Постанова № 26402346, 10.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2012 р. Справа № 5009/118/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. -головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргувідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя на постанову та ухвалувід 31.07.2012 р. Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2012 р. господарського суду Запорізької областіу справі№ 5009/118/12 господарського суду Запорізької областіза заявою відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя до боржникавідкритого акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод", м. Запоріжжя провизнання банкрутомрозпорядник майнаарбітражний керуючий Войтанович О.Й.в судовому засіданні взяли участь представники:

ВАТ "Запоріжжяобленерго"Феняк О.Р., довір.,ВАТ "Запорізький арматурний завод"Мартиненко К.І., довір.,ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.01.2012 року порушено провадження у справі № 5009/118/12 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" (далі -Боржник, Завод) за заявою відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі -Кредитор, Товариство) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.05.2012 року (суддя -В.І. Черкаський) залишено без задоволення клопотання Кредитора про зупинення провадження у справі до розгляду Донецьким апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства на ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.02.2012 року. Також, припинено провадження у справі та скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Не погодившись із цією ухвалою суду, відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.05.2012 року.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2012 року (головуючий суддя -Мартюхіна Н.О., судді: Кододова О.В., Склярук О.І.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.05.2012 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.05.2012 року, так і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2012 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням місцевим та апеляційним судами норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1, 7, 11, 40 Закону про банкрутство, а також та норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, припиняючи провадження у справі про банкрутство, місцевий суд встановив, що до винесення ухвали підготовчого засідання - в травні 2012 року, Боржник погасив частину кредиторської заборгованості, яка була заявлена ініціюючим кредитором на підставі рішення господарського суду, перерахувавши відповідні суми за платіжними дорученнями, а тому безспірні вимоги в сумі 548 542 грн. 06 коп. відсутні. По іншій же частині заявленої Товариством заборгованості, яка також була стягнута за рішеннями судів було відкрито виконавче провадження, яке не припинено та не закрито, а тому відсутні правові підстави вважати, що ці вимоги неможливо задовольнити у виконавчому провадженні. Залишаючи без задоволенні клопотання Кредитора про зупинення провадження у справі до розгляду касаційної скарги на ухвалу у даній справі, суд вказав, що розгляд цієї скарги не впливає на розгляд справи.

Підтримуючи вказані висновки, апеляційний суд зазначив, що по непогашеній у межах даної справи кредиторської заборгованості виконавче провадження було відкрито лише 20.04.2012 року -після порушення провадження у даній справі, факт же видачі наказів про стягнення цієї заборгованості не свідчить про невиконання зобов'язань боржником, а тому вказана заборгованість не є безспірною.

Заперечуючи висновки судів, заявник вказує, що несплачена Боржником сума заборгованості є безспірною, оскільки не задоволена та підтверджена виконавчими документами, а тому припинення провадження у справі є безпідставним.

Однак, суд касаційної інстанції вважає зазначені заперечення такими, що викладені з невірним тлумаченням норм Закону про банкрутство.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство звернулося із заявою про порушення справи про банкрутство Заводу за загальною процедурою, визначеною Законом про банкрутство.

При цьому, положення ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство визначають обов'язкові підстави для порушення справи про банкрутство за загальною процедурою, що складають предмет спору у такій справі, які полягають у тому, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство за загальною процедурою, за якою здійснюється провадження у даній справі, при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство є обов'язковим дотримання положень Закону про банкрутство, у тому числі щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора та строку їх незадоволення - протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника на порядок застосування норм ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство щодо визначення безспірних вимог кредиторів та доказів, що можуть, відповідно до законодавства, підтверджувати безспірні вимоги до боржника.

Так, положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Норми ст. 1071 Цивільного кодексу України визначають підстави списання Банком грошових коштів з рахунка клієнта.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження та саме з цього моменту починає свій перебіг визначений в ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство трьохмісячний термін.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження та без доказів невиконання боржником своїх зобов'язань щодо безспірних вимог протягом трьох місяців з моменту порушення такого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Кредитор, визначаючи в своїй заяві про порушення справи про банкрутство розмір безспірних грошових вимог в сумі 2 068 872 грн. 52 коп., з посиланням на стягнені суми за рішеннями судів (т. 1 а.с. 3-6), включив до загального складу грошових вимог відповідні суми боргу у вказаному розмірі, однак за ними не минув встановлений нормами ч. 3 ст. 6 трьохмісячний термін. Так, як встановили суди попередніх інстанцій, виконавче провадження щодо стягнення заборгованості, яка складає вказану суму боргу було відкрито лише 20.04.2012 року (т. 3 а.с. 44-48), тобто після порушення 04.01.2012 року справи про банкрутство Боржника.

У зв'язку із викладеним, суд касаційної інстанції підтримує правомірний висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що Товариством, в порушення норм ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство та ст. 32-34 ГПК України не були надані докази на підтвердження наявності безспірних кредиторських вимог до Боржника в розмірі саме триста мінімальних заробітних плат, що не були задоволені протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, а відповідно і не доведені визначені нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство підстави та умови для подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство Заводу.

Проти ж встановленого судами та підтвердженого матеріалами справи факту погашення Заводом після порушення справи про банкрутство частини заявленої ініціюючим кредитором заборгованості в сумі 548 542 грн. 06 коп., що є безспірною, скаржник не заперечував.

Враховуючи вищевикладені та встановлені судами обставини погашення безспірної частини заборгованості Заводу перед Товариством, встановлені факти порушень при зверненні Кредитора із заявою про порушення справи про банкрутство, а також те, що дотримання та підтвердженність належними доказами у справі умов, передбачених нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, є обов'язком при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство та складає предмет спору у справі про банкрутство, недотримання ж будь-якої із передбачених вказаною нормою вимог виключає подальше провадження у справі про банкрутство (якщо справа вже була порушена), відповідно до приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство, господарський суд саме у підготовчому засіданні остаточно досліджує обставини та докази у справі, заперечення боржника та вирішує про наявність, підтвердженність вказаних підстав для порушення справи про банкрутство та, відповідно, обґрунтованість порушення та подальшого провадження у даній справі, висновок місцевого суду про припинення провадження у справі про банкрутство Заводу, підтриманий апеляційним судом, є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам законодавства.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 11, 6, 7, 11, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 1071 Цивільного кодексу України та ст.ст. 41, 32-34, 1115, 1117, 1119 -11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2012 р. та ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.05.2012 р. у справі № 5009/118/12 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 11.10.2012 року.