Рішення № 26402975, 09.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-23/10665-2012 09.10.12

За позовомпублічного акціонерного товариства "Київенерго" додержавного підприємства «Наш дім»простягнення 61 048, 91 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: юрисконсульт Цой Г.М. (довіреність № 93/2012/08/22-8 від 22.08.2012 року)

відповідача: директор з правових питань Бабич В.М. (довіреність № 107 від 04.04.2012 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з державного підприємства «Наш дім»61 048, 91 грн., (у тому числі 49 741, 92 грн. -основного боргу, 7 479, 77 грн. -інфляційні втрати та 3 827, 22 грн. -3 % річних).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором № 9196025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2012 року порушено провадження у справі № 5011-23/10665-2012 та призначено її розгляд на 04.09.2012 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувались перерви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2012 року продовжено строк вирішення спору.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 25.09.2012 року від Позивача надійшла заява про виправлення описки в позовній заяві, згідно якої спірний період складає з 01.06.2010 року по 30.06.2011 року.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у письмовому відзиві проти позову заперечував, зазначаючи про те, що відносно останнього порушено провадження у справі про банкрутство, а Позивач є конкурсним кредитором, всі питання щодо заборгованості перед ним повинні вирішуватись у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в рамках справи про банкрутство.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.10.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9196025 від 25.10.2002 року.

Відповідно до пункту 1.1 договору № 9196025 від 25.10.2002 року Позивач зобов'язався виробляти та постачати теплову енергію Відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а останній сплатити її вартість.

Відповідач відповідно до пункту 2.3.1 договору № 9196025 від 25.10.2002 року зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених у додатку 2.

Договір № 9196025 від 25.10.2002 року на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до даних відомостей обліку використання теплової енергії за період з 01.06.2010 року по 30.06.2011 року, довідки про надходження грошових коштів за спожиту теплову енергію Позивач поставив Відповідачу теплову енергію вартістю 267 962, 28 грн.

Додатком № 2 до договору № 9196025 від 25.10.2002 року сторони погодили, що Відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок Позивача згідно з його розрахунком.

Відповідач за період з червня 2010 року по червень 2011 року несвоєчасно розрахувався за використану теплову енергію та допустив виникнення заборгованості у розмірі 49 741, 92 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки доказів повної сплати вартості спожитої теплової енергії Відповідачем суду не надано, позовна вимога про стягнення основного боргу у розмірі 49 741, 92 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши відповідні розрахунки Позивача, суд встановив, що позовна вимога про стягнення з Відповідача 3% річних у сумі 3 827, 22 грн. (за період з липня 2010 року по червень 2012 року) підлягає задоволенню у повному обсязі, а позовна вимога про відшкодування інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 6 416, 03 грн. (за період з липня 2010 року по липень 2012 року), оскільки Позивачем не враховано від'ємний інфляційний показник при здійснення розрахунку, зокрема, за липень 2010 року, липень 2011 року та серпень 2011 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року. Аналогічні висновки про застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України містяться у постанові Вищого Господарського суду України від 06.09.2011 року у справі № 23/94.

Посилання Відповідача, викладені в письмовому відзиві до уваги судом не приймаються,

виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Позивач у даній справі є поточним кредитором за позовними вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки спірний період за договором № 9196025 від 25.10.2002 року становить з 01.06.2010 року по 30.06.2011 року.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи вищенаведене, порушення справи про банкрутство автоматично порушує введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а оскільки поточним може бути тільки такий кредитор, вимоги якого виникли після порушення справи про банкрутство, на поточних кредиторів дія мораторію не розповсюджується.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені публічним акціонерним товариством "Київенерго" вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 59 985, 17 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Наш дім»(03150, м. Київ, Печерський район, вулиця Предславинська, будинок 34, ідентифікаційний код 30723920) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 49 741 (сорок дев`ять тисяч сімсот сорок сім) грн. 92 коп. -основного боргу, 6 416 (шість тисяч чотириста шістнадцять) грн. 03 коп. -інфляційні втрати, 3 827 (три тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 22 коп. -3 % річних та 1 581 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна) грн. 45 коп. -витрати зі сплати судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 10.10.2012 року.

СуддяТ.Ю. Кирилюк