012р., 05.09.2012р., 26.09.2012р. судом зобов'язано відповідача надати докази часткової чи повної оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромгаз» визначеної позивачем заборгованості.

Проте, будь-яких доказів погашення боргу у розмірі 94417,70 грн. відповідачем до матеріалів справи не надано.

Листи б/н від 14.12.2010р., №03-60 від 24.03.2011р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромгаз» не приймаються судом в якості доказу погашення заборгованості, враховуючи, що вказані листи містять лише пропозицію відповідача провести взаємозалік грошових вимог, що не відповідає приписам ст.601 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.203 Господарського кодексу України.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №372/09А від 17.03.2009р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромгаз» на користь позивача основного боргу в сумі 94417,70 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на приписи вказаної статті, Закритим акціонерним товариством «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл»за період з 11.09.2009р. по 11.06.2012р. (1005 днів) нараховано та заявлено до стягнення три проценти річних в сумі 7798,90 грн., а також інфляційні збитки за період з вересня 2009 року по березень 2012р. у розмірі 17089,56 грн.

При перевірці проведеного позивачем розрахунку трьох процентів річних, судом встановлено, що Закритим акціонерним товариством «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл»не враховано, що 2012 рік має 366 дні.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що за розрахунком суду, три проценти річних за період з 11.09.2009р. по 11.06.2012р. дорівнюють 7796,07 грн., позовні вимоги у цій частині належить задовольнити частково - на суму 7796,07 грн.

Також, з огляду на те, що при розрахунку збитків від інфляції, проведеного судом, їх сума виявилась більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення, а суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 17089,56 грн.

При цьому, судом враховано, що відповідно до правової позиції, викладеної у Інформаційному листі №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

У вказаному Інформаційному листі Вищого господарського суду України та постанові по справі №52/30 від 01.02.2012р. Вищого господарського суду України викладена позиція про те, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Наразі, приймаючи до уваги вищенаведене, суд зазначає, що позивач правомірно здійснив розрахунок інфляційних збитків за всі місяці періоду з вересня 2009 року по березень 2012р., у тому числі: квітень, травень, червень, липень 2010 року, липень, серпень 2011 року, коли індекс інфляції був менше одиниці.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2386,12 грн. (2% від 119306,16 грн.) підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам. Одночасно, виходячи з того, що при зверненні до суду Закритим акціонерним товариством «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл»було сплачено судовий збір в розмірі більшому, ніж передбачений діючим законодавством, грошові кошти в сумі 0,88 грн. належить повернути позивачу з Державного бюджету України на підставі ст.7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл», м.Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромгаз», м.Київ про стягнення 119306,16 грн., у тому числі: основного боргу -94417,70 грн., трьох процентів річних -7798,90 грн., нарахувань за індексом інфляції -17089,56 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромгаз»(04070, м.Київ, Подільський район, вул.Почайнинська, буд.38/44, ЄДРПОУ 34603822) на користь Закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл»(29000, Хмельницька область, м.Хмельницький, вул.Шевченка, буд.69, ЄДРПОУ 00382289) основний борг -94417,70 грн., три проценти річних -7796,07 грн., нарахування за індексом інфляції - 17089,56 грн., а також судовий збір в розмірі 2386,06 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Закритому акціонерному товариству «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл»(29000, Хмельницька область, м.Хмельницький, вул.Шевченка, буд.69, ЄДРПОУ 00382289) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 0,88 грн.

У судовому засіданні 03.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 08.10.2012р.

Суддя М.О.Любченко